WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Інформованість громадян України щодо причин та наслідків соціального сирітства - Реферат

Інформованість громадян України щодо причин та наслідків соціального сирітства - Реферат


Реферат на тему:
Інформованість громадян України щодо причин та наслідків соціального сирітства
Сім'я є природним середовищем формування особистості. Такий висновок грунтується на низці переконливих фактів. Насамперед сім'я забезпечує: природність процесу виховання; емоційний контакт дитини з дорослими членами родини, який ґрунтується на довірі; виховання в такому мікросередовищі, яке найповніше відповідає вимозі поступового залучення дитини до соціального життя; тривалість виховного впливу батьків; інтегративний характер виховання; індивідуальний підхід до кожної дитини; взаємозацікавленість у стосунках; контроль за негативними проявами серед дітей, за негативними впливами на них як внутрішніх, так і зовнішніх факторів - однолітків, засобів масової інформації, мистецтва, молодіжної субкультури тощо [3, 4].
Щодо забезпечення влаштування дітей, які позбавлені можливості виховуватися в рідній родині, пріоритетним напрямом розвитку соціальної політики держави має стати підтримка та розвиток саме сімейних форм влаштування на противагу інституційним закладам. Історично складеними формами влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, в сім'ю в Україні є усиновлення та встановлення над нею опіки (піклування). Останнім часом набувають розвитку нові соціальні інститути сімейного виховання дітей-сиріт - прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу. Розробка подальших напрямів соціальної політики держави стосовно захисту прав дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківської опіки, потребує ґрунтовного вивчення та узагальнення існуючої практики влаштування таких дітей у сім'ї громадян України.
Саме на ці питання спрямоване соціологічне дослідження з питань ефективності родинних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, проведене Державним інститутом проблем сім'ї та молоді у 2004 р. на замовлення Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді.
Поширення практики влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім'ї безпосередньо залежить від обізнаності населення України щодо причин та наслідків соціального сирітства, специфіки різних форм сімейного виховання дітей-сиріт. Саме на визначення цих питань було спрямоване масове опитування громадян України, проведене в березні 2004 р. в межах соціологічного опитування "Ваша думка: березень 2004 р.". Опитування проведено у 27 територіально-адміністративних одиницях України: у 24 областях, Автономній Республіці Крим, у м. Києві та м. Севастополі. Всього опитано 2021 респондент віком від 18 років і старше.
З приводу причин соціального сирітства респондентам було запропоновано визначити фактори, що провокують його поширення в Україні - "На Вашу думку, які найбільш суттєві причини поширення соціального сирітства в Україні?". На думку громадян України, найбільш суттєві причини, що провокують зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це причини, пов'язані в першу чергу з внутрішньосімейними процесами (див. рис. 1). До них відносяться зростання кількості дітей, позбавлених батьківського піклування, пов'язані із зростанням рівня алкоголізації населення України (58%), низький рівень матеріального забезпечення сімей з дітьми (56%), безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов'язків стосовно дітей (56%), зловживання батьків наркотичними засобами (52%). Перелічені причини тісно пов'язані між собою і, як правило, в кризових сім'ях спостерігається кілька факторів ризику виходу дитини з сім'ї.
Щодо державної політики підтримки сімей з дітьми, то її незадовільний рівень, відсутність дієвих програм роботи, і як наслідок, зростання соціального сирітства визначають 45% опитаних громадян. Ще одним фактором відмови батьків від виховання власних дітей називають зниження рівня моральності населення України, знецінення підвалин сім'ї (38%).
Третина респондентів причиною поширення соціального сирітства визначає злочинну діяльність батьків, залучення дітей до кримінальних та протиправних дій. Засудження батьків, перебування їх у місцях позбавлення волі призводить до того, що дитина потребує влаштування, стає сиротою при живих батьках. Також фактором ризику позбавлення дитини піклування батьків кожен четвертий респондент визначає агресивну поведінку батьків, брутальне та жорстоке поводження з дітьми, що становить загрозу життю і здоров'ю дитини (25%), збільшення рівня смертності населення (25%), психічні захворювання (22%).
Розглядаючи фактори, які впливають на поширення соціального сирітства, їх можна згрупувати у дві категорії: внутрішньосімейні та загальнодержавні. До внутрішньосімейних можна віднести такі: безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, вживання батьками алкоголю, наркотичних засобів, злочинна діяльність та агресивна поведінка батьків. До причин, що мають загальнодержавний характер, можна віднести: бідність сімей, які виховують неповнолітніх дітей, відсутність дієвих соціальних програм підтримки сімей з дітьми, зниження морального рівня населення країни, підвищення рівня смертності та психічної захворюваності населення.
Такий розподіл є умовним, проте дозволяє більш чітко окреслити напрями профілактичної роботи щодо попередження соціального сирітства. Перший напрям - державна соціальна політика, спрямована на формування сімейних цінностей як першочергових засад розвитку нашого суспільства, визнання значимості материнства і батьківства не лише на декларативному рівні, а як першочергової цінності суспільного життя. Другий - упровадження соціальних програм підтримки сімей з дітьми, розробка механізмів формування матеріальної підтримки сімей при народженні й вихованні дитини (субсидії у зв'язку з народженням дітей, соціальні пільги батькам по догляду за дітьми). Третій - безпосередня робота з сім'ями, в яких батьки належним чином не виконують своїх обов'язків, існує загроза "виходу" дітей із сім'ї.
Мабуть, з огляду на національні традиції українського народу у ставленні до родинних стосунків, саме перший з вищезазначених напрямів діяльності має стати пріоритетним і рушійним не лише у вирішенні проблеми соціального сирітства, а й державної сімейної політики в цілому.
Цікавим є визначення рівня інформованості населення щодо проблем дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Частина населення (22%) не володіє такою інформацією, дві третини опитаних (63%) мають певне уявлення з передач телебачення, радіо, періодичних видань, 14% цілком обізнані, оскільки спілкуються з такими дітьми (див. рис. 2).
Одним із питань, які розглядалися в
Loading...

 
 

Цікаве