WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Дитячі будинки сімейного типу як особлива форма сімейної опіки над дітьми-сиротами, позбавленими батьківського піклування - Реферат

Дитячі будинки сімейного типу як особлива форма сімейної опіки над дітьми-сиротами, позбавленими батьківського піклування - Реферат

по одному, але існує дитячий будинок сімейного типу, в якому 5 дітей перебувають на інвалідності. Кожний п'ятий вихователь дитячого будинку зазначає, що один (або двоє) з його вихованців потребує хірургічної операції, на яку сім'ї не вистачає коштів.
При оформленні дитини батьки-вихователі повинні отримувати медичний висновок щодо стану її здоров'я. Приховування інформації про захворювання, спадкові вади може мати негативні наслідки. Якщо родина не в змозі взяти на себе тягар відповідальності за хвору дитину і відмовляється від неї, то стрес переживають і батьки і сама дитина. Таку ситуацію можна попередити ще на етапі підбору вихованців. Батьки-вихователі, у яких є повна інформація про стан здоров'я дитини, реально оцінюють власні можливості щодо її утримання і свідомо погоджуються з необхідністю докласти більших зусиль, щоб поставити таку дитину на ноги. Адже дитині з хронічними захворюваннями потрібні особливий догляд, режим, лікувальна терапія. Діти з нервово-психічними розладами потребують дбайливого індивідуального підходу, спеціальних профілактичних заходів, планування побуту і дозвілля.
Враховуючи стан здоров'я дітей, які перебувають на вихованні в дитячих будинках сімейного типу, батьки-вихователі потребують медичної допомоги. Положення про дитячий будинок сімейного типу визначає, що органи охорони здоров'я повиннізакріпити за дитячим будинком сімейного типу лікаря, який би опікувався проблемами кожної родини. Але й до сьогодні ці вимоги виконуються лише на папері. Необхідно не лише декларативно, а й практично запровадити такий медичний супровід кожного дитячого будинку, що дозволить батькам більше уваги приділяти розвитку дітей, долати педагогічну занедбаність, надавати можливість ефективно вирішувати проблеми здоров'я вихованців.
За дітьми залишаються пільги, встановлені законодавством для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Передусім це стосується питання оздоровлення, коли діти-сироти у першочерговому порядку забезпечуються безкоштовними путівками в табори та санаторії. Враховуючи стан здоров'я дітей, які виховуються у дитячих будинках сімейного типу, це питання є дуже актуальним.
В той же час поряд з оздоровленням вихованців дитячого будинку сімейного типу постає проблема оздоровлення рідних дітей батьків-вихователів, оскільки не існує профспілкових організацій, що надавали б їм путівки на пільгових умовах, а придбати путівки за повну вартість, виходячи з розміру грошового утримання, батьки не в змозі. Це питання потребує вирішення, з урахуванням того, що дитячий будинок сімейного типу це єдина родина, і надання переваги одним дітям порушує етику родинного виховання, призводить до конфліктів між рідними та прийомними дітьми, негативного, недоброзичливого ставлення рідних дітей до прийомних. Врахувати ці проблеми необхідно не лише з погляду оздоровлення, а й усіх питань життєдіяльності дитячого будинку сімейного типу, що не є освітньою установою, а є родиною, яка бере на себе виховання знедолених дітей.
Як зауважив один із батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, "рідними не тільки народжуються, рідними стають". Саме такий емоційний стан сімейного спілкування в дитячому будинку є запорукою позитивного впливу на дитячу особистість, формування щирих, сімейних стосунків між усіма членами родини. Сім'я, родинні стосунки мають велике значення у житті батьків-вихователів.
Особливістю людини, яка присвячує своє життя вихованню дітей, поштовхом, що керує нею при прийнятті рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, на думку батьків-вихователів, є така риса характеру як "людяність". Ця риса особистості виражається в основному прояві - небайдужості до горя і потреб оточуючих, умінні переживати чужу біль, проявляти співчуття. Але поряд із психологічним переживанням у людини формується потреба дієвої допомоги, готовність взяти на себе відповідальність за долю дітей, від яких відмовилися рідні батьки. Причому, виховання прийомних дітей, що може трактуватися сторонніми спостерігачами як геройський вчинок, батьками-вихователями розглядається як реалізація власних мрій, що викликає почуття задоволення від справи, якою займаєшся. Так, на запитання "Заради чого Ви живете?" більше половини опитаних батьків-вихователів відповіли "Заради дітей та близьких".
Батьки-вихователі називають три основні положення, що, на їх думку, є основними критеріями створення дитячих будинків сімейного типу:
- по-перше, прояв любові до дітей батьків-вихователів повинен бути активним, а не лише виражатися у співчутті і наріканні на їх проблеми, виявом такої активної позиції є офіційне звернення людини з приводу створення дитячого будинку сімейного типу;
- по-друге, людина повинна бути працьовитою, без цієї якості існування великої сім'ї неможливе. Виховувати дітей - це велика і тяжка праця і батьки-вихователі повинні реально оцінювати власні можливості;
- по-третє, в сім'ї не може існувати різниці між рідними та прийомними дітьми, щоб це була єдина родина. Діти не повинні відчувати себе зайвими, непотрібними, чужими. При цьому більше уваги необхідно приділяти саме вихованцям.
Успіх виховання, формування почуття довіри і любові у прийомної дитини багато в чому залежать від авторитету батьків-вихователів. Завоювання батьківського авторитету - справжньої поваги з боку дітей, духовної влади над їх свідомістю - складний і тривалий процес, що починається з першого дня появи дитини у дитячому будинку сімейного типу.
Спостерігаючи за дітьми, батьки підтверджують, той факт, що вчинки дорослих, методи вирішення проблем впливають на формування поглядів і свідомості дітей. Довіра до вихователя веде до наслідування його дітьми, підтверджуючи вислів польського педагога Я. А. Коменського, що "…дитячий вік взагалі виховується і направляється до дії більше прикладами, ніж правилами"15. Якщо дитині щось пояснювати, аби домогтися від неї дотримання певних вимог і правил поведінки, то це дуже слабо на неї впливає, але у випадку відповідних дій з боку оточуючих, дитина легко засвоює їх, навіть без вимог з боку вихователя.
В той же час процес виховання не можна звести до простого копіювання дітьми вчинків вихователів, дотримання схеми - "я є приклад". Батьки підкреслюють необхідність переосмислення вихованцями
Loading...

 
 

Цікаве