WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Зайнятість та якість життя населення - Реферат

Зайнятість та якість життя населення - Реферат

існують низькооплачувані робочі місця), але саме продуктивна зайнятість має бути надійним гарантом проти бідності, оскільки оплата праці є основним джерелом доходів населення. В Україні ж соціально-економічна криза та пов'язана з нею криза неплатежів у поєднанні зі специфічною поведінкою населення призвели до того, що зайнятість (навіть кваліфікованих працівників) абсолютно не тільки не гарантує добробуту сім'ї, в якій один чи два члени працюють за наймом, але навіть не забезпечує прожиткового мінімуму. Четверта частина домогосподарств, у складі яких немає утриманців, є бідними, а 13,5% - злиденними. Тобто ризик і бідності, і злиденності для цієї категорії домогосподарств істотно не відрізняється від середніх у сукупності. Дещо нижчим він є для тих домогосподарств, де глава сім'ї є самозайнятим.
Надзвичайне зростання бідності в Україні є очевидним процесом, незважаючи на те, що йому важко дати точну кількісну оцінку, оскільки вимір бідності є серйозною методологічною проблемою (існує декілька критеріїв і методик визначення рівня бідності). На підтвердження цієї тези зауважимо, що за оцінкою Е. М. Лібанової реально бідними в Україні сьогодні є 27 % населення, а рівень злиденності становить 15 %. У складі бідних та злиденних верств населення представлені практично всі типи домогосподарств: сім'ї з дітьми (в тому числі багатодітні) - 43,4% всіх бідних домогосподарств, сім'ї пенсіонерів - 29,1%, сім'ї без утриманців - 27,6% [7].
За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, проведеного Держкомстатом України у четвертому кварталі 2000 р., 80,2% всього населення мали середньодушові сукупні витрати нижчі за прожитковий мінімум. Частка домогосподарств з витратами нижче прожиткового мінімуму становила 74,2%.
Оскільки ні робота, ні доходи тепер не гарантуються, для мільйонів людей бідність стає способом життя. Трагічним є те, що значна частина населення не має гарантованого доступу навіть до нормального харчування. Вражаючими є такі дані: енергетична цінність раціону харчування бідного населення України становить 1875,7 ккал на добу, а злиденного - лише 1637,7 ккал [7]. Це означає, що вона знаходиться на рівні основного обміну і не забезпечує енергетику трудової активності людини. В той же час енергетична цінність раціону 10% найбільш забезпечених громадян у 4,8 раза вища від раціону 10% найбідніших, у тому числі за вмістом білків у 5 разів, жирів у 7,9 раза, вуглеводів у 3,5 раза.
Доходи більшості населення на такому мізерному рівні не можуть розглядатися як достатній мотиваційний фактор ефективної праці та фактор формування продуктивної зайнятості на макрорівні.
Відзначимо, що відсутність гострих соціальних конфліктів на фоні низьких доходів населення, а також ослаблення соціальних функцій держави свідчать про існування компенсаторів (неформальні доходи у більшості населення, а не тільки в його багатої частини). Можна навіть припустити, що населення принципово прийняло факт неможливості виконання соціальних зобов'язань з боку держави і самостійно виробило стратегії економічного виживання. Разом з тим, це ніяк не означає, що така ситуація є задовільною. По-перше, компенсаторні ресурси обмежені. По-друге, ситуація, що склалася, гальмує економічне зростання, оскільки не стимулюється продуктивна зайнятість.
Враховуючи викладене, можна з упевненістю стверджувати, що для поліпшення ситуації в сфері зайнятості, досягнення оптимального її рівня і структури необхідно розробити і реалізувати Концепцію повної, продуктивної зайнятості, переглянути Концепцію реформування оплати праці в напрямі підвищення ціни і вартості робочої сили, механізмів забезпечення зростання заробітної плати і доходів населення.
Комплекс державних заходів, спрямованих на підвищення якості життя населення, повинен спиратися на економічно і соціально обґрунтовану політику доходів і зайнятості. Головне завдання цієї політики полягає в забезпеченні високого рівня індивідуальних доходів, що сприятиме зростанню добробуту і зменшить тиск на державні фінанси. Основними і першочерговими завданнями реалізації політики доходів у найближчий період повинні бути:
- забезпечення економічно активного населення робочими місцями за рахунок інвестування виробництва і стимулювання підприємництва;
- відродження мотивації до активної трудової діяльності, вдосконалення стимулів до зростання заробітної плати;
- зменшення податкового тиску на фонд оплати праці та індивідуальні трудові доходи;
- зниження податку на додану вартість, в першу чергу на предмети першої необхідності, та відміна його на послуги;
- реструктуризація собівартості продукції і підвищення в ній частки заробітної плати, що розширить внутрішній споживчий попит і стимулюватиме економічне зростання та зайнятість.
Безумовно, підвищення якості життя населення є пріоритетом будь-якої соціальної політики. Однак перспективи такого поліпшення визначаються економічним зростанням, створенням або відновленням робочих місць. Розширенню сфери прикладання праці (з врахуванням раціоналізації структури суспільних потреб) сприятиме збалансування інтересів політики доходів і зайнятості з пріоритетами інвестиційної і структурної політики. Особливого значення набуває прискорення розвитку малого бізнесу. В нинішніх економічних умовах це єдино можливий шлях пом'якшення та нейтралізації неминучих соціальних наслідків банкрутства збиткових підприємств, насамперед зниження безробіття та підвищення життєвого рівня тих соціальних верств, які працювали на цих підприємствах. Необхідно створити умови для послідовних переміщень робочої сили з урахуванням справжніх розмірів і глибини диспропорцій в її розподілі. В основу цих переміщень слід покласти критерії доцільності та економічної і соціальної ефективності.
Література:
1. В.В.Онікієнко, Н.І.Коваленко. Продуктивна зайнятість населення: зміст, актуальні проблеми і шляхи досягнення. - К.: РВПС, ПК "ПРИНТ-ЭКСПРЕСС", 1999. - 35 с.
2. Витрати і доходи домогосподарств України у 1999 р. (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) /Держкомстат України: Стат. бюл. - К., 2000.
3. Витрати і доходи домогосподарств України у І кварталі 2000 року (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) /Держкомстат України: Стат. бюл. - К., 2000.
4. Витрати і доходидомогосподарств України у II кварталі 2000 року (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) /Держкомстат України: Стат. бюл. - К., 2000.
5. Витрати і доходи домогосподарств України у 2000 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України)/Держкомстат України: Стат. зб. - К., 2001. - Ч. 1. - С. 174, 234.
6. В.Новиков. Потенціал стабільної соціальної політики. // Україна: аспекти праці. - 1999. - № 1. - С.31-35.
7. Лібанова Е.М. Соціальні аспекти економічного зростання в Україні // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку - К.: НТУУ КПІ, 2000. - С. 64-78.
8. А.А.Никифорова. Рынок труда: занятость и безработица. - М.: Междунар. отношения, 1991. -С. 29-35
9. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве