WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану - Реферат

Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану - Реферат

Конституції, відповідних структур, що займаються молодіжною політикою у її практичному аспекті, раптом (і це цілком природно) виявилося, що в Україні не існує нормативно-правової бази, яка могла б слугувати певним фундаментом нової державної молодіжної політики. Фактично на кінець 1992 р. в Україні не було жодного нового закону, який декларувавби, закріплював хоча б загальні засади державної молодіжної політики. Ініціативу з розробки перших нормативно-правових актів такої політики взяли на себе (істини ради) колишні комсомольські працівники, молоді депутати Верховної Ради першого скликання у новій Україні, працівники і науковці трьох структур - Комітету з питань молоді і спорту Верховної Ради України, Міністерства України у справах молоді і спорту, Українського науково-дослідного інституту проблем молоді: Анатолій Матвієнко, Анатолій Толстоухов, Валерій Борзов, Володимир Барабаш, Олександр Яременко, Валерій Плохій, Іван Хохленков, Микола Цуканов та ін. Безпосередню участь у цій роботі випало брати також авторові цих рядків. Зазначимо при цьому, що немало було і противників концептуальної ідеї нової державної молодіжної політики, саме тієї, що держава не повинна безпосередньо опікувати молодь, а найперше зобов'язана створити стартові умови для її життя, соціалізації. Серйозні суперечки зокрема точилися з юристами старої формації, які, наприклад, категорично відкидали як можливий соціологічний термін "адаптація молоді". Це, на їх думку, є не що інше, мовляв, як пристосування до умов життя, споживацтво. Але ж будь-який живий організм, а рівно й людина як найвищий витвір природи значною мірою і постійно адаптуються до життя, до умов навколишнього середовища!
У результаті численних і досить гострих дискусій, суперечок, в тому числі й серед молодих лідерів, вивчення ситуації у молодіжному середовищі, аналізу громадської думки було вирішено, що першим документом, який би стратегічно визначав суть, філософію державної молодіжної політики в новій Україні, має бути щось на зразок короткої загальної декларації, а вже потім має з'явитися низка конкретних законів, підзаконних актів, які б деталізували державну молодіжну політику відповідно до основних сфер, особливостей життя молоді, становлення молодого покоління, його соціалізації.
Відтак першим документом, що започаткував нову державну молодіжну політику в Україні, була Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (Закон України від 15 грудня 1992 р.). Проект цього документа було розроблено з тим, щоб: а) проголосити державну молодіжну політику в Україні пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави; б) визначити саме поняття "державна молодіжна політика" і ввести його в правовий, науковий обіг; в) окреслити основні завдання державної молодіжної політики, головні її напрями, механізм формування та реалізації3.
Слід зазначити, що дана Декларація виявилася настільки сміливою і прогресивною, що пізніше окремі її положення, іноді в дещо зміненому вигляді, перейшли і до Конституції України, інших законів та нормативних актів. Зокрема, вперше в історії України у згаданій Декларації було зазначено, що для практичної реалізації державної молодіжної політики в Україні в органах державної влади та управління всіх рівнів створюються спеціальні структурні підрозділи, утворюються соціальні служби для молоді, а у Верховній Раді України проводяться щорічні слухання про становище молоді тощо4.
Декларація, що загалом схвально була сприйнята громадськістю, а головне, самою молоддю, є, між тим, загальнополітичним документом (законом) і не враховує багатьох суто практичних аспектів державної молодіжної політики. І це природно. А тому оперативно було розроблено, а в лютому 1993 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні". Фактично до сьогодні цей закон за своїм об'ємом, структурою, декларованими для молоді України правами і можливостями не має собі аналогів, у першу чергу - в країнах так званого ближнього зарубіжжя. Пошлемося на окремі приклади, що підтверджують вище зазначене. У ст. 7 "Праця молоді", наприклад, вказується, що "держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення з дійсної строкової військової або альтернативної (невійськової служби)"5. Або таке: в ст. 12 "Охорона здоров'я, фізичний розвиток молоді" записано: "Місцеві ради народних депутатів запроваджують систему пільг і заохочень для підприємств, що спрямовують частину свого прибутку на розвиток фізичної культури і спорту, будівництво об'єктів фізкультури і спорту, організацію відпочинку, проведення рекреаційних заходів"6 і т. ін. Звичайно, істини ради треба зазначити, що і до сьогодні багато з таких статей законів стосовно молоді фактично не діють, однак їх дійсно революційний характер проглядається однозначно.
У подальшому молодіжне законодавство продовжувало розвиватися. І не лише шляхом прийняття таких специфічних законів, як "Про альтернативну (невійськову) службу" або про молодіжні, дитячі громадські організації. Більш дієвому вирішенню молодіжних проблем сприяли і сприяють такі Закони України як: "Про освіту", "Про зайнятість населення", "Про фізичну культуру і спорт", "Про туризм", "Про об'єднання громадян", "Про сільське (фермерське) господарство", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Основи законодавства України про охорону здоров'я, про культуру тощо.
Не вдаючись у суто практичні аспекти реалізації державної молодіжної політики в Україні, можна спробувати виділити основні принципові моменти її формування та практичної реалізації, незалежно від типу державного устрою, хоча саме демократичному характеру держави вони найбільше і відповідають.
Розглядаючи функціональні особливості державної молодіжної політики, ми вважаємо, що вона має базуватися на таких принципах.
Принцип участі. Тобто суб'єктом розробки і реалізації державної молодіжної політики мають бути, перш за все, самі молоді громадяни, їх об'єднання, організації. Десятилітня практика державотворення в Україні підтверджує правомірність дотримання такого принципу, бо принцип участі передбачає обов'язкове входження самої молоді у всі владні структури, політичні об'єднання й організації, активну роботу в них. Тут важливе значення має те, у який спосіб у
Loading...

 
 

Цікаве