WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія освіти - Реферат

Соціологія освіти - Реферат

структуру системи освіти.
o Принцип формування "вільного освітнього середовища" закладає поширення демократичних можливостей вибору форм, засобів, рівнів та напрямів у навчанні.
Разом з тим, сучасні соціологи (А. Печчеї, Ф. Кумбас та ін.) звертають увагу на перебіг в останній чверті XX ст. глобальної кризи освіти і прагнуть виявити основні шляхи її подолання. Вказується, зокрема, на такі ознаки цієї кризи: зростання "функціональної неосвіченості", зростання розриву між освітою та культурою, відставання освіти від науки, збереження дисфункцій сучасних освітянських систем, послаблення впливу освіти на соціалізацію молоді та ін. Слід відмітити, що й Україна не запобігла освітянській кризі, наслідуючи як набутки й досягнення, так й невирішені проблеми й суперечності радянської системи навчання і виховання.
Освітянська криза у нашій державі була зумовлена не тільки глобальними, а й деякими національними факторами;
o крахом головних принципів та догм радянської освіти, спричинений падінням минулої політико-ідеологічної системи;
o одержавленням та бюрократизацією освітянської системи;
o викривленням цілеспрямованості та соціальних функцій школи;
o залишковим принципом фінансування освіти і культури;
o відсутністю нових моделей освіти, наукової та формальної альтернативи;
o соціальним та етичним розривом між викладацьким корпусом, студентами та учнями;
o зниженням соціального престижу освіченості й інтелекту у кризовому соціумі, яким залишається українське суспільство.
Спроби подолання глибокої кризи освіти в нашій державі сконцентровані у Державній національній програмі "Україна XXI століття: стратегія освіти" (1993 p.), що визначила інноваційні цілі, напрями й антикризові завдання реформи національної освіти на найближче десятиріччя. Цей комплекс дій та заходів концептуально відповідає світовій практиці, що понад 10-15 років впроваджує реформацію освітянських систем, як найважливіший засіб подолання глобальної кризи: міжнародні проекти "Освіта для 2000 року"; "Освіта американців для XXI сторіччя" та "Нація у небезпеці"; "Освіта майбутнього"; "Модель освіти для XXI ст." та ін.
Серед загальних тенденцій, що характеризують вихід освіти із кризи, спеціалісти називають такі:
1. Демократизація всієї змістовної системи навчання і виховання та інституційної структури освіти шляхом залучення до загальнолюдських цінностей та дійсна реалізація прав особистості.
2. Структурна реформація: демонополізація та роздержавлення монопольних систем освіти; формування альтернативного сектора та передумов "вільного освітянського середовища"; диверсифікація освітніх систем.
3. Прагнення змістовно оновити освіту підвищенням фундаменталізації, гуманізації та гуманітаризації, посиленням екологічного й психологічного компонента в освіті, впровадженням комплексної інформації.
4. Використання провідних, найновітніших технологій навчання, що насамперед розвивають методологію пізнання, саморефлексію та мотивують подальше і поглиблене навчання.
5. Інтеграція та глобалізація освіти як на національному, так і на світовому рівні. Збільшується міжнародна освітня мобільність, йдеться про сумісність різних форм і систем навчання, що гарантує, з одного боку, його спадкоємність, аз другого - найефективніші комплексні рішення інформаційно-методичного забезпечення.
6. Нарешті, провідною ідеєю реформ освіти є її розвиток за принципом безперервності, створення єдиної системи неперервної освіти, що становитиме органічний комплекс державних і громадських освітніх установ, який забезпечить організаційну єдність додержання змістових стандартів в освіті, буде здатний відтворювати інтелектуальний потенціал та духовність суспільства у всьому розмаїтті громадських потреб.
Спеціалісти вважають, що в сучасній Україні реалізація наведених провідних тенденцій поки що гальмується дією визначальних об'єктивних і суб'єктивних факторів:
o катастрофічне матеріальне та фінансове становище освітніх установ на фоні загальної соціальної кризи в державі;
o втрачання інтелектуалів та загальної якості кадрового потенціалу викладацького корпусу української освіти, спричинене дією розбійницьких законів ринку епохи "початкового нагромадження капіталу",
o нерозвиненість соціологічних механізмів та правового забезпечення самостійності, ініціативи й експериментування в освіті;
o слабкість альтернативного сектора освіти як в організаційних формах та стабільності, так і в якості набуття державних освітніх стандартів;
o відсутність у навчальних закладів свободи, необхідної для реалізації власних моделей підготовки фахівців, систем оплати праці тощо.
За подоланням цих проблем - майбутнє освіти в Україні. Необхідно сприйняти реформу освіти як складну соціокультурну дію, що вимагає впровадження особливої політики, державної та громадської підтримки, програмування новацій, соціальних проектів, експериментів у цілому комплексі безпосередніх соціальних дій.
Для формування зрілого суспільства, до якого ми прагнемо, потрібний високий економічний і освітній потенціал. Хоча ми й говоримо про наш освітній потенціал, він нижчий, ніж у- високорозвинених країнах. Приміром, у них середні терміни навчання становлять 18-20 років, а в нас - 14, а можливо, і 13 років. А головне, у нас немає системи цінностей, відповідної суспільству зрілого капіталізму.
Отже, вітчизняна соціологія разом із освітянськими спеціалістами покликана шукати і розробляти оптимальні моделі структури освіти в масштабах не лише країни, а й регіонів, міст і т. п. Відсутність на місцях науковорозроблених освітянських структур призводить до того, що в одних сферах через надмірність високоосвічених працівників відбувається девальвація освіти як соціальної якості людини, а в інших, навпаки, через дефіцит спеціалістів спостерігається незадоволеність функціонуванням освітньої системи. В масштабі регіонів і міст визначальне значення має структура виробничого комплексу, їх матеріально-речова і соціальна база. Нині, наприклад, є очевидною зайвість, скажімо, у м. Тернополі, відносно невеликому місті, функціонування шести вищих навчальних закладів, випускники яких з року в рік поповнюють армію безробітних або працюють не за спеціальністю. Або ж наявність в стінах державного університету "Львівська політехніка" понад двадцять тисяч студентів, яких після одержання диплому майже нікуди не розподіляють.
Вважається, що неможливо раз і назавжди створити постійно діючу ефективну систему освіти. Вона має безперервно вдосконалюватися, розвиватися, змінюватися під впливом вимог часу. А все це неможливозабезпечити без належного соціологічного аналізу, в тому числі без розробки соціальних прогнозів розвитку освіти і діагностики негативних явищ, які гальмують процес поступу освіти. Це завдання повинно розв'язуватися диференційовано соціологією загальноосвітньої школи, соціологією професійної школи і соціологією вищої школи, але висновки і рекомендації, тенденції і закономірності повинні все ж таки зводитися до єдиного соціального знаменника: визначення перспектив розвитку цілісної системи безперервної освіти.
Loading...

 
 

Цікаве