WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Кримінологія Гендера: дослідження подружнього насильства - Реферат

Кримінологія Гендера: дослідження подружнього насильства - Реферат

у сім'ї) це: недостатня забезпеченість чоловіка грошима (75%); п'янство чоловіка (44%); житлова невлаштованість (28%); перевага зарплати дружини над зарплатою чоловіка (22%); розходження у поглядах подружжя на розподіл домашніх обов'язків (19%); недостатня авторитарність чоловіка (5-16%) [6, с.25].
Серед мотивів подружнього вбивства слід назвати самоствердження (по 33% у осіб, котрі вчинили вбивство дружини або чоловіка), прагнення позбутися турбот (відповідно 20 і 32%), намагання перешкодити залишенню сім'ї (22 і 19%), ревнощі (21 і 14%), користь (4% чоловіків, які вбили своїх дружин, і 2% жінок, які вбили своїх чоловіків). Один з висновків роботи Шестакова - чоловіки, які займають підпорядковане становище в сім'ї, але мають авторитарні тенденції, частіше стають злочинцями, а чоловіки зі слабою волею. які мешкають із сильною жінкою, - жертвами [6, с. 20]. Приблизно в один час з Шеставовим (кінець 1970-х) американський соціолог M. Страус розпочав вивчення ризику виникнення насильства залежно від домінування чоловіка або жінки, а відтак і розподілу владних повноважень у американських сім'ях.
У процесі дослідження Шестакова були докладно з'ясовані й інші гендерні відмінності у позиціях та орієнтаціях злочинця та жертви (розподіл грошових коштів та господарських обов'язків, пріоритет дружини або чоловіка у вирішенні народження дитини, співвідношення житлових умов з реальністю, дошлюбне та позашлюбне статеве життя, зради, динаміка емоцій убивць дружин та чоловіків, якості подружжя, їхня ініціативність, мотиви вбивства, освіта і соціальний статус злочинців). Як у чоловиків - убивць дружин, так і в дружин - убивць чоловіків відмічено суттєве розходження між набутими установками та реальним життям у шлюбі.
Статистика за 2003 рік щодо діяльності органів внутрішніх справ України по виконанню Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" свідчить, що за вчинення відповідних правопорушень на обліку перебуває 85,5% осіб чоловічої статі і 14,5% жіночої. Частка осіб, які перебувають на обліку, за фізичне насильство становить 71,8%, сексуальне - 0,4%, психологічне - 5,1%, економічне - 22,7%. Розподіл кількості кривдників та осіб, які характеризуються віктимною поведінкою, за ступенем родинної спорідненості подано нижче (рис.1).
Насамперед чоловік (колишній чоловік або співмешканець) виступає як правопорушник, а дружина - як потенційна потерпіла (у даному випадку - особа, чия поведінка провокує насильство в сім'ї). Ця особливість характерна і для інших жінок - доньок, невісток, сестер, які також, зазвичай, мають статус жертви.
Прямі порівняння аналізу вітчизняної специфіки подружнього насильства із західними дослідженнями не можливі, оскільки кожне з них мало суттєві відмінності (методологія збору інформації, юридичне розуміння термінів тощо). Разом з тим проведемо лише певні аналогії та виявимо цікаві тенденції, які притаманні подружньому насильству в США та Великій Британії. У 2001 р. в США 85% подружніх насильств було вчинено саме проти жінок. Попри те, що статистика ФБР свідчить про зниження таких деліктів, як подружнє вбивство, кількість жертв-жінок фактично залишається незмінною. У 1976 р. від таких злочинів постраждало 46% чоловіків і 54% жінок, у 2000 р. - 26% чоловіків та 74% жінок. Більшість злочинів вчинює хтось із подружжя: у 1976 - 75%, 1998 - 53%. Водночас відмічається зростання злочинної активності друзів (boy-friends) та подруг (girl-friends) [7, p.3]. За даними британського віктимологічного опитування (British Crime Survey) 2001 р., у 45% кривдником жінки був чоловік або партнер, у 9% - колишній чоловік або партнер [4, p.11].
Розглянемо результати деяких вітчизняних репрезентативних обстежень громадської думки. Так, дані соціологічного опитування, що проведене Центром "Соціальний моніторинг" у 1996 р. (n=2000 респондентів), показали, що 12% молодих жінок (віком до 28 років) зазнають у своєму сімейному житті фізичного насильства з боку чоловіка, причому 2% з них - дуже часто. За даними опитування цього ж центру у 1997 р. (n=2008), кожна п'ята жінка вважає, що в сучасних сім'ях випадки фізичного насильства щодо жінок з боку чоловіків трапляються дуже часто [8, с.134]. У свою чергу О. В. Бойко зазначає, що 15% жінок та 10,5% чоловіків зазнає у шлюбі фізичного насильства
[9, с.13]. За даними опитування громадської думки Київського міжнародного інституту соціології 2002 р. (n=4725) виявилося, що основним питанням, з приводу якого в сім'ях респондентів виникають суперечки, є розподіл сімейного бюджету (як зазначає Шестаков, матеріальна задоволеність і відносини у сфері розподілу грошей також були однією з головних причин конфлікту [6, с.16-17]). Близько чверті усіх жінок (24,3%), які на момент інтерв'ю перебували в шлюбі, визнали, що їхні чоловіки коли-небудь штовхали їх, кидали чимось або ж били. Соціологи наголошують на цікавому факті: чоловіки не соромляться визнавати, що вони застосовують до своїх дружин фізичну силу, а це буває у 22% (відсоток жінок, які зізнались, що чоловіки піднімають на них руку, приблизно такий самий, як і відсоток чоловіків, які це визнали). Однак частка чоловіків, які зізнались, що їхні жінки застосовують до них силу (12,2%), вдвічі менша за частку жінок, які про це розповіли (24,3%) [10, с.10].
Західні вчені (R. Gelles, M. Straus, L. Ramirez та ін.), ґрунтуючись на результатах соціологічних та психологічних досліджень, звернули увагу на таку серйозну соціальну проблему, як агресивна роль жінки у подружньому насильстві, а також на гендерну симетрію у сімейному конфлікті. Масове обстеження "Національного огляду злочинності" (National Crime Survey) свідчить, що у США чоловіки менш схильні заявляти про вчиненні проти них факти насильства з боку жінок, ніж дружини, вважаючи це приватною справою: серед усіх дружин, що постраждали протягом 1993-1998 р., повідомили про насильство 53%, серед чоловіків - лише 46% [11, p.7]. За даними іншого репрезентативного опитування телефоном 16 тис. громадян чоловічої та жіночої статі про випадки зґвалтувань повідомляють 17,2% жінок, фізичного насильства - 26,7% жінок та лише 13,5% чоловічків. Останні рідше звертаються по медичну допомогу [12, p.53, p.50].
На підставі аналізу "Національного огляду злочинності" можна зробити висновок, що загалом віктимізація жінок знижується стрімкіше, ніж віктимізація чоловіків: у 1993 на кожну 1000 осіб відповідної статі припадало 9,8 злочинів проти жінок і 1,6 - проти чоловіків, у 2001 - відповідно 5 і 0,9 злочинів [7, p.1]. Загалом від різних форм подружнього насильства у 2001 р. постраждало 3% жінок (з них 0,2% зазнали сексуальних нападів або зґвалтувань) і 0,9% чоловіків. Телефонне опитування засвідчило, що 25,5% жінок та 7,9% чоловіків протягом свого життя зазнавали зґвалтувань або фізичного насильства від своїх партнерів по шлюбу, відповідно 1,8 та 1,1% обстежених були підданінасильству протягом року [12, p.19].
Виходячи з даних британсько-
го віктиміологічного опитування (n=22463) 2001 р., 13,5% жінок та 9,3% чоловіків щорічно є жертвами різних форм міжособистісного домашнього насильства (за винятком
Loading...

 
 

Цікаве