WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Досвід проведення порівняльних досліджень в галузі соціального забезпечення - Реферат

Досвід проведення порівняльних досліджень в галузі соціального забезпечення - Реферат

і соціальної справедливості;
- організація соціальних служб або пошук структур адекватної соціалізації;
- здійснення соціальних акцій або пошук кращої моделі державного і суспільного устрою.
Якщо розглянути загальні проблеми різних систем сучасного соціального забезпечення, що порівнюються, то більшість з них стосується функціонування і реалізації соціальних програм. Соціальна політика загалом спрямована на реалізацію та сприяння виконанню програм. Кожна країна має власний підхід до їх реалізації. Усі такі підходи "затиснуті" між двома полюсами: консервативною функцією соціального забезпечення, суть якої - сприяння збереженню соціальної системи, та інноваційною функцією, суть якої - вплив на адаптацію соціальних інститутів до нових умов.
Основні проблеми реалізації соціальних програм полягають у:
- відсутності надійних механізмів розв'язання конфліктів усередині держави або між державами;
- недоліках у роботі освітніх та інших соціальних інститутів з адекватної підготовки молодих людей до умов сучасного світу;
- відсутності систем соціальної підтримки, спрямованих на компенсацію змін у структурі сім'ї, її нереалізованих можливостей та енергії, втрати здоров'я;
- неспроможності соціального забезпечення в організації всебічної допомоги й обслуговування соціально уразливих верств населення.
Поява "загальних" і "персональних" соціальних послуг в усьому індустріальному світі - приклад змін, що відбуваються у формах обслуговування і впливають на такі галузі та види діяльності, як
- соціальне забезпечення родини і дитини;
- соціальні служби для молоді і людей похилого віку;
- соціальне забезпечення інвалідів, немічних та розумово відсталих;
- інформаційні та довідкові служби.
Аналіз літературних джерел з соціальної політики різних країни створює враження, що в більшості індустріальних країн її розвиток іде в загальному напрямку, без урахування національної специфіки3; 5. Філософія, що лежить в основі формування системи персональних соціальних послуг, визнає, що розвинуте технологічне суспільство є загрозливим екологічним середовищем для багатьох громадян, і, що діючий уряд намагається в цих умовах полегшити життя різних верств і категорій населення.
Украй низький рівень життя в багатьох країнах, що розвиваються, і поява "нових бідних" у США і Європі породжують соціальні проблеми глобального масштабу. Проблеми існують у будь-якому суспільстві. Нове полягає в тому, що ці проблеми характеризуються особливими взаємозв'язками і несуть загрозу саме через їхнє глобальне поширення. Як наслідок, у щільно населеному і взаємозалежному світі вирішення проблем на місцевому рівні насправді не є дієвим: це просто тимчасове маскування локального симптому. Розв'язання соціальних проблем, як у локальному так і в глобальному масштабі, можливо лише за умови загального підходу.
Після другої світової війни бурхливо розвивалася міжнародна сфера соціального забезпечення. Спільні зусилля різних підрозділів ООН та інших міжнародних організацій сприяли розвитку соціальної роботи з метою прогресу людського співтовариства.
Соціальна робота була визнана необхідною формою соціального забезпечення з надання допомоги населенню, спрямованою на:
- надання допомоги інвалідам, сім'ям і групам населення, що відчувають на собі негативний вплив соціальних та економічних факторів;
- виконання інтегруючих функцій, що в сучасному суспільстві реалізується фахівцями виключно соціальної сфери;
- максимальне використання наявних у суспільстві ресурсів з метою забезпечення соціального добробуту.
Визначені напрями реалізації соціальної роботи ставлять певні вимоги до підготовки соціальних працівників. Існують дві тенденції професійної підготовки спеціалістів із соціальної роботи, які відповідають визначеному типу соціально-економічної системи. Перша - у країнах, чия соціально-економічна система базується на приватній ініціативі, соціальна робота орієнтується на індивіда і сприяє задоволенню індивідуальних потреб. Друга - у країнах, чия соціально-економічна система спирається на колективну основу, соціальна робота спрямована на формування свідомості оточення, що відповідає більш-менш плановому суспільству.
Проведення порівняльного аналізу в соціальній сфері стало необхідним з виникненням методологічних дилем і проблем, зумовлених розходженням ціннісних орієнтацій соціальних систем, що розглядаються. Використання в ході аналізу нормативних стандартів без урахування культурних моделей призводить до помилкових і часто небезпечних результатів, і, як наслідок, висновки можуть повністю не відповідати реальності, бути сформульовані в перекрученому, наприклад, політизованому чи вульгарному, світлі. В дослідженнях слід враховувати, що основні цінності загального порядку часто визначають сучасний розвиток соціальних реалій суспільства.
Наведені в літературі приклади порівняльних досліджень соціального забезпечення, що охоплювали кілька країн, показують, що в ході такої роботи виникає величезна кількость концептуальних проблем. Також проблематичним є відсутність аналітиків і статистиків, обізнаних з методами проведення міжнародного аналітичного дослідження. Проте, незважаючи на наявні недоліки, такого роду порівняльний аналіз в галузях соціального забезпечення здійснюється в різних країнах.
Як приклад, розглянемо порівняльний аналіз таких вкрай актуальних проблем, що належать до соціальної сфери, як медичне обслуговування населення в різних країнах світу, наведений у літературі. Для характеристики світової системи надання медичної допомоги розглядається досвід ряду країн, при цьому порівняльний аналіз дозволяє виділити окремі спільні розуміння, що стосуються удосконалення системи охорони здоров'я. Наводимо досвід як розвинутих країн, так і тих, що розвиваються.
У Швеції ефективно функціонує система медичного забезпечення, що фінансується і планується державою. Лікарі, які одержують заробітну плату, і середній медичний персонал, є державними службовцями. Вони проводять медичне обслуговування населення через муніципальні центри здоров'я та лікарні. Муніципальні центри здоров'я проводять не тільки лікування, а й профілактичні програми. Сучасні тенденції полягають у розширенні амбулаторного лікування замість стаціонарного.
Національна служба охорони здоров'я Великої Британії поєднує централізоване планування з децентралізованим керуванням і охоплює все населення. Тільки 6% населення обслуговується у приватному секторі медицини. Національнасистема охорони здоров'я переважно (на 85%) фінансується за рахунок загальних дохідних статей бюджету зі схвалення парламенту. Лікарі загального профілю оплачуються відповідно до кількості населення, яке вони обслуговують, і реальних клієнтів, а фахівці - за рахунок фінансування лікарень, службовцями яких вони є. Уряд заохочує ріст страхової і приватної медицини, не вносячи, проте, істотних змін у національну систему охорони здоров'я.
Охорона здоров'я Німеччини є складною системою, що поєднує медичний персонал, пацієнтів, медичні асоціації й лікувальні фонди. Для медичного обслуговування характерні загальнодоступність і висока якість послуг. Галузь охорони здоров'я, що охоплює близько 99% населення, фінансується за рахунок внесків роботодавців і працюючих, а не за рахунок бюджетних асигнувань, як у Великій Британії і Швеції. Лікарні утримуються на кошти державних, приватних і благодійних
Loading...

 
 

Цікаве