WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Зайнятість та якість життя населення - Реферат

Зайнятість та якість життя населення - Реферат

витрат над сукупними доходами в домогосподарствах першої децільної групи в 2000 р., абсолютний показник витрат на одне домогосподарство був нижчим за середньодушовий прожитковий мінімум. В домогосподарствах десятої децильної групи сукупні витрати в півтора раза перевищували задекларовані доходи.
Гострими залишаються проблеми оплати праці в Україні. Держава повністю втратила свої регулюючі функції у найголовнішій сфері економічної діяльності - сфері оплати праці і захисту доходів громадян. Рівень заробітної плати не відповідає вартості робочої сили і мало пов'язаний з результатами трудової діяльності як окремого працівника, так і підприємства в цілому. Аналіз довів, що:
- по-перше, надзвичайно низька заробітна плата (порівняно із стандартами економічно розвинених країн для кваліфікованої та освіченої робочої сили) та нерегулярність її виплат дозволяють підприємствам утримувати надлишкову напівзайняту робочу силу;
- по-друге, зайнятість починає реагувати скороченням на зниження доходів у галузях з найнижчими заробітками;
- по-третє, в галузях економіки спостерігається надмірна диференціація заробітної плати, яка не пов'язана з техніко-технологічними їх особливостями і виробничими успіхами, тобто є економічно необгрунтованою;
- по-четверте, продовжує існувати система "зрівнялівки" - мінімальна заробітна плата перевищує 50% від рівня середньої (нормальним вважається відношення 25-30%);
- по-п'яте, фактично не діє тарифна система;
- по-шосте, повністю деформоване співвідношення між основною і додатковою оплатою праці.
Низький рівень заробітної плати (зарплатомісткість одиниці продукції в Україні втричі нижча, ніж у країнах з розвинутою ринковою економікою) і затримки з її виплатою послаблюють мотивацію і стимули до праці, ведуть до зниження продуктивності праці, зменшують бажання працівників до підвищення свого фахового рівня [6]. Наслідком цього є декваліфікація працівників, зниження мотивації до професійного зростання. Існуюча система професійного навчання кадрів на виробництві знаходиться у критичному стані. Якщо в 1990 р. навчання на виробництві проходило 4,5 млн. чол., то в останні роки лише близько 1 млн. чол. Періодичність підвищення кваліфікації персоналу підприємств становить у середньому 17 років, у той час як у країнах Західної Європи - не більше 3-5 років. Недостатньо використовується і потенціал профтехосвіти. Відповідно падає і рівень заробітної плати. Водночас усе більша частина українського населення порівнює якість свого життя, життєвий рівень, побутові стандарти зі стандартами розвинутих країн світу. Це об'єктивний наслідок відкритості економіки, економічної і культурної глобалізації.
Привертає увагу і така проблема: в умовах економічного зростання дуже повільно зменшується заборгованість із виплат заробітної плати. Станом на 10 січня 2001 р. вона становила 4,9 млрд. грн. і за 2000 рік скоротилася на 23%. При зростанні цін невиплачена заробітна плата втрачає свою реальну вартість. Таким чином, держава не здатна реалізувати основну конституційну гарантію населення - забезпечити людину своєчасною винагородою за її працю.
Низькі рівні заробітної плати, а також допустимість і поширеність практики її виплати із затримками не стимулюють роботодавців до впровадження прогресивних технологій і обладнання, що призводить до подальшої деградації робочої сили.
Окремо слід зупинитися на такій проблемі, як диференціація заробітної плати, що набула, скоріше, вигляду деформації її структури і призвела до диспропорцій у відтворювальних процесах. На непродуктивність зайнятості та серйозні суперечності ринку праці вказують такі прояви диференціації заробітної плати.
Міжсекторна. Стійкою вже стала тенденція до перевищення заробітної плати на підприємствах приватної власності порівняно з державними і колективними. На жаль, ця диференціація не пов'язана з виробничими успіхами працівників приватних підприємств, а в основному пояснюється руйнацією державного сектора, спадом виробництва, кризою збуту, неплатежами та фінансовими негараздами.
Міжгалузева. Коефіцієнт диференціації заробітної плати (співвідношення між найвищим та найнижчим її рівнем) у 2000 р. становив 6,5 раза проти 2,5 раза в 1990 р. При цьому існує декілька тенденцій її міжгалузевої диференціації:
- По-перше, стійкі розриви у доходах працівників галузей бюджетної та небюджетної сфери. У таких галузях, як охорона здоров'я, культура, мистецтво, освіта, соціальне забезпечення рівень заробітної плати залишається надзвичайно низьким і становить 49-70% від середньої по народному господарству. Зниження доходів працівників бюджетної сфери негативно впливає на якість робочої сили в цих галузях та зумовлює переміщення спеціалістів до інших сфер діяльності.
- По-друге, невідповідність темпів зростання виробництва темпам зростання заробітної плати, а також низькі рівні заробітної плати в галузях, що працюють на споживача. Так, у легкій та деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості при досягненні за 11 місяців 2000 р. 38,8% та 40%, відповідно, приросту продукції заробітна плата у цих галузях збільшилася лише на 19,4% та 33,9%. У той же час в електроенергетиці та паливній промисловості спостерігаємо протилежні тенденції: при зменшенні виробництва на 2,8% та 5,6%, відповідно, заробітна плата зросла на 14,9% та 21,8%.
- Крім того, за нашими розрахунками, коефіцієнти диференціації заробітної плати в легкій та деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості порівняно з середньою в економіці у листопаді 2000 р. становили, відповідно, 0,9 та 0,7, в той час як в електроенергетиці та паливній промисловості - відповідно 2,1 та 1,7.
Таким чином, значне підвищення заробітної плати на підприємствах паливно-енергетичного комплексу не пов'язане із зростанням обсягів виробництва і продуктивності праці, а зумовлене монопольним становищем цих підприємств, підвищенням цін до рівня світових, а також високою питомою вагою у заробітній платі доплат у зв'язку з умовами праці (вугільна промисловість).
Міжрегіональна. Коефіцієнт диференціації між регіонами з найнижчою та найвищою заробітною платою (Закарпатська область та м. Київ) у 2000 р. становив 2,6. Значна диференціація регіонів за рівнем заробітної плати певною мірою пояснюється особливостями галузевої структури їхньої економіки. Але, як і в попередніх випадках, розбіжності в заробітній платі по регіонах не пов'язані з різницею у продуктивності праці або з виробничими успіхами.
Отже, дослідження основнихформ та видів диференціації заробітної плати на сучасному етапі розкриває дві особливості, які вказують на непродуктивність зайнятості та недосконалість вітчизняних ринків праці, - надмірність диференціації та її економічну необґрунтованість. Внаслідок цього основна маса працюючих одержує доходи на рівні нижче середнього.
Слід підкреслити, що продуктивна зайнятість, яка є базисом системи соціального захисту населення, повинна забезпечувати гідний рівень життя не тільки самому працюючому, а й членам його родини, принаймні утриманцям.
Звичайно, не всі види зайнятості здатні забезпечувати належний добробут (в усіх без винятку країнах
Loading...

 
 

Цікаве