WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Виховання дітей в нових соціокультурних умовах української родини - Реферат

Виховання дітей в нових соціокультурних умовах української родини - Реферат

людей, достатня соціальна інфраструктура та ін.).
Виходячи із цього, вже сьогодні можна окреслити деякі тенденції виховання дітей і молоді в сучасних умовах України. Передусім слід звернути особливу увагу на сім'ю, яка є найважливішим інститутом виховання особистості.
Сім'я є першоосновою суспільства, тим соціумом, у якому найбільшою мірою виявляються індивідуальні особливості кожного із батьків, їхніх дітей, інших членів родини, реалізуються потреби, формується поведінка і розвиток особистості,тобто відбувається самопізнання, самоактуалізація та соціалізація її членів. Саме ці фактори істотно впливають на зміст виховання особистості дитини, педагогічну культуру батьків, визначають певні його тенденції.
Труднощі перехідного періоду зумовили погіршення не тільки економічної та політичної ситуації в державі, а й поглибили демографічну кризу, в якій опинилася Україна на початку 90-х років. Та на відміну від економічної чи політичної демографічна криза більш інертна, пролонгована в часі та важко керована. В нових соціально-економічних умовах тенденція народжуваності в Україні знизилась до рівня, який не забезпечує простого відтворення поколінь, поглиблюється процес старіння суспільства [6, с. 312].
Складність демографічних процесів посилюють не тільки економічні проблеми, а й значною мірою на це впливає суспільно-психологічна ситуація довгого топтання на місці без перспективи на успіх, моральна пригніченість народу, у багатьох - педагогічна байдужість і безкультурність, відсутність ідеалу виховання дітей, безвідповідальність у вчинках. Так, порівняно з 1985 р. показник реєстрації шлюбів, як факт зародження нової сім'ї, знизився на 40%. Це зумовлене тим, що суспільство стало лояльніше, ставитися до громадянських шлюбів і дедалі більшу роль відводить матеріальній забезпеченості майбутньої сім'ї в умовах економічної нестабільності країни. Адже, як твердить М. Грушевський, сім'я є найчутливішою до соціально-економічних змін [5]. Цю думку поглибив відомий російський філософ М. Бердяєв, який писав, що "сім'я пов'язана з соціальною повсякденністю і підпорядкована її законам" [1]. Реакцією сім'ї на кризову ситуацію є те, що збільшується кількість позашлюбних народжень: якщо в 1990 р. вони складали 11%, то сьогодні - уже 17.
Ще недавно кожна друга українська сім'я розпадалася. Найбільша кількість розлучень припадає на перший рік спільного життя, потім наступає криза на сьомому-восьмому році, третій пік розлучення - коли виростають діти. Років 10-12 тому розлучалося 40% подружніх пар.
Статистика свідчить, що вже не кожна третя (як було ще зовсім недавно), а більше половини з новостворених сімей розпадаються (51% - у 1999 р.). За підрахунками науковців Інституту економіки НАН України в 2000 р. на
100 зареєстрованих шлюбів припадало 71,9 розлучень, а на 1000 населення в середньому зареєстровано 5,5 шлюбу і 4,0 розлучення. Середня кількість шлюбів на 1000 жителів України у 2000 р. була найменшою за весь період після Другої світової війни [4].
Сім'ї з однією дитиною складають 26%, із двома - 14%, із трьома - усього 2%, а з чотирма і більше - менше 1%. У цілому 42,5% населення України мають дітей до 18 років.
Перинатальна смертність в Україні вища, аніж в економічно розвинених країнах - 10 мертвонароджених на кожну тисячу народжених живими. Причини цього явища: низький рівень медичної допомоги, економічні причини, що зумовлюють неадекватне харчування вагітних і загальний рівень культури населення, а також тому, що майбутні батьки не проходять навіть доступне медичне обстеження і своєчасне лікування перед зачаттям дитини. Не більше навіть 50% жінок свідомо планують свою вагітність, більшість з них не мають уявлення про збалансоване харчування протягом вагітності. Багато жінок у період вагітності піддаються значним психоемоційним і фізичним навантаженням.
Поглиблює цю ситуацію і дуже висока кількість абортів, попри досить значне зниження їхнього рівня порівняно з 1985 р. - практично втричі (1200 абортів на 1000 народжених живими у 1985 р. і 430 у 2000 р.). Є підозри, що така систематика зумовлена ще й замовчуванням приватними клініками даних щодо зроблених абортів. Адже 1985 р. 154 аборти припадали на кожні 100 пологів, нині 113, включаючи і мертвонароджених [9]. Ця демографічна тенденція сім'ї зумовлює загрозу інтелектуальному і моральному потенціалу народу, внаслідок різкого зниження життєвого рівня сімей в Україні, збільшення бездітних пар, які не бажають мати дітей через соціальні, матеріальні та психологічні причини. Повільно зростають прибутки населення, а ціни і тарифи випереджають темпи їх зростання. Збільшуються витрати населення на медичне обслуговування, навчання дітей, комунальні послуги, що підриває економічні можливості сім'ї. Невпинно зростає дитяче сирітство та безпритульність. Викликає стурбованість низька культура регуляції народжуваності, відсутність широкої інформації щодо протизаплідних засобів, що призводить до випадків небажаної вагітності та абортів. Ці обставини можуть мати далекосяжні негативні наслідки для стабільного розвитку країни. Для забезпечення довгострокових інтересів суспільства вже зараз необхідно закласти підвалини ефективної демографічної і соціально-економічної політики, створюючи максимально сприятливі умови відтворення, господарювання, праці, життя народу на основі формування традиційно міцної української родини.
За своїми характеристиками сім'я є динамічною диференційованою соціальною структурою, яка змінюється шляхом збільшення або зменшення кількості її членів, проходить різні етапи становлення і розвитку, вдосконалюється в міру виконання своїх функцій, збагачує зміст життєдіяльності та досвід виховання і робить свій внесок у скарбницю матеріальних та духовних цінностей народу. Її особливістю є матеріальна і моральна відповідальність членів сім'ї один перед одним і перед суспільством у цілому.
Підвищенню відповідальності сім'ї за виховання дитини в сучасних умовах сприяють тенденції розбудови громадянського суспільства, значною мірою суперечливі, але з чіткими ознаками звернення до джерел духовності та одвічних цінностей, в яких завжди зосереджувалося відчуття стабільності і захищеності; зміщення переваг виховання із суспільних закладів у сім'ю, родину; потреба суспільства в активних, ініціативних, творчих, працьовитих, високоморальних і відповідальних поколіннях молоді, яким належить майбутнє.
Проте слід зазначити, що маючи великий виховний потенціал, сучасна
Loading...

 
 

Цікаве