WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Гендерна взаємодія в сучасному поліетнічному суспільстві - Реферат

Гендерна взаємодія в сучасному поліетнічному суспільстві - Реферат


Реферат на тему:
Гендерна взаємодія в сучасному поліетнічному суспільстві
Зараз суспільство виступає свого роду "системою, котру зовсім не можна звести докупи, динамічна природа якої походить із взаємодії підсистем, що її утворюють, одна з одною так само, як й із зовнішнім довкіллям"1 . Суспільний прогрес, розвиток цивілізації утворюють нові типи соціальних зв'язків та взаємодій, що проявляється на різноманітних рівнях суспільної системи. Ці процеси стосуються й етнокультурного виміру соціальної реальності. Сьогоднішній український соціум чимдалі стає поліетнічним, про що свідчить, зокрема, невпинне зростання міжнаціональних шлюбів (за даними Державного комітету статистики України вони становлять третину загальної кількості шлюбів). Так, за даними перепису 1989 р. в Україні налічувалося близько 972 565 сімей, члени яких належать до різних національностей, або 27,4 % від загальної кількості сімей в Україні. Найбільша кількість змішаних за національністю сімей припадає на Донецьку (627 тис.), Дніпропетровську (338 тис.), Луганську (313 тис.), Харківську (295 тис.), Одеську (248 тис.), Запорізьку (211 тис.) області і місто Київ (213 тис.). Якщо порівняти темпи укладання міжнаціональних шлюбів за період 1979-1989 рр., то найбільше їх кількість зросла у Закарпатській, Миколаївській, Чернівецькій областях - на 29%, м. Києві, Одеській, Полтавській областях - на 25%. Окремо слід зазначити, що якщо у Волинській та Івано-Франківській областях у 1979 р. не було жодної етнічно змішаної родини, то 1989 р. їх кількість становила відповідно приблизно по 24 тис. За прогнозом Держкомстату України на 2016 рік міжнаціональні шлюби в Україні досягнуть 275 на кожну тисячу сімей.
За даними лонгітюдного проекту "Молода сім'я в Україні 90-х" (1994-2015 рр.)2 , яке проводить Український інститут соціальних досліджень, у когорті молодих сімей превалюють подружжя, які ідентифікують себе росіянами та українцями. Серед опитаних 1190 сімей таких 93%; 5% молодих подружніх пар можна назвати різнонаціональними. Це здебільшого такі: білорус/ка - українка/нець та українець/ка - інша національність. Причому, за результатами аналізу по регіонах, переважно міжнаціональні шлюби укладаються в Донецькій, Одеській областях та місті Києві, що збігається з статистичними даними. Так, за підсумками одноразового соціально-демографічного обстеження Держкомстатом України "Сім'я молодих людей у сучасних умовах" (грудень 1996 р., опитано 3514 сімей: 2498 міських та 1016 сільських) переважають однонаціональні шлюби. Їх частка становить 3/4, або 72% опитаних (69% - у містах та 78% - у селах); частка сімей, члени яких належать до різних національностей, - понад 1/4, або 28% опитаних (32% - у містах та 22% - у селах)3 .
Стосунки між чоловіком і жінкою - представниками різних племен існували ще за давніх часів, що, безумовно, сприяло у подальшому формуванню міжплемінних шлюбів, а отже, і нової спільноти - народності.
Останнім часом гендерний аспект етносоціальної взаємодії привертає особливу увагу.
З консолідацією народностей, розвитком економічних, політичних, культурних зв'язків утворювалися нації. Таким чином, поряд із глобальними процесами, що формували нові соціальні спільноти, мали місце і більш локальні процеси гендерної взаємодії, які були переплетені з першими. З часом цей процес набирав усе більших темпів, іноді сповільнюючись, а іноді прискорюючись. На сьогодні етнокультурні зв'язки найбільш урізноманітнилися. Об'єктивні соціально-економічні процеси здебільшого переплітаються з етнічними, вступають з ними в синтез і, як свідчить сучасна історія, це відбувається не завжди й не всюди безпроблемно. В цих умовах сім'я, шлюбні відносини як її інституціоналізоване виявлення, виступають досить важливим і цікавим об'єктом взаємодії етнокультурних та соціоекономічних і політичних процесів. Міжнаціональні шлюби відбивають тенденції інтернаціоналізації в етнокультурному середовищі. Безперечно, міжетнічні шлюби існують стільки ж, скільки і сам інститут шлюбу, бо без цього значна частина етносів просто генетично б виродилась, а культурна та економічна взаємодія була б набагато біднішою. Інша справа - масштаби, напрями та тенденції розвитку національно змішаних сімей на сучасному етапі в нашій країні. Найбільша кількість шлюбів, як правило, укладається у межах досить вузької суспільної групи: серед соціального прошарку, релігійного кола чи певного етносу. В силу об'єктивних та суб'єктивних умов, навіть коли етнічним та соціальним статусам кожної окремо особистості не надають особливого значення, частіше за все укладаються однонаціональні шлюби. Проте в умовах поліфонічності сучасного буття, коли зростають міжетнічні, міжпоколінні, міжрасові зв'язки, які відбивають бурхливий суспільний розвиток, взаємопроникнення культур, зростає кількість етнічно змішаних шлюбів.
Сучасні суспільствознавці характеризують суспільство через дві головні тенденції, що пронизують соціум: етнічну асиміляцію (тобто повна чи часткова втрата індивідами певного етносу національних особливостей під впливом домінуючого етносу, руйнація середовища його проживання) та міжетнічну інтеграцію, що створює нормальні умови для спілкування та співіснування людей різних національностей. Так, результатом етнічної асиміляції може виступати зміна етнічності або ж деетнізація (повна втрата власних національних і культурних особливостей), що, безсумнівно, має негативні наслідки як для індивіда, так і для суспільства в цілому. Міжнаціональна ж інтегрованість індивіда означає усвідомлення ним належності до свого етносу і тісний психологічний, культурний зв'язок з ним.
Саме етнічно змішані шлюби є однією з найбагатозначніших форм гендерної взаємодії у поліетнічному суспільстві, виступаючи взаємопереплетенням чоловічої та жіночої компоненти - інь та ян. Для міжнаціональних шлюбів значну проблему становить етнічна самоідентифікація дітей, які від моменту народження потрапляють у поліетнокультурний простір. Етнічно змішана родина є найважливішим чинником формування етнічної самоідентифікації індивіда та найважливіших механізмів трансляції етнокультурного досвіду. Батьківська сім'я завжди була тією первинною групою, яка несла відповідальність за соціалізацію молоді. Саме у родинному колі дитина починає вперше усвідомлювати, до якого суспільства, етносу він належить, якою мовою говорять його батьки, які норми поведінки, традиції, правила є найбільш прийнятні.
Проте за умов поліетнічності суспільства сучасна сім'я, зокрема, особливо етнічно змішана, виступає об'єктом впливу декількох етнокультурних традицій. І тому вивчення питань: які з цих традицій виявляться домінуючими, які етнічні цінності інтеріорізує індивід, яку роль відіграє батьківська сім'я у процесі формування етнічності особистості - набуває зараз особливої актуальності. Так, Е. Гідденс у книзі "Соціологія" наводить приклад південноазіатської сім'ї: "Південноазіатські діти, народжені у Сполученому Королівстві, перебувають під впливом двохрізних культур. Удома їхні батьки сподіваються або вимагають від них дотримання принципів співпраці, взаємоповаги та відданості сім'ї. У школі їм доводиться домагатися успіху в суспільному середовищі, де панують конкуренція та принцип індивідуалізму. Більшість із них воліють організувати своє домашнє життя в межах етнічної субкультури, оскільки вони
Loading...

 
 

Цікаве