WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Канони політичного лідера з погляду когнітивної психології - Реферат

Канони політичного лідера з погляду когнітивної психології - Реферат

несумісних з даним прототипом. Решта атрибутів ігнорується і не враховується при зіставленні, оскільки вони не мають "діагностичного" значення.
Існуючі в буденній свідомості прототипи політичних діячів є не лише критерієм розпізнавання і оцінювання реальних політиків, а й надійним засобом збереження і передачі іншим поколінням цінностей даного покоління. Джерелами формування прототипів національного лідера слугують архаїчні форми народної творчості, усталені традиції політичної культури конкретних суспільств, соціально-економічні цінності суспільства, діяльність президентів чи інших видатних політичних діячів, діяльність засобів масової інформації тощо. Ті прототипи політичних діячів, які, зрештою, сформувалися в масовій свідомості, починають впливати на сприймання і категоризацію електоратом реальних політиків. Отже, вони набувають статусу одного з тих факторів, що впливають на політичні вибори населення і визначають ці вибори.
З одного боку, прототипи вибудовуються за активної участі людської свідомості і є динамічними еталонними утвореннями, а з другого вони формуються мимоволі, стихійно, мають корені в "колективному архетипному досвіді людства" і залишаються доволі сталими упродовж десятиліть і навіть століть. Завдяки тому глибинному і неусвідомлюваному, що має корені в "колективній архетипній пам'яті людства" і що К.Г.Юнг визначав як "архетипи колективного несвідомого", на поверхню свідомості "проростає" і стає очевидним дещо, що саме цими архетипами зумовлене. Отже, архетипна репрезентація досвіду також може розглядатися як можлива концептуальна модель репрезентації політичного досвіду у масовій свідомості. За К.Г.Юнгом, архетипи є своєрідними "мислеформами", когнітивнимизразками (еталонами), які спрямовують людей до інтерпретації дійсності у певному символічному ключі, змінюють їхні свідомі наміри, детермінують життєві вибори. Усі інстинктивні інтенції людей виражені у відповідних архетипах. "Теорія архетипів" нині набула статусу солідного підґрунтя для численних психологічних теорій.
За концепцією З.Фрейда, верхній шар несвідомого представлений особистим несвідомим. Він базується на іншому, більш глибинному шарі, що бере свої початки не з особистого досвіду людини, а з досвіду попередніх поколінь, і саме він являє собою "колективне несвідоме". К.Г.Юнг вживав термін "колективне несвідоме" для визначення особливого класу психічних явищ, які є носіями досвіду, набутого в результаті філогенетичного розвитку людства. Архетипи колективного несвідомого є всезагальними апріорними схемами поведінки, які в реальному житті людини наповнюються конкретним змістом. Згідно з теоріями "всепроникливої архетипної пам'яті людства" К.Г.Юнга та "наскрізного програмування біологічних сутностей" С.Полякова, архетипи, як записи психогенетичних кодів усіх перетворень, що відбулися з людством від зародження життя на Землі, існують вічно. З позицій когнітивної психології, яка керується принципом "Cogito ergo sum", глибинні архетипні структури є способом репрезентації досвіду, що передається каналами генетичної та соціальної спадщини і репрезентує пов'язані з образом життя людини, як родової істоти, найбільш універсальні ефекти переробки інформації. Наприклад, більшість дітей використовує під час навчання лічбі пальці рук, практично всі люди майже однаково специфічно розуміють поняття "темрява", майже для кожного коло концептуалізується як символ добра, спокою і т.ін. Отже, в глибинах буденної свідомості існують своєрідні відбитки минулого досвіду ("сліди", "архетипи"). Вони є найбільш глибинними і найбільш давніми когнітивними утвореннями, з якими мимоволі зіставляється реальна дійсність.
Підводячи підсумки нашої рефлексії з приводу репрезентації політичного досвіду, погодимося з Р.Солсо в тому, що давня філософська проблема виявлення базисних підстав для опису розмаїття навколишньої дійсності (або проблема виявлення "абетки людських думок"), поставлена ще І.Кантом у вченні про трансцендентальну аперцепцію та Гегелем у "Науці логіки", нині набула статусу проблеми психологічної. У когнітивній психології вона визначається як проблема виявлення специфічних когнітивних структур людської свідомості, що репрезентують минулий досвід людей і в якості своєрідних еталонних мірок опосередковують сприймання та категоризацію людьми будь-якої нової інформації, що надходить ззовні. Ці когнітивні структури дають людям змогу розмірковувати з приводу проблематичних соціальних об'єктів, стосовно яких не можна мати чіткого уявлення (якими, власне, завжди є особистості політиків), так само впевнено, як з приводу явищ, що представлені їм в усіх подробицях.
Таким чином, згідно з провідними положеннями експериментальної когнітивної психології можна говорити, що уявлення про політичних лідерів репрезентовані в масовій свідомості у вигляді складної когнітивної структури, що являє собою певним чином організовані системи еталонних типів (прототипів) політиків. Еталонні типи (прототипи) політиків беруть свої початки в глибинах архетипного досвіду людства. Архетипи колективного несвідомого, що існують у нетрях буденної свідомості і є віддаленими відбитками минулого досвіду, являють собою найбільш глибинні, найбільш давні і найбільш "згорнуті" еталони політичних лідерів (такі як "патерналістський тип політичного лідера", "материнський тип лідера", "народний заступник", "залізний політик" тощо), з якими мимовільно і несвідомо ідентифікуються усі реальні політичні діячі.
Еталонні типи (прототипи) політиків певним чином зорганізовані між собою у своєрідну систему еталонів, з якими свідомо і несвідомо зіставляються усі політичні діячі в ситуації політичного вибору. В якості такої організованої системи еталонних типів (прототипів) політиків ми розглядаємо імпліцитні типології політичних лідерів. Імпліцитні типології політичних лідерів, як організована система еталонних типів (прототипів) політиків, являють собою динамічну систему еталонів, котра здатна "розгортатися" в умовах електоральної поведінки і "згортатися", тобто набувати стану "потенційної готовності", коли питання про політичний вибір не є актуальним
Loading...

 
 

Цікаве