WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Кримінологія Гендера: дослідження подружнього насильства - Реферат

Кримінологія Гендера: дослідження подружнього насильства - Реферат


Реферат на тему:
Кримінологія Гендера: дослідження подружнього насильства
Насильство в сім'ї є міждисциплінарною проблемою права, охорони здоров'я, психології, педагогіки, соціології. Його наслідки важким тягарем лягають на суспільство. Американські кримінологи визначили ціну насильства між близькими партнерами по шлюбу у США - витрати, пов'язані зі здоров'ям, перевищують щорічно $5,8 мільярдів, з них $1,8 мільярдів складають збитки виробництва. Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, з порушеннями психіки). Практично всі бездомні діти - жертви насильства в сім'ї [1, c.105-106]. Негативні стосунки між батьками сприяють дисгармонійному вихованню особистості, надаючи їй антисуспільну спрямованість, а потерпілі від насильства діти раніше долучаються до алкоголю, наркотиків, вчинюють правопорушення [2, с.117]. Дані психологічних досліджень свідчать, що 41,7% жінок, котрі займалися проституцією, зазнали сексуального насильства у сімейному житті [3, с.74-75].
Питання запобігання домашньому насильству активно обговорюється на рівні локальних жіночих громадських організацій, Світового банку, ООН та активно вивчається з 1970-х рр. в межах сімейної кримінології та гендерних cтудій (зокрема, R. LaRossa, J. Schafer, C. Caetano, S. Smith, B. Buchman,
L. Salzman P. Tjaden, N. Thoennes). Варто зазначити, що сімейно-побутова злочинність була предметом ґрунтовного аналізу науковців за радянських часів (Д. А. Шестаков, М. П. Мішляєв,
В. О. Лобанов, А. Д. Тартаковський,
Г. Г. Мошак та ін.) у тому числі і в Україні (С. В. Трофімов, Ф. А. Лопушанський, Ю. Н. Крупка), однак частина робіт була доступна лише працівникам правоохоронних структур, що обмежувало доступ науковців до результатів вибіркових емпіричних досліджень. Характерно, що в СРСР близько 50% злочинів у сімейно-побутовій сфері було вчинено щодо когось із подружжя - дійсного або колишнього чоловіка чи дружини або співмешканця чи співмешканки.
Останнім часом спостерігається активізація уваги вчених на пострадянському просторі до різних аспектів сімейних конфліктів. Захищені ряд дисертаційних робіт (О. Д. Шинкаренко, Б. Н. Головкін, Л. В. Крижна, О. В. Бойко, Є. М. Потапчук - в Україні;
Н. В. Машинська, В. І. Шахов - у Росії), проведені відповідні кримінологічні дослідження та психолого-соціологічні опитування (широкого загалу, експертів, фокусовані групові та глибинні інтерв'ю, тестування). Водночас слід визнати різницю між стратегією підходу до дослідження насильства в сім'ї (а отже і його контролю) на Заході та в Україні. У розвинених країнах (США, Велика Британія, Канада) під егідою держави проводяться регулярні віктиміологічні опитування на великих вибірках, а тому їх результати заслуговують на більшу довіру й вагу загалом, вони дають можливість виявити поширеність різних видів сімейного насильства та фактори ризику, окреслити тенденції на підставі аналізу часових трендів, зробити регіональні та крос-національні порівняння і т. ін. У країнах Євросоюзу в 1999 р. з проблем насильства в сім'ї отримано голоси громадськості в межах спеціалізованого дослідження проекту "Євробарометр". Крім того, повнішою є і статистика, яку отримують не лише з докладів правоохоронних органів, а й з медичних закладів.
В Законі України "Про попередження насильства в сім'ї" (2002 р.) насильство визначається як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров'ю. Насильство в сім'ї може розглядатися за кількома векторами: чоловік - жінка, батьки - діти, дорослі діти - батьки, старші діти - молодші діти, член сім'ї - кілька членів цієї ж сім'ї, член сім'ї - інші родичі, гомосексуальні партнери. Аналіз наукових джерел свідчить, що найбільша їх кількість висвітлює насильство над жінками, дітьми та особами похилого віку (сталкінг). Гендерне насильство може бути визначене як насильство однієї статі над іншою. Власне термін "gender-based violence" (гендерно обумовлене насильство) розглядається на Заході (ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я, Інститут гендера) саме як насильство над жінками та дівчатами внаслідок фактичних нерівноправних стосунків статей, традиційних соціокультурних обмежень можливостей жіночих ролей у суспільстві. Метою публікації є узагальнення кількісних даних щодо проблеми домашнього насильства як в Україні, так і в деяких західних країнах з погляду гендерної різниці, насамперед з точки зору партнерів, котрі знаходяться у офіційному або консесуальному шлюбі. Принагідно зауважимо, що домашнє насильство в сім'ї передбачає розгляд і ролі чоловіка, і ролі жінки у конфлікті (останній слугує розв'язанням певних суперечностей, однак тут і далі маємо на увазі негативні наслідки криміногенно-побутового конфлікту - різні види приниження, образ, ушкоджень, жорстокого поводження, тортур, залякувань, соціальної ізоляції, фізичних нападів, примусового сексу та інші акти агресії).
У подружньому або домашньому насильстві (науковці США вживають термін "intimate violence" або "violence between intimates", Великої Британії - "domestic violence") гендерні ролі та стереотипи проявляються чи не найяскравіше. Статистика в різних країнах світу свідчить, що існує значна різниця потерпілих від насильства в сім'ї жіночої статі. Британське віктимологічне опитування (British Crime Survey) фіксує більшу кількість статистично значимих факторів ризику саме для жінок - як у випадку домашнього насильства, так і сталкінгу [4, p. 125-128]. За даними репрезентативного вибіркового дослідження, проведеного у м. Києві та трьох областях Української РСР, у переважній більшості (84%) злочини у сімейно-побутовій сфері вчинювалися чоловіками [5, с.96].
В дослідженні Д. Шестакова, яке ґрунтувалася на вибірковому вивченні кримінальних справ і результатах опитування осіб, які відбували покарання за злочини, вчинені у сімейній сфері, докладно розглянуті соціальні та психологічні особливості осіб чоловічої та жіночої статі, котрі брали участь у конфліктах. Виявилося, що тяжіння до лідерства у злочинців - і в чоловіків, і в жінок - в процесі сімейного життя посилюється, досягаючи вищої точки в момент вчинення злочину. Вдалося визначити криміногенні чинники, що сприяють конфліктам у сім'ї. У підгрупі чоловіків-дружиновбивць (58% злочинів від кількості вчинених убивств у сім'ї) це: надмірна авторитарність дружини (59%); невірність дружини (34%); п'янство чоловіка (30%); розподіл сімейних фінансів, що позбавляє чоловіка особистих грошей (30%); розходження поглядів подружжя на розподіл господарських обов'язків (25%); п'янство дружини (22%); невдоволеність життєвими умовами (11%); одноосібне вирішення дружиною питання про народження дитини (11%);наявність у дружини дошлюбних інтимних зв'язків (10%). У підгрупі жінок-чоловіковбивць (8% злочинів від кількості вчинених вбивств
Loading...

 
 

Цікаве