WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціально-психологічні механізми впливу: від аналізу до синтезу - Реферат

Соціально-психологічні механізми впливу: від аналізу до синтезу - Реферат

самовизначення і перетворення себе самої за своїми власними законам. Виключення можуть складати лише лікувальні, корекційно-реабілітаційні, профілактичні впливи на людину, в якої це ядро деформоване. Друге питання полягає в тому, як саме ці впливи повинні бути організовані, а отже, чи існує якась системна логіка застосування соціально-психологічних механізмів впливу людини на людину.
Проведені дослідження свідчать про те, що така логіка дійсно існує і виявляє себе, зокрема, у своєрідній динаміці пропозитивних і прескриптивних механізмів впливу. Що мається на увазі?
Уявімо, що у взаємодію вступають два суб'єкта діяльності, а отже, висловлюючись "системною" мовою, дві подібні (але не тотожні) функціональні структури, кожна з яких здатна ставити перед собою певні цілі, обирати засоби для їх досягнення, приймати рішення про перехід від намірів до дій, виконувати свої рішення, оцінювати результати виконання і фіксувати у досвіді результати і способи здійсненої активності. Щоб утворити психологічну спільність "Ми", ці дві структури повинні певним чином "повзаємодіяти". При цьому одна з них бере на себе роль ініціатора або суб'єкта впливу, друга - повинна погодитися бути його об'єктом. Завдання суб'єкта - застосовувати певні (необхідні і достатні) соціально-психологічні механізми впливу, а завдання об'єкту - адекватно, активно, вибірково, критично (тобто, також, у певному розумінні, суб'єктно) на них відреагувати. Розглянемо схематичний варіант такої взаємодії.
Припустимо, що суб`єкт А зацікавлений у тому, щоб між ним і Б утворилися відношення співробітництва, співпраці, партнерства тощо. Для цього він спочатку (на основі співбесіди чи практичного випробування) повинен з'ясувати, чого за великим рахунком прагне і на що здатний кандидат на співпрацю, які ідеї сповідує. Далі сюжет взаємодії може розгортатися наступним чином.
Так, аби Б свідомо перейнявся такими ж ідеями, як і суб`єкт А, щоб у нього виникли такі ж мотиви-переконання, щоб він так само сильно, як і А, прагнув втілити певну мету-ідею у життя і не мислив собі іншої долі, останній, як ініціатор взаємодії, повинен покласти в її основупропозитивний механізм переконування.
Аби Б принципово погодився з тими способами досягнення мети, які пропонує А, щоб так само, як і А, відповідально (а не за принципом "мета виправдовує засіб") підпорядковував засоби меті діяльності, останній повинен вдатися до прескриптивного механізму зобов`язування.
Щоб Б внутрішньо приєднався до А у прийнятті рішень, прислухався до його порад і виявляв упевненість щодо необхідності і своєчасності переходу від намірів до практичних дій, А повинен стати для Б авторитетною людиною, що дасть можливість ефективного використання пропозитивного механізму навіювання.
Для того, щоб Б послідовно, старанно й ініціативно виконував спільно прийняті рішення, виявляв обов'язковість, був внутрішньо дисциплінований при виконанні доручень і своїх прямих обов`язків, А повинен вміти при необхідності коректно застосувати прескриптивний механізм санкціонування.
Щоб Б адекватно, критично і водночас самокритично оцінював результати виконаної справи, керуючись при цьому критеріями, яких дотримується і які пропонує А, останній повинен вдатися до застосування пропозитивного механізму презентації еталонів. Проте, у кінцевому рахунку, вибір залишається за Б. Він вирішує, наскільки критерії оцінювання, які пропонує йому А, є для нього прийнятними.
Щоб Б фіксував у своєму індивідуальному досвіді і надалі міг використовувати в своїй діяльності саме ті результати і відпрацьовував саме ті способи, які вважає суттєвими і необхідними А, останній повинен вдатися до використання прескриптивного механізму вправляння.
Накопичений досвід такої взаємодії А і Б не лежить "мертвим вантажем", а постійно перетворюється і трансформується у нові мотиви (ідеї, цілі), реалізація яких вимагатиме створення нових способів і засобів, а їх запровадження - нових рішень і рішучих дій. Саме у такий спосіб, на нашу думку, "розкручується" діалектична "спіраль" впливу суб`єкта А на суб`єкта Б з метою створення і розвитку суб`єкт-суб`єктної спільності "Ми".
Наведена синтетична модель соціально-психологічних механізмів впливу людини на людину в реальному житті (наприклад, в процесі утворення творчих наукових колективів, політичних груп, партій, фракцій, команд тощо) може набувати різних модифікацій. Так, наприклад, якісь її блоки можуть бути задіяні дуже активно, а інші лише враховуватися.
Очевидно, що ефективність будь-якої взаємодії залежить від того, наскільки її учасники витримують означену системну логіку застосування механізмів впливу. Адже, якщо, скажімо, суб'єкту А вдалося своїми впливами досягти мотиваційної єдності з Б, а досягненню згоди щодо засобів і способів взаємодії він не приділив належної уваги, з цього приводу у них завжди можуть виникати конфлікти і результат взаємодії буде низький, а може й протилежний очікуваному.
Отже, в залежності від того, на який психологічний ефект розраховує суб'єкт впливу, він повинен використовувати відповідні соціально-психологічні механізми. Проте, при цьому постають питання: скільки і яких механізмів можна виділити, щоб їх сукупність відповідала критерію необхідності і достатності; чи існує якась внутрішня структурно-функціональна залежність між окремими механізмами і чи можливо їх об'єднати за принципом системності?
Наша спроба відповісти на означені питання дозволила дійти висновку про те, що кожний соціально-психологічний механізм впливу набуває структурно-функціональної визначеності і відносної самостійності, а сукупність цих механізмів може розглядатися як системне, синтетичне утворення, якщо в основу їх інтеграції буде покладена структурно-функціональна психологічна модель людини як суб`єкта діяльності, а сама взаємодія суб'єкта і об'єкта впливу буде конституйована у суб'єкт-суб'єктному форматі.
Loading...

 
 

Цікаве