WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Модель факторів, що обумовлюють насильство в сім’ї - Реферат

Модель факторів, що обумовлюють насильство в сім’ї - Реферат

або, навпаки, дуже велику заробітну платню, це сприяє вчиненню фізичного насильства. Окреме проживання жінок пов'язане з вчиненням проти них фізичного або психологічного насильства, сексуальних нападів.
У дослідженні Д. Шестакова виявлено, що убивцями дружин є переважно робітники, а чоловіків - особи, які не працювали і не навчалися. При цьому освіта злочинців обмежувалася початковим рівнем або неповним середнім чи середнім. На підставі аналізу сучасних емпіричних даних Б. Головкін називає такі визначальні риси злочинця у сфері сімейних стосунків, як середній освітянський рівень та паразитичний спосіб життя, відсутність роботи [10, c. 7].
3. Сімейний статус і структура домогосподарства. Результати British Crime Survey засвідчили, що структура домогосподарства з одиноким дорослим та дитиною (дітьми) виступає фактором ризику стати жертвою фізичного та психологічногонасильства, сексуальних нападів, спрямованих проти жінок. Заміжні жінки частіше зазнають фізичного та психологічного насильства, сексуальних нападів з боку інтимного партнера, одружені чоловіки - фізичного і психологічного насильства. Одинокі жінки більшою мірою потерпають від фізичного насильства і сексуальних нападів. Ризик зазнати фізичного насильства вище у категорії удовиць, фізичного та психологічного насильства - у розлучених жінок, психологічного насильства - у розлучених чоловіків. Опитування населення США протягом 1993-1998 рр. показують, що за сімейним статусом найбільшою мірою наражаються на насильство з боку інтимного партнера розлучені жінки або жінки, які ніколи не виходили заміж, та розлучені чоловіки. Як зазначає
Д. Шестаков, проживання подружжя з родичами дружини робить останню віктимніше порівняно з проживанням з родичами чоловіка.
4. Стан психічного та фізичного здоров'я. Так званий "індивідуально-психологічний підхід" знаходить підтвердження також у новітніх зарубіжних та вітчизняних емпіричних дослідженнях. Німецький кримінолог Г. Шнайдер докладно описує невід'ємні риси злочинця, який вдається до насильства: егоїзм, егоцентризм, агресивність, зневага до інтересів і думок інших людей, намагання за будь-яку ціну здійснити власні мрії; особливо вразливий до такої поведінки інших, коли його недоторканість і мужність ставиться під сумнів. Насильством він домагається поваги, а повага для нього - критерій особистої самооцінки [21, c. 30]. І для жінок, які зазнали насильства, і для чоловіків, які його вчинили, спільними є такі риси: низька самооцінка, дотримання традиційних уявлень про родину, про підпорядковану роль жінки у сім'ї та суспільстві, про "жіноче призначення", обоє поділяють міф про насильницькі стосунки [26, с. 209-212]. Український психолог І. Грабська зазначає, що чоловіки, які ображають своїх жінок, як правило, не відрізняються від інших чоловіків з дисгармонічних сімей за шкалами MMPI, хоча у певної частини з них спостерігаються такі особливості, як низький контроль імпульсів, депресивні стани, розлад уваги, певні органічні синдроми. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що психопатологія є передумовою, а не причиною образливої поведінки [16, c. 21].
Певним чином виникнення насильства у сім'ї пов'язано і з вадами фізичного стану особи. В результаті віктимологічного опитування, проведеного у Великій Британії, виявлено, що поганий, посередній або добрий стан здоров'я є релевантним щодо фізичного та психологічного насильства, спрямованого проти жінок. Варто також звернути увагу і на різницю сексуальних темпераментів партнерів по шлюбу, що за умови інших соціально-психологічних проблем слугує конфліктогенним чинником. Дослідження Д. Топалова (опитано 100 подружніх пар із сексуальною дезадаптацією і 150 пар молодих людей, що беруть шлюб) засвідчило, що у пацієнтів з істероїдним, астенічним та психастенічним типами характеру мали місце суттєві розбіжності показників маскулінності на рівні Я-концепції та біогенному рівні, що свідчить про статеворольову дискордантність, яка призводить до виникнення внутрішньоособистісного конфлікту, що в свою чергу сприяє розвиткові подружньої дезадаптації. А при подружній дезадаптації виявилося порушеним виконання практично всіх функцій сім'ї, особливо емоційної, сексуально-еротичної та рольової; як добре або задовільне оцінювалося подружжям лише виконання репродуктивної функції [27, c. 7].
5. Рівень соціальної підтримки. British Crime Survey висвітлило такий важливий чинник, як соціальний капітал, що виражається у наявності друзів та родичів, які могли б залишитись з жертвою на короткий проміжок часу: у жінок, в яких немає таких друзів чи родичів, збільшується ризик зазнати фізичного чи психологічного насильства. В урбанізованій місцевості, де спостерігається послаблення дії соціального контролю, також вищою є ймовірність домашнього насильства проти жінок і сексуальних нападів на них, а також психологічного насильства, що вчинюється проти чоловіків.
6. Прорахунки соціально-психологічної комунікації кривдника і потерпілого (вони, окрім іншого, часто залежать від таких ґрунтовних якостей особистості, як темперамент та характер).
6.1. Різниця ціннісних орієнтацій. Результати досліджень вітчизняного науковця Є. Потапчука [28, c.11] засвідчили, що у психологічній площині конфлікти залежать від таких чинників:
а) підготовленість до шлюбу - наявність знань з психології шлюбу та сім'ї; наявність умінь долати труднощі міжособистісного спілкування; збіг очікувань подружжя з реальною життєвою ситуацією; наявність почуття відповідальності за долю сім'ї;2
б) здатність до міжособистісного пристосування: орієнтація на взаємне пристосування; співвідношення своїх інтересів, звичок, смаків з інтересами і звичками партнера; вміння поступатися, стримувати себе; терпляче ставлення до вад шлюбного партнера; намагання позбавитись особистих рис характеру;
в) наявність емоційної близькості між подружжям: взаєморозуміння, взаємоповага, взаємопідтримка;
г) узгодженість оцінок і самооцінок подружжя.
Дослідження Д. Шестакова довело, що у центрі внутрішньосімейних суперечностей лежить боротьба подружжя за головування. Основними позиціями та орієнтаціями, що викликають суперечності і призводять до насильства в сім'ї, є:
- конкуренція за лідерство у сім'ї, авторитарні тенденції;
- розподіл сімейного бюджету;
- розподіл домашніх обов'язків;
- одноосібна пріоритетність рішення з низки інших важливих питань (наприклад, народження дитини);
- прагнення до автономності, відстоювання права на окреме від шлюбного партнера особисте
Loading...

 
 

Цікаве