WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану - Реферат

Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану - Реферат


Реферат на тему:
Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану
У сучасних науках в Україні - політологічній, філософській, соціологічній, фактично не розроблено проблеми "молодіжна політика", "державна молодіжна політика". Маємо лише окремі публікації з цих питань. Однак реальні соціально-політичні процеси стверджують, що така політика не лише існує, але й практично впливає на стан суспільства, процеси, які в ньому відбуваються. Які ж обставини в першу чергу маємо брати і беремо до уваги, коли йдеться про феномен "молодіжна політика", зокрема в Україні? Виходимо з того, що українське суспільство перехідного періоду характеризується складними процесами становлення нової державності, політичної системи, а відповідно - й іншими підходами до формування нового покоління.
Стан суспільства, перспективи його подальшого розвитку можна визначити й спрогнозувати у розрізі стану і шляхів соціалізації саме молодого покоління, стосовно всіх форм його життєдіяльності. При цьому важливого значення набуває спадкоємність поколінь. Вона обумовлена рядом об'єктивно-історичних причин, пов'язаних як з особливостями розвитку людської спільноти, так і місцем та роллю самої молоді в суспільстві. Бо історія - це не що інше, як постійна зміна поколінь, кожне з яких відповідним чином не лише успадковує матеріали, капітали, продуктивні сили, передані йому старшими поколіннями, але й примножує, розвиває їх. Отже, від того, як буде передаватися від одного до другого покоління матеріальна і духовна спадщина, залежить стабільність і перспективність суспільного розвитку.
Питання суті молоді як великої соціально-демографічної групи, характеру і особливостей молодіжного руху має велике як теоретичне, так і практичне значення, бо дає змогу, з одного боку, створити умови для саморозвитку і самореалізації молоді, а з іншого, - включити молодь у всі суспільні процеси з метою прогресивного поступу суспільства вперед.
Як молодіжна політика в цілому, так і державна молодіжна політика зокрема значною мірою реалізуються через саму молодь, молодіжний рух, молодіжні організації та об'єднання в результаті відповідної їх діяльності. При цьому маємо враховувати, що молодь ніколи не була, не є і не може бути однорідною. Вона різниться за рівнем освіти, професійної підготовки, ціннісних орієнтацій, соціальної активності, участі у політичних та інших суспільних процесах. Це має принципове значення при розробці і реалізації державної молодіжної політики, в тому числі і в Україні.
Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь характеризується не лише віковими ознаками, але й місцем, яке вона посідає у соціальній структурі суспільства, особливостями соціального становлення та розвитку. Саме тому постає питання про молодь як суб'єкт суспільних перетворень, а звідси - і про саме цю вихідну позицію у формуванні державної молодіжної політики.
Тут варто сказати про таке. У колишньому СРСР, в Україні до середини 1990-х років молодь майже цілковито розглядалася як об'єкт впливу, особливо ідеологічного, виховного, відновлення не лише трудових ресурсів, але й заздалегідь запрограмованих ідей та громадянської позиції у підростаючого покоління. Через це поступово серйозно деформувався механізм спадкоємності поколінь, мало місце відчуження значної частини молоді від політики і культури, від безпосередньої участі в управлінні усіма соціальними і громадськими справами у суспільстві. Поступово втрачали авторитет і соціальне визнання з боку молоді такі інститути соціалізації молодого покоління як сім'я і школа. Втрачали авторитет і владні структури держави, що має виключно принципове значення. Нині стоїмо перед необхідністю найперше з боку держави визнати, що молодь - активний суб'єкт державотворення, а не лише об'єкт ідейного, виховного впливу. А відтак має принципово змінюватися і статус молоді взагалі.
Стосунки молоді з державою, зі всіма елементами її політичної системи, соціалізація молоді, її розвиток і самореалізація найперше відбуваються через молодіжний рух, молодіжні об'єднання та організацій. Дотепер немає ні теоретично, ні юридично загальноприйнятої, усталеної трактовки понять молодіжний рух, молодіжні організації, об'єднання, однак молодіжний рух завжди був, є і розвивається він і нині.
З ряду причин і обставин молодіжна політика як соціально-економічний, політичний феномен об'єктивно існує в будь-якому суспільстві. Центральною з таких обставин є та, що молодь має статус особливої, неповторної соціальної групи, яка суттєво відрізняється від усіх інших. При цьому ще у радянські часи такі відомі дослідники молодіжної проблематики, як В. Боряз, С. Іконникова, В. Криворученко, В. Лисовський, В. Павлов, Л. Рубіна, В. Колесников та ін. виступали проти абсолютизації вікових та психологічних ознак при визначенні поняття молодь. Здебільшого згадані автори звертали увагу на необхідність розглядати молодь саме як внутрішньодиференційовану, надто своєрідну соціальну групу суспільства, однією з помітних ознак якої є її класова приналежність1. Останнє (класова приналежність) було не чим іншим, як наслідком ідеологічної заданості часу, що врешті засвідчувало звуженість радянської соціології стосовно її погляду на молодь, визнання її ролі та статусу в суспільстві.
Загалом чи не найточніше з усіх визначень феномену "молодь" свого часу зробив відомий санкт-петербурзький філософ В.Т. Лисовський. Він писав: "Молодь - це покоління людей, які проходять стадію соціалізації, які засвоюють освітні, професійні й культурні функції та готуються суспільством для засвоєння і виконання соціальних ролей дорослого"2 . Уже з такого визначення видно, що, з одного боку, молодь сама ростить себе, дорослішає, набуває життєвого досвіду і відтак входить у життя, а, з другого, це певною мірою керований процес, вплив на який мають багато суб'єктів суспільного життя, а найперше - держава.
У кожній країні, за всіх загальних обставин і характеристик, молодіжна політика, найперше державна, має свої характерні особливості. Це пов'язано з історією, традиціями, культурою даної країни, особливостями її геополітичного розташування, соціальним складом населення тощо.
Фактично вже сьогодні можна розглядати особливості й історичну генезу формування та практичної реалізації державної молодіжної політики в сучасній Україні, згадати конкретних осіб - громадських, державних діячів, науковців, лідерів молодіжних громадських організацій, які започатковували таку політику з моменту проголошення незалежності України.
Після проголошення незалежності, за відсутності нової
Loading...

 
 

Цікаве