WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія освіти - Реферат

Соціологія освіти - Реферат

соціології освіти є: 1) концепція єдності процесів пізнання, навчання і виховання як видів соціально-культурної діяльності і 2) теорія соціалізації, тобто включення індивіда в той або інший соціально-культурний простір життєдіяльності.
В соціології освіти напрацьовані певні принципи пізнавання освітніх процесів. Серед них:
1. Обумовленість освіти станом розвитку культури праці, суспільних відносин, станом науки, виробництва, політики, сфери побуту, дозвільної та іншої соціокультурної діяльності.
2. Відносна самостійність внутрішньої соціокультурної організації освіти як системи та її вплив на соціальний процес.
3. Закони поширення сфери дії освіти і опанування галузей культурної діяльності; зростання роді навчання та освіти у розвитку продуктивних сил та соціальних відносин.
4. Закономірності розподілу характеристик серед різних соціальних груп, пов'язаних з рівнем освіти, особливостями орієнтацій на її певні різновиди та динаміку опанування.
5. Закон побудови взаємовідносин між навчанням, вихованням та пізнанням, визначений насамперед соціальною спрямованістю освіти.
6. Закономірності саморегуляції та управління у навчальній діяльності та галузі освіти в цілому, у функціонуванні соціальних інститутів освіти.
Ключовими поняттями соціології освіти є: освіта, система освіти, освітня діяльність, навчання, виховання, пізнання, соціальні функції освіти, освіта як соціокультурний інститут, самоосвіта, безперервна освіта, загальна освіта, професійна освіта, вища освіта, гуманізація освіти, демократизація освіти, соціальні вимоги до освіти, соціальні принципи освіти, функції освіти, ефективність освіти.
Основними концептуальними підходами до соціологічного аналізу освіти є:
o функціональний підхід (Дюркгейм, Парсонс, Кларк, Херн), згідно з яким надається особливе значення позитивній функції освіти. Дюркгейм, наприклад, підкреслював, що головна функція освіти - передавати цінності пануючої культури, але у зв'язку з тим, що культурні цілі та цінності різних суспільств суттєво різняться, у змісті освіти також мають місце глибокі відмінності. Виховання молоді у дусі конформізму допомагає підтримувати існуючий соціальний порядок. Водночас освіта сприяє соціальним змінам, зумовленим втіленням нових технологій та науковою переоцінкою існуючого знання.
У межах зазначеної теорії освіта постає як засіб соціального контролю: знання подаються на основі стандартизованих підручників, виховання також чітко організоване. Таким чином, освіта разом з релігією, сім'єю та законодавством є одним з інститутів, що сприяє підтримці стабільності суспільства. Водночас освіта діє і як фільтруючий механізм, значно впливає на всі засоби діяльності людини. Завдяки напряму та рівню професійного вибору, освіта сприяє поділу людей в суспільстві згідно з їх здібностями і досягненнями, створює рівні можливості щодо мобільності, сприяє розвитку демократії, захищає права соціальних та національних меншин.
o Теорія людського капіталу побудована на іншому підході до освіти. Згідно з нею освіта не є продуктом негайної віддачі, це швидше - капіталовкладення у майбутнє людини, яке згодом принесе прибутки. Виходячи з цього соціологами пояснюється рішення певного соціального статусу дорослих громадян, що зумовлене кількістю і типом капі-таловкладень, витрачених у процесі їхньої освіти. Теорія людського капіталу, безумовно, має раціональне зерно, коли стверджує, що витрачені у минулому зусилля обов'язково будуть нагороджені у майбутньому, що існує зв'язок між капіталовкладеннями та винагородами.
Прихильники теорії конфлікту (радикальної теорії) та неомарксисти вважають, що між різними соціальними угрупуваннями виникають конфлікти з приводу змісту освіти. Вони наполягають, що саму освіту можна розглядати як втілення різних групових конфліктів, бо вона сприяє експлуатації та пригніченню верств, які знаходяться у менш сприятливих умовах. Процес поширення системи освіти у розвинених країнах вони пов'язують не тільки з потребою у кваліфікованих фахівцях, а й з боротьбою різних "статусевих груп" за оволодіння багатством, владою, престижем і привілеями.
На думку Н. Смелзера, лише поєднавши раціональні елементи названих та інших підходів можна сформулювати теорію, яка б всебічно і реалістично пояснила складний процес освіти.
Розглядаючи освіту як соціокультурний елемент, як частину культури відповідного суспільства, як результат соціокультурної взаємодії людей, що проявляється у формі пізнання і його кінцевих результатів, соціологія визначає такі соціальні функції освіти:
o трансляція культури, знань і навичок;
o наслідування соціального досвіду і в цілому духовної спадкоємності поколінь;
o соціалізація особи та окремих верств населення;
o регуляція соціально-класового балансу суспільства;
o інтеграція з наукою та виробництвом;
o опосередкований вплив на політичні та соціальні процеси тощо.
Вітчизняними соціологами (В.І. Астахова, Л.M. Герасіна, Ю.А.Чернецький, Л.Й. Гуменюк та ін.) зроблена спроба визначити систему соціальних принципів, на яких побудовані освітянські системи сучасності. Серед них:
o Принцип загальності освіти, або демократизації школи визначає доступність освіти для будь-яких соціальних та етнічних верств населення.
o Принцип безперервності освіти демонструє наслідування, вертикальний та горизонтальний зв'язки між всіма ступенями у навчанні, стимулює процеси підвищення кваліфікації та відновлення освіти. Він безпосередньо пов'язаний з принципом спадкоємництва в освіті, що опановує її наскрізний та інтегрований характер.
o Принцип освіти широкого профілю тяжіє до гуманітарного змісту навчання, його фундаменталізації та багатопрофільності.
o Принцип поєднання навчання з вихованням посилює гуманістичну компоненту освіти, відбиває координацію дій через школу всіх навчальних, виховних, культурних, комунікаційних та інших соціальних інститутів у їх впливі на особу.
o Принцип інтенсифікації нагромадження знання вимагає від сучасної системи освіти переробки наукової, економічної та соціально-політичної інформації, її ретельного відбору відповідно до потреб навчання, отже, й певної структурної мобільності та механізмів внутрішнього самооновлення.
o Принцип полікультурності освіти відбиває певні аспекти побудови плюралістично інтегрованих освітніх систем у етнічно неоднорідних суспільствах.
o Принцип інституційної рефлексії означає здатність системи освіти до соціальної та змістової адаптації під впливом науково-технічного та соціаль-ного прогресу.
o Принцип випереджуючого розвитку освіти закладається у порівнянні з динамікою соціального руху, він гостро відстоюється сучасною соціологією як провідний фактор соціогенезу освіти.
o Принцип інноваційності в освіті сучасна наукавважає за доцільне сполучати з принципами зваженого консерватизму в освітянській політиці для збереження інституційної цілісності та цінносних надбань в освіті.
o Принцип елітарності набуває нового змісту, що пов'язане як з якісним відбором учнів за рівнем їх здібностей і таланту, так і з диверсифікацією формалізованих інститутів, що становлять
Loading...

 
 

Цікаве