WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Становлення інтерактивних вмінь як психологічна проблема інтеграції особистості у суспільне життя - Реферат

Становлення інтерактивних вмінь як психологічна проблема інтеграції особистості у суспільне життя - Реферат

підлітки демонструють інші моделі поведінки: не бояться виказувати свою незгоду з групою, мають незалежну думку..
Цей віковий період є дуже важливим у становленні моделей поведінки, які у майбутньому політичному просторі особистості можуть поставити її перед вибором: бути як всі (наприклад, голосувати на виборах як більшість, ставитися до влади тільки лояльно) чи критично сприймати інформацію, самостійно її аналізувати, усвідомлювати себе як особистість, яка спроможна впливати на ситуацію в державі, навіть бути у опозиції, якщо це є конструктивним шляхом у вирішенні проблем.
Розвиток рефлексії у цей період ми розглядаємо як основу прогностичних здібностей та політичної інтуіції особистості, а стиль прийняття рішень екстраполюємо у її майбутню політичну сферу : гнучкий, схильний до ризику або обережний; емоційно залежний або раціональний; креативний або стереотипний тощо. У сфері міжособистісних відносин у групі підлітків можна бачити лідерів з різними стилями взаємодії: схильних до маніпуляцій іншими, їх думками, поведінкою або тих, хто домінує і вибудовує свою поведінку на основі довіри до інших.
Підлітки вже мають навички соціальної взаємодії (участь у клубах за інтересами, опрацювання навчальних проектів тощо), вони краще ніж молодші школярі, аналізують себе і свої вчинки, передбачають наслідки, менш імпульсивні. Рівень конкретно-емоційних відносин (дошкільний вік), змінюється рівнем усвідомлено-вмотивованих відносин (молодший шкільний та перепідлітковий вік). На більш високому рівні відносин ми можемо вже говорити про таку поведінку особистості, коли вона спрямована не імпульсами, а правилами, вимогами, нормами.
Підліткове товариство відтворює ті норми і моделі, яке йому дає у розпорядження суспільство дорослих. Групи однолітків дають можливість підлітку вибудовувати нові моделі поведінки з самим собою та іншими, спробувати власні сили у ситуації конкуренції.
Взаємодія з батьками є дуже важливою у цей період і розглядається як необхідність у моделюванні дорослої поведінки. Авторитетні батьки показують демократичні методи виховання, ці методи керівництва та контролю можуть демонструвати підлітку, що самостійність та відповідальність за власну долю і життя є можливими у рамках демократичного порядку. Але більшість підлітків ставляться до цієї ситуації двояко: з одного боку, їм хочеться користуватися свободою, а з іншого, вони розуміють, що свобода посилює їх відповідальність. У підлітка ще не сформовані гнучкі моделі дорослої поведінки.
Розвиток інтеракцій на цьому етапі можна визначити з огляду на: рівень сформованості контролю та планування своєї поведінки; стиль прийняття рішень: емоційно-залежний або раціональний, креативний або стереотипний; стиль взаємодії у групі (домінуючий чи залежний від інших) автокомунікацію (суб'єкт - суб'єктне ставлення до себе у формі внутрішнього діалогу);рівень толерантності; суб'єкт - суб'єктне ставлення до співтовариства; міру розвитку способів та засобів саморегуляції; широту та глибину соціальних інтеракцій; рівень володіння навичками та вміннями кооперативних моделей поведінки; здатність засвоювати нові моделі поведінки та вибудовувати свої власні; володіння конкурентними моделями взаємодії та вміннями, які необхідні для відповідальної участі у громадсько-політичних процесах тощо.
У ранньому юнацькому віці соціальне середовище, з яким взаємодіють школярі, розширюється. Якщо в орієнтації підлітків переважають цінності товариськості та взаємодопомоги. то у старшому шкільному віці найбільш за все цінується взаєморозуміння. Стати дорослим означає не тільки усвідомлено ввійти у свою соціальну групу, але й вміти відкинути чужу ідеологію і світогляд. У цей період детермінантою розвитку особистості є тип взаємовідносин, який складається з референтною групою, де розвиток групи виступає як фактор розвитку особистості у групі, як можливість реалізації потреби бути особистістю.
Юнацький вік характеризується незалежним мисленням та поведінкою, яка саморегулюється. Ідентичність утворює єдину систему координат для організаційних та інтегруючих форм поведінки у різних сферах життя. У цей період зростає рівень соціальної компетентності, яка базується на соціальних порівняннях. Проблема цього періоду - вибір індивідуальної лінії поведінки, здатної вибудовувати систему цінностей, яка відмінна від батьківської.
У старшокласників ми бачимо вже свідоме ставлення до своїх вчинків та їх наслідків для себе, інших членів суспільства. Рівень відносин у цьому віці характеризується такими функціонально-психічними структурами, де конкретні уявлення про об'єкти відносин змінюються на абстрактні та принципові. По мірі розвитку узагальнюються відносини і об'єкти цих відносин, потреба у спілкуванні виступає як ставлення до групи людей, суспільства.
Автономну поведінку та здатність до конструктивної дискусії у цьому віці ми розглядаємо як детермінанти політичної активності. Автономна (незалежна) інтеракція, як орієнтація на власну систему оцінювання передбачає: орієнтування у системі зв'язків, норм та цінностей; особистісний вибір моделей взаємодій; діалогічність, децентрацію; адаптивність та інтегративність. Здатність доконструктивної дискусії (плюралістичність) передбачає розвиток вмінь переконувати опонента, відстоювати свої погляди, позиції - з одного боку, а з іншого - здатність прийняти точку зору іншого, вміння співпрацювати та йти на компроміс.
Ефективне функціонування особистості в умовах свободи пов'язане з її активністю (самоактивністю, активністю, зорієнтованої на іншого, інших, суспільство) і вмінням приймати самостійні та альтернативні рішення в умовах вибору. З розвитком автономної поведінки ми пов'язуємо набуття здатності мати власні судження і самостійно регулювати свою поведінку, бути відповідальним за її результати.
Становлення інтеракцій на цьому етапі можна визначити з огляду на: ступінь розвитку автономної поведінки; розвиток здатності до конструктивної дискусії; розвиток навичок та вмінь відстоювати свою позицію і критично сприймати інформацію; розвиток здатності проаналізувати поведінку, внутрішній стан іншого, прийняти його позицію; емпатійність, вмінь приймати самостійні та альтернативні рішення в умовах вибору; розвиток здатності вибудовувати конструктивні стратегії у конфліктних ситуаціях; розвиток вмінь до співпраці, компромісу; розвиток вмінь користуватись як кооперативними, так і конкурентними стратегіями поведінки; широту репертуару взаємодій; розвиток вмінь товаришувати та бути лідером (продуктивна взаємодія у групі); розвиток здатності до відповідальної та вмотивованої поведінки (самоорганізація); розвиток здатності до активної участі щодо реалізації цінностей та ідеалів демократії; домінування гуманістичних принципів у світоглядній структурі особистості.
Література
1. Васютинський В.О.Спроба кратологічної періодизації життєвого шляху особистості // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб.статей/ АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. - К.: ТОВ "Видавництво "Сталь"", 2000. - Вип. 4 (7). - С. 63-75.
2. Кононко О. Л. Самостійність як чинник становлення моральної позиції у дошкільному дитинстві // Педагогіка і психологія. - 1998. - №4. - С. 12-24.
3. Бурлачук Л.Ф.,Михайлова Н.Б.К психологической теории ситуации// Психол. журн. - 2002. - том 23, №1. - С.5-17.
4. Емельянов Ю.Н.Активное социально-психологическое обучение. - Л.: Изд-во ЛГУ,1985 .- 167 с.
5. Забегайлова И. В. Типология становления произвольной регуляции в младшем школьном возрасте // Вестн. Моск. ун-та, сер. 14. Психология. - 2000. - №4. - С. 20-33.
6. Перре-Клермон А.- Н. Роль социальных взаимодействий в развитии интеллекта детей. Пер. с фр. - М.: Педагогика, 1991. - 248с.
7. Психология социальных ситуаций // Сост. и общ. ред. Н. В. Гришиной. - СПб.:Питер, 2001. - 416с.
Loading...

 
 

Цікаве