WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Інформованість громадян України щодо причин та наслідків соціального сирітства - Реферат

Інформованість громадян України щодо причин та наслідків соціального сирітства - Реферат

ході опитування, була оцінка ставлення населення до дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, (вихованців інтернатних закладів) і дітей, які потребують термінового влаштування, (безпритульних дітей). Таких дітей можна розглядати як потенційних кандидатів на влаштування у сім'ї громадян.
Переважна більшість громадян ставиться зіспівчуттям до дітей, які виховуються в інтернатних закладах - 94% серед тих, хто оцінив своє ставлення до таких дітей як "співчуваю, але нічим не можу допомогти" та "співчуваю і допомагаю чим можу"; трохи менший відсоток тих, хто таким чином ставиться до безпритульних дітей - відповідно 84%. Це можна пояснити тим, що так звані "діти вулиці" в кожного десятого викликають негативні емоції, пов'язані з асоціальною поведінкою таких дітей - схильністю до правопорушень і хуліганства.
Поряд із цим співчутливе ставлення до дітей, позбавлених батьківського піклування, можна розглядати з двох позицій - надання дієвої допомоги вихованцям інтернатних закладів, що засвідчує 28% опитаних, та пасивне співчуття без практичних кроків до підтримки таких дітей, - "співчуваю, але нічим не можу допомогти" - 66%. Порівняно з оцінкою ставлення до безпритульних дітей показник практичної допомоги їм трохи більший - 34%, що пояснюється тим, що такі діти весь час перебувають на вулиці, жебрацтво є формою їхнього виживання (див. рис. 3).
Проте надання підтримки вихованцям інтернатних закладів та безпритульним дітям не є вирішенням проблеми. Повноцінний розвиток та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, може бути забезпечений при влаштуванні дитини в сім'ю. Респондентам було запропоновано визначити мотиви, якими, на їхню думку, керуються люди, які приймають на виховання в родину дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (див. рис. 4). Майже половина опитаних рушійною силою такого вчинку визначила прояв альтруїзму (48%) - гуманізм, бажання допомогти таким дітям, відповідальність за них, милосердя, співчуття, шляхетність, прояв турботи про незахищену дитину тощо.
Четверта частина (27%) називає більш прагматичні міркування. На їхню думку, беруть на виховання дітей-сиріт ті люди, які не мають власних дітей, а повноцінною вважають родину саме з дітьми, бажають відчути радість материнства, бояться в старості залишитися самотніми тощо. Ці мотиви, як правило, є причинами усиновлення дитини, що цілком природньо, оскільки, вирішуючи на перший погляд власні проблеми, дорослі забезпечують цілком визначене майбутнє дитини, приймають її на правах рідної.
Проте 7% респондентів не вірять у можливість гуманних проявів стосовно чужої дитини і вбачають у влаштуванні її на виховання в сім'ю суто корисливі мотиви: безкоштовна робоча сила, експлуатація дитини, отримання пільг від держави, додаткової соціальної допомоги, матеріальної вигоди, бажання жити за рахунок дитини.
4% респондентів не може виділити якісь конкретні причини, що сприяють тому, що люди беруть на виховання дитину, позбавлену батьківського піклування, - в кожному конкретному випадку, для кожної конкретної життєвої ситуації вони різні - від душевних до меркантильних, і це питання є особистим для кожної людини. Ще менше тих (2%), хто вважає такий вчинок проявом набожності, бажанням діяти за християнськими заповідями, врятувати душу дитини.
Кожен десятий респондент (11%) не зміг визначитися з відповіддю через те, що або не замислювався над такими проблемами, або ж вважає себе некомпетентним у цьому питанні.
Аналіз перерахованих мотивацій влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, в сім'ї громадян дозволяє виділити два основних фактори, які впливають на прийняття такого рішення. По-перше - це прояв гуманізму, бажання допомогти дитині, по-друге, - це єдина можливість родини мати дітей.
Проте перелічені мотиви можна розглядати як теоретичні передумови прийняття рішення про влаштування на виховання в сім'ю дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. На практиці розглядали у власній сім'ї таку можливість 7% опитаних (позитивна відповідь на запитання "Чи коли-небудь обговорювалася у Вашій сім'ї можливість прийняти на виховання дитину, яка залишилася без батьківського піклування?"). І знов-таки більше третини причиною такого обговорення називають жалість до покинутої дитини, бажання допомогти (38% серед тих, хто розглядав у сім'ї можливість влаштування дитини-сироти).
Стимулом такого обговорення 15% називають різні життєві обставини - батько врятував дитину в Афганістані, знайомство з сім'єю, яка виховує дитину-сироту, дівчина народила дитину та залишила в лікарні, життєва історія конкретної дитини, сподобалася дитина із інтернату, хотілося більше дітей. Також причиною названо безпліддя, в сім'ї немає рідних дітей - 14% серед тих, хто розглядав у сім'ї можливість влаштування дитини-сироти.
На відміну від загального масиву, фактором, що спровокував обговорення в родині можливості прийому на виховання дитини-сироти, названо соціальний чинник - загострення проблеми соціального сирітства, збільшення кількості дітей-сиріт, інформація з цієї проблеми в газетах, перегляд телепередач, бажання виховати сумлінних громадян нашого суспільства (14%). А також проблеми в сім'ях родичів - смерть, хвороба або асоціальна поведінка батьків (10%).
Проте обговорення можливості прийняття на виховання дитини, позбавленої батьківського піклування, не означає, що таке рішення було втілене в життя. Це засвідчує різниця між часткою тих, хто розглядав таку можливість (7%), та кількістю сімей, які виховують (або виховували) дітей-сиріт (1%).
Однією з форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яких не було усиновлено або оформлено під опіку в сім'ї громадян України, є міжнародне усиновлення. З цього приводу існує кілька точок зору, що періодично розглядаються в засобах масової інформації, - від цілковитого заперечення такої практики до позитивної підтримки. Респондентам було запропоновано дати оцінку цьому явищу, відповівши на запитання: "Останніми роками збільшується кількість українських дітей-сиріт, усиновлених іноземцями. Ваше особисте ставлення до міжнародного усиновлення?"
Дві третини респондентів цілком позитивно оцінюють практику міжнародного усиновлення: половина з них (34%) схвалює таку практику як можливість знайти родину дітям, інші (35%) підтримують через відсутність у нашій державі гарантії надання захисту та підтримки таких дітей (див. рис. 5).
Четверта частина опитаних дає негативну оцінку міжнародному усиновленню: 18% вважають, що дітей часто використовують з корисливою чи злочинною
Loading...

 
 

Цікаве