WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Динаміка просторово-територіальної самоідентифікації населення України - Реферат

Динаміка просторово-територіальної самоідентифікації населення України - Реферат

найменше акцентується увага на таких індикаторах як місце народження і проживання.
Проживання на одній території, спільність господарсько-культурного типу можуть бути основою для розумових узагальнень, для усвідомлення своєї приналежності до цієї групи людей. У проведеному дослідженні "Регіони в Україні..." біля третини респондентів виділили важливість місця проживання для визначення національності людини.
На процес етнічної ідентифікації особистості впливає визначений соціальний контекст - у мікросередовищі, у регіоні, у державі в цілому. Для представників тієї чи іншої національності цей контекст може бути нейтральним, а може мати і певне забарвлення - позитивне або негативне.
Якщо говорити про українців, то можна виділити кілька критеріїв етнічної самоідентифікації особистості. У цьому процесі перетинаються групові й індивідуальні, історичні і безпосередньо ситуативні, регіональні і конфесіональні, мовні й етнографічні фактори.
За цим стоїть історія становлення етносу, неоднорідність формування нації. Як відомо, український народ протягом сторіч не маючи своєї державності, був розділений між декількома державами - Росією, Польщею, Австро-Угорщиною, Румунією, Чехословаччиною. У кожній з держав були свої особливості політичного устрою, соціально-економічного укладу, умов етнокультурного розвитку. Усі ці фактори істотно вплинули на характер самосвідомості окремих груп українців.
У політичному плані процес етнічної самоідентифікації на початку відбувається по лінії відмежування від інших національностей, а потім уже йде сама відмінність за належністю до етнотериторіальних, етнографічних груп. Особливо характерним є останнє для Західної України. Спочатку уточнюється територіальна належність: "східняк" - "західняк". На наступному етапі конкретизації з'ясовується належність до етнографічної групи. Такий підхід цілком зрозумілий, колди мова йде про західних українців, оскільки саме там ще й у повсякденній свідомості збереглося віднесення людини до ряду етнографічних груп (бойки, гуцули, лемки, русини). Останнє певним чином перетинається з віднесенням до територіальних груп українців: волинян (Північно-Західний регіон), галичанам (Західний регіон), закарпатців, буковинців (Південно-Західний регіон). Якщо говорити про східних українців, то в них відсутня у свідомості віднесеність до етнографічних груп. Підтвердженням цьому є те, що в повсякденній свідомості і мові сьогодні не існує етнонімів, які б диференціювали східних українців на етнографічні або етнотериторіальні групи.
Термін "східняк" застосовується до всіх українців, які є вихідцями з областей, розташованих на схід від кордону СРСР з 1939 р. Однак на цьому ідентифікаційні маркери українців не закінчуються. Додатковим критерієм є належність до релігійної громади: до православної або греко-католицької. У цьому розподілі також є свого роду територіальний коректор: уніатство характерне для "західників", а православ'я для "східняків". Однак для "західників" віднесеність до конфесії має більший зміст, ніж для "східняків", оскільки серед перших є як греко-католики, так і православні.
Як показує опитування, проведений у рамках проекту "Регіони в Україні", респонденти зі Східної і Західної України по-різному оцінюють важливість окремих критеріїв для етнічної ідентифікації людини.
Зокрема, респонденти з Західної України вище оцінюють порівняно з опитаними зі Східної України значимість для національності таких критеріїв, як знання мови і громадянство (значимість розходжень на одновідсотковому рівні). У свою чергу на Сході надають більшого значення порівняно з Заходом місцю народження. За ставленням до місця проживання як критерію національності по регіонах фактично не зафіксовано статистично значимих розходжень.
Фактор національності респондентів практично не впливає на їхню оцінку важливості різних критеріїв етнічної ідентифікації. Виключення складає знання мови і громадянство, важливість яких більшою мірою артикулюють опитані з числа українців порівняно з учасниками опитування з числа росіян.
Отримані в ході дослідження результати дозволяють зробити висновок про те, що в Українінемає конфлікту етнічних субкультур. Скоріше можна говорити про існуюче протистояння інформаційно-комунікативних субкультур, умовно іменованих західноукраїнською і східноукраїнською. Вони безпосередньо пов'язані зі сферою мови і каналами одержання інформації.
Функціонування мови і самосвідомість, специфіка якої полягає в надетнічності однієї зі сторін, доповнюється історично сформованими каналами комунікації. Для більшої частини України головним джерелом інформації була Росія, причому остання передавала не тільки свою, але й була посередником у спілкуванні з європейською цивілізацією, що робило його вторинним. Навпаки, Західний регіон України розвивався в інших умовах без будь-якого впливу Росії, і що ще важливіше, одержував інформацію з Європи безпосередньо, будучи її частиною, хоча і периферійною. Ймовірно припустити, що з цієї причини Західний регіон легше адаптувався після виходу України зі складу СРСР до переорієнтації комунікативного механізму, тоді як інші регіони відреагували на це досить болісно [9, р. 137-140].
Як свідчить проведений аналіз динаміки просторово-територіальної самоідентифікації, населення України ідентифікує себе у першу чергу як з усією країною, так і зі своєю "малою батьківщиною". Це говорить про те, що зовні жорстка стандартизація нормативних зразків не була реально всеохоплюючою. Під прикриттям заданих "центром" шаблонів поведінки та свідомості постійно діяли інші, буденні, більшою мірою вкорінені у повсякденній поведінці зразки і орієнтації. Це є результатом не тільки, власне, місцевих особливостей, але й наслідком відмінностей нормативно-ціннісних зразків, які належать різним соціокультурним прошаркам або типам. В Україні, включаючи радянський період, ця різношаровість завжди мала свій просторовий "регіональний" вимір.
Таблиця 1
Ким Ви себе перш за все вважаєте? (% до одержаних відповідей)
Регіони N Рівні самоідентифікації
2000 2004 Локальний Національний Пострадянський Національний
2000 2004 2000 2004 2000 2004 2000 2004
Київ 100 90 19.2 28.9 63.6 52.2 11.1 10.0 6.1 4.4
Західний 179 179 45.8 31.5 43.6 64.6 3 1.1 5 48
Північно-Західний 131 131 31 44.3 65 45.8 - 6.1 2 2.3
Південно-Західний 70 70 71 45.7 19 48.6 1 - 8 4.3
Північний 171 171 47.3 48.5 43.9 45.6 4.1 2.3 4.7 2.3
Центральний 225 225 48 37.8 40 52.4 1 7.6 2 1.8
Північно-
Східний 162 162 32 42.6 43 37.0 15 14.2 4 4.3
Східний 290 290 51 37.2 28 38.6 10 19.3 6 3.1
Південно-Східний 212 212 39 27.5 47 53.6 9 13.7 5 4.. 5
Південний 180 180 43 32.6 45 50.6 4 11.2 6 3.9
АР Крим 90 90 56 40.1 19 26.7 11 27.8 10 2.2
По Україні 1810 1800 43 37.3** 41 47.4** 6 10.8** 7 3.2**
** - розбіжність даних значима на рівні 0.01
Таблиця 2
Динаміка регіонального індексу оцінки історичних подій
Макрорегіони N Історичні події
Переяс-лівська Рада 1654 р. Жовтнева революція
1917 р. Розпад
СРСР Проголошення незалежності України
1997 2004 1997 2004 1997 2004 1997 2004 1997 2004
Центр 329 486 2.47 2.33 2.01 2.17 1.64 1.58 2.22 2.27
Схід 447 664 2.59 2.51 2.13 2.17 1.29 1.30 1.72 2.01
Захід 251 380 2.18 2.16 1.57 1.ХІ 2.40 2.19 2.82 2.80
Південь 173 270 2.40 2.49 2.32 2.06 1.26 1.36 1.76 2.00
По Україні: 1200 1800 243 2.38 2.01 2.08 1.62 1.56 2 .10 2 25
Література:
Динаміка просторово-територіальної самоідентифікації населення України (О. Г. Стегній) // Український соціум. - 2004. - № 2 (4). - C.62-74
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве