WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану - Реферат

Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану - Реферат

державі ведеться робота щодо підготовки майбутніх фахівців усіх галузей життєдіяльності суспільства - економіки, культури, освіти тощо.
Принцип гарантій. Згідно з ним держава має надавати всім молодим громадянам мінімум державних соціальних послуг, які стосуються освіти, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки і працевлаштування. Подальший розвиток особи, її самореалізація - то насамперед зусилля самої людини, її самовдосконалення. Його можна стимулювати різними способами, в тому числі кредитуванням, системою раціональних пільг, визначенням і заохоченням кращих і кращої діяльності.
Принцип соціальної компенсації. У даному випадку йдеться про правовий тасоціальний захист саме тих молодих людей, які за власним соціальним статусом та станом здоров'я самі не спроможні про себе подбати (діти з неповних чи багатодітних сімей, сироти, молоді інваліди тощо). Крім того держава, на нашу думку, не повинна брати на себе обов'язок дати максимум гарантій для молоді виключно з "власної кишені". Цей принцип може активно спрацювати лише тоді, коли держава, її структури, органи виконавчої влади активно підтримують інновації самої молоді, молодіжні програми і проекти, які молодь реалізує в першу чергу власними силами.
Принцип пріоритету. В ході здійснення державної молодіжної політики мають, в першу чергу, стимулюватися і підтримуватися ті молодіжні проекти, програми, ініціативи, які сприяють розв'язанню найпекучіших проблем молоді. На кінець ХХ століття такими проблемами молоді України були і нині є: освіта, професійна підготовка, зайнятість, безробіття, охорона здоров'я, задоволення духовних потреб.
Молодіжна, державна молодіжна політика можуть і мають свої модифікації, особливості, відповідний механізм реалізації.
Державна молодіжна політика у більшості країн світу, за нашим аналізом, базується на специфічній законодавчій базі і здійснюється спеціальним державними органами, структурами. Головним рушієм такої політики при цьому є, як зазначалося, сама молодь, її організації, їх ініціативна, інноваційна діяльність.
Моделей молодіжної політики є багато, але, за всіх відмінностей, вони все ж більш-менш подібні, повторюються. Ми, головним чином, виділяємо дві моделі державної молодіжної політики в інших країнах. Одна з них характеризується достатньо активним втручанням держави у стосунки суспільства і молоді (умовно, "модель Швеції"), друга - тим, що першочергова увага держави спрямована на соціально незахищені і "неблагополучні" групи молоді (неоконсервативна "модель США"). Окремо можуть виділятися особливості державної молодіжної політики у Білорусі, Іспанії, Молдові, Німеччині, Нідерландах, Португалії, Росії, Словаччині, Чехії, Фінляндії та інших країнах. Дещо з досвіду цих та інших країн може бути запозичене при розробці державної молодіжної політики в Україні, хоча значною мірою маємо формувати саме власну політику стосовно молоді, яка враховує історичний досвід та проблеми державотворення в цілому, реалізації державної молодіжної політики в самій Україні зокрема.
Найперше обстоюємо точку зору, що держава має за всіх обставин визначати молодь активним суб'єктом історичного процесу, а не об'єктом ідеологічного, виховного впливу, як було раніше, за часів існування СРСР. Уся діяльність держави стосовно молоді як специфічної соціально-демографічної групи, повинна бути спрямована на сприяння розкриттю і реалізації різноманітних інтересів, запитів і потреб молоді. Але робитися це повинно не у вигляді надання пільг, а, перш за все, шляхом підтримки й розвитку ініціативи, діяльності самої молоді, її організацій, об'єднань. Найперше, звичайно, йдеться про інноваційну діяльність юнаків та дівчат як у власних, так і суспільних інтересах.
Необхідно закцентувати увагу ще на ряді положень.
Державна молодіжна політика, як свідчить досвід, лише тоді може бути результативною, коли вона виділяється саме як специфічний, пріоритетний напрям у діяльності держави, усіх її органів і структур і здійснюється в інтересах як молодої людини, так і суспільства загалом. Без такої пріоритетності не буде належного зв'язку між поколіннями, їх спадкоємності.
Державна молодіжна політика у демократичному, правовому суспільстві передбачає створення певних умов і гарантій для соціального становлення та розвитку молоді, її інтеграції в усі сфери життєдіяльності, реалізації усіх потенцій і здібностей юнаків та дівчат. Це основоположні засади такої політики, без яких вона просто не може існувати, бути активною.
Державна молодіжна політика є тим своєрідним механізмом, завдяки якому держава, а також і партії, громадські об'єднання, організації, рухи, соціальні інститути вступають у взаємостосунки з молоддю, сприяють (або ні) реалізації інтересів, запитів і потреб молодих людей.
Сформувати об'єктивну молодіжну політику, в тому числі і державну, можливо лише у тому випадку, якщо: а) ми добре знаємо саму молодь, її потреби і проблеми; б) добре усвідомлюємо реальні протиріччя формування і розвитку поколінь, що включені у систему суспільних відносин. Іншими словами, суть проблем молоді, як і молодіжної політики загалом, може бути зрозумілою лише у тому випадку, якщо з'ясовані основні протиріччя не лише усередині самої молоді, але й між молоддю та іншими соціальними групами суспільства, між усіма поколіннями людей. З урахуванням цього й формуються механізми, форми і методи розв'язання таких суперечностей.
Центральним протиріччям, яке покликана розв'язувати державна молодіжна політика, є протиріччя між суб'єктивними планами, інтересами молодих людей і державними, суспільними потребами. Постає непросте питання узгодження цих інтересів.
Молодіжна політика може стати реальністю і буде результативною за умов, коли об'єктивно сприймається і здійснюється процес виховання молоді, формування її світогляду. Вище ми вже зазначали: належить рішуче позбутися того, у минулому традиційного, стереотипу "комуністичного виховання", коли процес впливу на молоду людину розглядався як формування на певний зразок, за певною моделлю і здатністю. Бо молодь завжди намагалася бути не якоюсь пасивною субстанцією, а активним суб'єктом діяльності, соціальних відносин і перетворень.
Отже, виховання є і повинно бути не інакше як активною складовою тих відносин, що в цілому склалися у суспільстві. У даному випадку виховання ми розглядаємо не просто як передачу молоді від старших певного досвіду, знань, навичок і т. п., а як складну взаємодію поколінь, їх взаємні кроки назустріч одне одному.
Об'єктивним і суб'єктивним фактором молодіжної політики, обов'язковою умовою поступального розвитку суспільства є
Loading...

 
 

Цікаве