WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Інкультурація особистості в контексті дозвіллєвих практик і преференцій - Реферат

Інкультурація особистості в контексті дозвіллєвих практик і преференцій - Реферат

творів, який може бути практично вільним від контексту безпосередніх соціальних контактів. Це означає, що культуралізація може впроваджувати в досвід людей елементи, які є незалежними не тільки від безпосередніх контактів з іншими, а й навіть від структурно визначеної життєвої ситуації. Звідси можливості вибору та засвоєння культурних цінностей і тим самим свобода формування власної особистості на грунті культуралізації є значно ширшими, ніж в умовах спілкування з найближчим соціальним оточенням. Але це тоді в принципі означає, що культуралізація сприяє засвоєнню цінностей не тільки своєї (рідної) національної культури, але й культур інших етносів.
Отже, як показує короткий аналіз, зазначені поняття за змістом є дуже близькими один до одного. Всі вони так чи інакше пов'язані з трансмісією культури. Тому невипадково в науковому дискурсі ці поняття нерідко ототожнюються, вживаються замінним чином. Але ж таки існують певні понятійні нюанси, які потрібно враховувати, якщо ми бажаємо адекватно описати відповідні соціокультурні процеси. Специфіку процесу інкультурації становить те, що в його рамках культура певної спільності передається саме з покоління в покоління. Тому формування особистості на основі інкультурації потрібно розглядати лише в контексті поколінних культурних змін. Останні тут можуть здійснюватися безпосереднім або опосередкованим чином. Процес культуралізації має справу переважно із "входженням" індивідів у лоно національної культури, хоча культури інших етносів також беруться до уваги. Особливістю цього процесу є те, що він може бути вільним від безпосередніх соціальних контактів і здійснюватися переважно за рахунок добровільних і довготривалих контактів індивідів із самим змістом культурних артефактів. На відміну від культуралізації акультурація має справу не з цінностями рідної культури, а переважно з впливом цінностей чужої культури, які теж можуть вивчатися, засвоюватися, ставати "своїми". Щодо процесу соціалізації, то він у широкому плані стосується "входження" індивідів як у форми соціальності, так і культури. Але у вузькому розумінні цей процес має справу з формуванням суто соціальних вимірів особистості, пов'язаних, наприклад, із підготовкою і виконанням певних соціальних ролей.
2. Особливості інкультурації особистості. Як відомо, формування особистості пов'язане з кристалізацією її ідентичності. В період дитинства і молодості це відбувається у первинних групах (сім'я, однолітки, локальна спільнота), де домінують безпосередні face-to-facerelations. Саме в процесі первинної соціалізації складається перший, базисний світ індивіда. Тут ще немає жодних проблем з його ідентифікацією. Батьків або місце свого народження дитина не обирає. Свій базисний світ вона засвоює "не як один з багатьох можливих світів, а як виключно існуючий та виключно мислимий" світ (П.Бергер, Т.Лукман).
Проте формування особистості та її ідентичності на цьому не закінчується. В дорослому віці продовжується так звана вторинна соціалізація індивіда. Вона також спирається на безпосередні контакти, але в рамках різноманітних інституційних утворень (сім'я, школа, підприємство, церква, політична партія, армія тощо). Тут переважає невипадковий, формальний характер взаємовідносин між індивідами, які виступають при цьому в суто визначених ролях (наприклад, учитель - учень, лікар - пацієнт, керівник - підлеглий, актор - глядач). Отже, у процесі вторинної соціалізації дорослий індивід підпадає під вплив більшої кількості "значущих інших", аніж дитина на етапі первинної соціалізації. Тому головна функція вторинної соціалізації полягає у вивченні та засвоєнні індивідів різноманітних соціальних ролей (гендерних, сімейних, професійних, політичних тощо). Це означає, що під час вторинної соціалізації дорослий індивід залучається до певної множини можливих, інституційно обґрунтованих світів. На відміну від базисного світу, який конструюється на етапі первинної соціалізації, інституційні світи вторинної соціалізації мають частковий характер. Вони є джерелом переважно специфічно-рольових знань і рольових ідентифікацій індивіда. Водночас потрібно зазначити, що інституційні світи вкорінені в ментальності людей слабше, ніж базисний світ, який індивід інтерналізує в процесі первинної соціалізації. У процесі ж вторинної соціалізації виникають і функціонують часткові ідентифікації індивіда, які не обов'язково можуть гармонізуватися одна з одною. Це, зрозуміло, ускладнює вироблення стійкої індивідуальної ідентичності особистості.
Разом з розвитком електронних засобів масової комунікації виник новий тип трансмісії культури, який базується виключно на опосередкованому контакті між творцями культурних продуктів та їх споживачами. Завдяки телебаченню, електронній пошті, Інтернету культурні твори можуть споживати великі маси людей, не маючи при цьому жодного безпосереднього контакту з їх творцями. Такі можливості інкультурації вносять, зрозуміло, істотні зміни щодо характеру та особливостей сучасного процесу соціалізації.
Цікаві міркування стосовно історичних особливостей інкультурації особистості наводить американська дослідниця М.Мід. Вона вважає, що в традиційних суспільствах інкультурація цілком базувалася на безпосередніх і неформальних контактах. Цінності своєї спільності дітям передавали головним чином батьки. Культуру, в рамках якої діти вчаться передусім у своїх попередників, американська авторка назвала "постфігуративною". Але згодом контакти з однолітками, іншими членами спільності створюють значно ширше поле культурної трансмісії. У зв'язку з цим діти і дорослі отримують змогу вчитися у своїх ровесників. Виникає, згідно з М.Мід, "конфігуративна" культура, яка переносить центр тяжіння з минулого на сучасність. Для неї притаманна орієнтація не стільки на старших, скільки на сучасників, рівних за віком і досвідом. У наш час, вважає американська дослідниця, наступає епоха"префігуративної" культури. Особливість останньої пов'язується із швидким темпом розвитку, який в певному відношенні девальвує минулий досвід. Часто-густо цей досвід стає шкідливим, бо гальмує сміливі та прогресивні підходи до нових, невідомих обставин. Префігуративна культура орієнтована головним чином на майбутнє. Тому не тільки молоді люди вчаться у старших, що було завжди, а й старші все частіше починають прислуховуватися до молоді. Отже, можна зробити загальний висновок, що сьогодні молодіжне сприймання суспільного життя та культурної спадщини спричиняє певний вплив і на старше покоління.
3. Дозвіллєві практики і преференції. Вище було зазначено, що інкультурація особистості у вільний час щільно пов'язується з існуючими дозвіллєвими практиками і преференціями. Інакше кажучи, встановивши певні емпіричні тенденції в дозвіллєвих практиках і преференції людей, можна визначити відповідні особливості сьогоднішньої інкультурації узагальненої особистості. При цьому, якщо мати на увазі, що інкультурація - це процес трансмісії культури із покоління в покоління, то його потрібно аналізувати обов'язково в контексті різних поколінь.
Щоб це зробити, використаємо емпіричні дані соціологічного моніторингу українського суспільства, який щорічно здійснює Інститут соціології НАН України, починаючи з 1994 р. На основі моніторингових даних 2003 р. визначимо три когортні групи: респондентів 1933 року народження і старші (старша когорта, n=147) респондентів 1934-1964 років народження (середня когорта, n=368) і респондентів 1965-1985 років народження (молодша когорта, n=683). Неважко помітити, що формативні роки старшої когорти припадають на "сталінськи" часи, середньої когорти - на "хрущовсько-брежнєвські" часи, молодшої когорти - на часи так званої "перебудови" і роки незалежності української держави (90-ті роки ХХ ст. і початок ХХІ ст.). Зрозуміло, характер інкультурації особистості в контексті зазначених поколінь був відповідним щодо "духу" зазначених часів.
Нижче в табл. 1 наведені дані, які показують дозвіллєві практики респондентів із різних когортних груп, що здійснювалися впродовж останніх (перед опитуванням) 7 днів. Як бачимо, із 18 наведених дозвіллєвих практик старша когорта
Loading...

 
 

Цікаве