WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Динаміка просторово-територіальної самоідентифікації населення України - Реферат

Динаміка просторово-територіальної самоідентифікації населення України - Реферат

Певним винятком є ставлення до Переяславської Ради 1654 р., яке значною мірою можна пояснити неоднозначністю цієї події для подальшої історії України і тим сучасним трактуванням цієї події, що трапляється як у науковій літературі, так і в публіцистиці. Як уже було відзначено, українська сторона сподівалася через підписання договору з Росією позбутися польського поневолення і дати відсіч татарам. Але в результаті Україна фактично втратила залишки своєї незалежності. Цією обставиною можна пояснити більш позитивне ставлення респондентів російської національності до Переяславської Ради і менш позитивне з боку учасників опитування з числа українців. При цьому слід зазначити, що в обох випадках індекс оцінки перевищує оцінку байдужого (нейтрального) ставлення і зміщене у бік позитивної оцінки.
Для майбутнього унітарної і самостійної України має значення той факт, що її громадяни російської національності більшою мірою шкодують про розпад СРСР і меншою мірою позитивно сприймають проголошення незалежності України порівняно з громадянами української національності. Це пояснюється не стільки проблемою міжнаціональних відносин і національною нетолерантністю до росіян, скільки проблемою національно-державної самоідентифікації і втратою довіри етнічних росіян в особисте економічне благополуччя в новій Україні порівняно з Росією.
Аналіз впливу фактора мови спілкування в родині на ставлення до історичних персоналій і подій дозволяє зафіксувати основну тенденцію. Найбільш негативне ставлення до персоналій і подій національної історії України відзначено в тих респондентів, хто як мову міжособистісної комунікації використовує російську мову. Ця закономірність особливо чітко простежується у ставленні до проголошення незалежності України. Тому з великою часткою імовірності можна припустити, що дебати навколо надання державного статусу російській мові викликані не стільки занепокоєнням за її долю, скільки є політично вмотивованими.
У цілому нові, співзвучні часові, такі, що відповідають груповим інтересам і масовим настроям, національні історичні картини світу ще тільки складаються. Але при цьому вони вже виявляють ті риси, які дозволяють судити про те, якою стане переписана історія в майбутньому. Очевидно, що вона буде етноцентричною, і її головним діючим героєм виступатиме конкретний етнос. Він як певна цілісність виступає в ролі абсолютної цінності і персоніфікується в думках і діяльності своїх видатних представників.
Відродження культури
Українська культура сформувалася на перехресті світових цивілізацій - східної і європейської. Вона увібрала в себе їхні досягнення, засвоїла і переробила їхні духовні цінності. ЇЇ витоки сягають у тисячолітню східнослов'янську традицію, спираються на творчий потенціал українського народу, який історично ще не реалізований сповна.
Існуючи в часі, культура являє собою неперервний рух культурних цінностей у суспільстві, що відбувається між різними соціумами, верствами суспільства і поколіннями.
Перший духовний злам, який набув масштабів національної трагедії, відбувся на рубежі Х-ХІ ст. Примусова відмова від язиченицького минулого, яке суперечило вимогам нової релігії -православ'я. Ця відмова відбувалася болісно і різко змінила природний процес культурного розвитку.
Наступна насильна зміна культурного розвитку України відбулася внаслідок підкорення її російською імперією, яка протягом трьох століть примусово відривала український народ від традицій своєї культури.
Третя катастрофа культурного розвитку українського народу - соціалістична культурна революція. У цей період фізично знищено багато відомих діячів культури, зруйновано безліч культурних пам'ятників, особливо культових споруд, підірвана традиційна культура природокористування і господарювання, духовно-моральні цінності. Відбулася культурна експансія російської мови, що привело до втрати трьома поколіннями українців національної мови. Сама культура в суспільстві виявилася далеко за іншими соціальними пріоритетами.
Такі наслідки культурних втрат України в попередній історії. Вони призвели до відчутних пробілів у культурі, як сакральній, так і секулярній. Відродження культури має принципово важливе значення для розвитку всього українського суспільства. Адже культура - це ті підвалини, на яких стоїть суспільство, його прогрес, можливості відродження економіки, гармонійних стосунків із природою.
Автори колективної монографії "Культурне відродження України" (1993) відзначають, що сприйняття і засвоєння культурної спадщини відбувається в рамках "вертикальної" (тимчасової або діахронічної) наступності в розвитку культури. Процес обміну культурними цінностями між сучасними країнами і народами відбувається в рамках "горизонтальної" (синхронічної) наступності. Таким чином, культурний обмін є окремим випадком наступності в розвитку культури. Значення її особливо важливе для України. Здійснення інформаційної революції, глобальне розширення засобів масової інформації, упровадження нових видів транспорту наголошують на значенні культурних обмінів для України.
Ці два види наступності важливі для духовного відродження України, оскільки наступність, нормально функціонуючи в цих двох площинах, забезпечує народу повну культурну автентичність і гармонійний зв'язок зі світовою цивілізацією. З огляду на власний досвід, переконуємося, що ігнорування вертикальної наступності призводить до втрати національних коренів. Ігнорування горизонтальної наступності обумовлює переростання самобутності народу в культурну замкнутість, викликає ізоляціонізм іпровінціалізм.
Яким чином учасники проведеного дослідження ставляться до важливості відродження культури в Україні? У середині 90-х років переважна більшість респондентів (70%) вважали, що відродження культури в сучасній Україні є важливою проблемою [5, с. 122]. У 2003 р. за даними загальнонаціонального опитування, проведеного Центром соціальних і політичних досліджень "СОЦИС"4 на замовлення університету м. Глазго (Шотландія) у рамках проекту "Відношення до глобалізму", знов-таки більшість респондентів (більше 62%) відзначили, що особисто для них українська культура і традиції є дуже важливими.
Зафіксоване визнання значимості культури (принаймні її артикуляція) заслуговує на увагу з огляду на існуюче соціально-економічне становище в Україні і висунення на перший план потреб "першого рівня", до яких соціологи насамперед відносять матеріальний статус, особисту безпеку і стан здоров'я людини.
Регіональний розподіл виявив особливу значимість відродження культури в Північно-Західному і Південно-Західному регіонах, тоді як не набагато більше половини всіх опитаних у Північно-Східному і Східному регіонах погоджуються з важливістю даної проблеми. У столиці - місті Києві три чверті респондентів указали на важливість відродження культури в Україні.
Отримані дані дають підстави говорити про вплив національної належності респондентів на артикуляцію важливості відродження культури в Україні. У згаданому проекті "Регіони в Україні: динаміка, рухи і політика" серед респондентів української національності 72% були згодні з важливістю цієї проблеми, тоді як серед опитаних з числа росіян уже 62% дотримувалися подібної точки зору (значимість розходжень на одновідсотковому рівні).
Культура політичної нації передбачає певні загальні норми, цінності, які поділяє переважна більшість суспільства. Саме ця єдність культурних відмінностей може засвідчити новий прояв української ідентичності.
Учасники опитування в рамках проекту "Регіони в Україні..." для відродження культури в Україні серед першочергових заходів виділяли насамперед зміцнення ролі родини, а потім відродження мови, народних звичаїв і
Loading...

 
 

Цікаве