WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Виховання дітей в нових соціокультурних умовах української родини - Реферат

Виховання дітей в нових соціокультурних умовах української родини - Реферат


Реферат на тему:
Виховання дітей в нових соціокультурних умовах української родини
В сучасному українському суспільстві немає державного, політичного, громадського діяча, вченого, політолога, робітника чи селянина, який не висловився б з приводу виховання й поведінки дітей і молоді, її ставлення до праці, культури, освіти, духовності тощо. І це не дивно. Адже молоде покоління громадян України переймає той спадок, який передають йому сім'я, суспільство, і є таким, яким його виховала сім'я, суспільство, держава засобами своєї політики, ідеології, соціально-виховних інститутів освіти, культури та ін.
Увага держави, її політики до виховання молодих поколінь широко відображена у сформульованих статтях і положеннях Конституції України, Законах України "Про освіту", "Про середню школу", "Про дошкільну освіту", "Про позашкільну освіту", "Про сім'ю і шлюб", "Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті", в багатьох державних документах, концепціях, програмах з галузей організації навчання і виховання дітей і молоді.
Значна увага цій проблемі надається і в багатьох дослідженнях з педагогіки та психології. В педагогічній науці знайшли своє відображення теоретичне і практичне розв'язання питання дидактики, методики управління та інноваційні технології навчання. Помітні зусилля і в дослідженнях психологічної науки, зокрема, в розвитку особистості, забезпеченні психологічного супроводу у навчанні і вихованні дітей і молоді [2, 3, 7].
Незважаючи на велику кількість досліджень з проблеми виховання дітей і молоді, недостатньо глибоко аналізуються соціально-педагогічні умови та чинники виховного процесу в сім'ї, школі, інших соціальних інститутах. А саме вони визначають стратегію освіти, яка окреслюється сьогодні у певних тенденціях виховання особистості в сучасних умовах української дійсності.
Під тенденціями виховання дітей і молоді розуміємо об'єктивно зумовлені напрями формування ціннісних інтересів, ідеалів і життєвих пріоритетів в українському суспільстві.
В нинішніх соціально-економічних умовах України, здетонованих новими реформами і морально-психологічними та юридично-правовими підходами до власності, частина українців перебуває у шоковому стані, а в іншої частини прокинулись атавістичні інстинкти будь-що мати як найбільше матеріальних благ. Якщо попередня комуністична ідеологія і не відзначалася визнанням хоча б рівноваги між духовним і матеріальним, то в нових умовах формально сповідується пріоритет особистості духовної, а в практиці життя домінують закони неписані. Закони людських джунглів, в яких домінує не мораль і закон як основні регулятори суспільної поведінки особистості, а грубе ego, як найвищий рівень вияву себелюбства, своїх інтересів, бажань і прагнень незважаючи на морально-правові перепони. Це є характерною особливістю усіх морально й ідеологічно невпорядкованих і законодавчо неунормованих суспільств.
Об'єктивною закономірністю розвитку суспільств у всіх історичних формаціях є їх соціальна неоднорідність. Вона зумовлюється багатьма об'єктивними та суб'єктивними факторами життя. До об'єктивних факторів належать: природні, географічні і кліматичні умови, культура та інтенсифікація матеріального виробництва, юридично-правова регуляція відносин людей в екологічному та соціальному середовищі. Суб'єктивними факторами є породжені чи утворені результатами людської діяльності, системою, змістом державного управління суспільно-економічні та соціально-економічні умови, які виявляються в реалізації державою питань зовнішньої і внутрішньої політики захисту національних інтересів, економіки, культури, освіти, науки, соціального розвитку, захисту інтересів особи, індивіда і благополуччя суспільства, забезпечення позитивних демографічних умов, відтворення і приросту народонаселення України та його національно-духовну соціалізацію, ідентифікацію громадянина і держави.
Соціально-економічні умови суспільства завжди є рушійною силою у прагненні людини до свого духовного збагачення, поліпшення умов життя, що виражає істинну сутність і мету політики, управління, освіти і культури народу.
Ситуація, яка склалася в Україні, відображає непрості процеси економічної кризи, наслідком якої є погіршення матеріального становища значних мас суспільства, безробіття, поступове зниження освітнього і виховного рівня дітей і молоді, постійне зростання матеріальних витрат для утримання дітей в дошкільних та позашкільних закладах, навчання в школі, ліцеях, гімназіях і коледжах, одержання професії в платних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, оплату навчальних посібників та ін. Ці процеси у свою чергу призвели до різкого зниження рівня народжуваності, зростання смертності населення, міграція й еміграції населення, що не сприяє стабілізації процесу виховання молодих поколінь.
Сьогодні особливо помітними стають тенденції соціального розшарування в суспільстві за ознаками багатства і бідності сімей. При цьому доволі чітко видно антагоністичний характер такого поділу, реальних можливостей для освіти і розвитку дітей із таких родин. Подальший розвиток цих тенденцій загострює проблему взаємовідносин людей в українському суспільстві. Отже, найбільш помітною нині тенденцією у вихованні молодих поколінь є тенденція соціального розшарування, що призводить до визначення нових пріоритетів соціального і духовного життя батьків і дітей, родини в найширшому розумінні цього поняття. Ця тенденція в українському суспільстві породила цілу низку психолого-педагогічних проблем, до яких у сучасних умовах у відповідній галузі науки ще "руки не доходять"
Вже сьогодні слід звернути особливу увагу на пошуки ефективних шляхів вирішення демографічної проблеми, яка виникла внаслідок прорахунків у соціально-економічному і суспільно-політичному реформуванні.
Глибокий аналіз демографічної кризи в Україні, зроблений в дослідженні "Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії"; за науковою редакцією проф. Валентини Стешенко [6], засвідчує, що традиційний підхід, коли намагаються вирішувати проблеми в окремих сферах життєдіяльності, ігноруючи її системність і цілісність, не може бути ефективним.
У цьому випадку необхідно аналізувати всі процеси соціально-педагогічного розвитку українського суспільства в єдності мети життєдіяльності суспільства, забезпечення державою реальних умов функціонування його підсистем (виробництво, освіта, культура, матеріальна база, заробітна плата
Loading...

 
 

Цікаве