WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Сленг як явище молодіжної субкультури - Реферат

Сленг як явище молодіжної субкультури - Реферат


Реферат на тему
Сленг як явище молодіжної субкультури
?
План
1. Поняття сленгу, його коротка характеристика. Деякі відомості з історії проблеми. Особливості проблеми для України.
2. Взаємодія сленгу та інших форм арго різної форми герметизації на прикладі взаємодії із субкультурою наркозалежних.
3. Використання сленгізмів у ЗМІ.
4. Додаток: короткий словник найбільш поширених сленгізмів.
1. Молодіжний сленг є засобом спілкування великої кількості людей, об'єднаних віком, та й то досить умовно. Носіями сленгу є, як правило, люди 12 - 30 років. Однак, ми не можемо погодитися з думкою деяких дослідників, що сленг обслуговує лише незначне число життєвих ситуацій (на цій позиції стоять Лапова Е.Б. О молодежном жаргоне // Русский язык. - Минск, 1990. - Вып.10; Подюков И.П, Маненкова Н.Ю. Жаргонизированная лексика и фразеология в обиходно-разговорной речи молодежи // Лингвистическое краеведение. - Пермь, 1991; Уздинская Е.В. Семантическое своеобразие современного молодежного жаргона. // Активные процессы в языке и речи. - Саратов, 1991). Сленг охоплює практично всі області життя, описує практично всі ситуації, крім нудних, оскільки сленговое слово народжується як результат емоційного ставлення мовця до предмета розмови. Сленг - це постійна словотворчість, в основі якої лежить принцип мовної гри. Нерідко саме комічний, гральний ефект є головним у сленговом тексті. Молодій людині важливо не тільки "що сказати", але і "як сказати", щоб бути цікавим оповідачем.
Етимологія слова "сленг" невідома. Уперше термін slang був зафіксований у 1750 році зі значенням "мова вулиці". У сучасних словниках зустрічається як мінімум два основних тлумачення слова сленг:
" по-перше, особлива мова підгруп чи субкультур суспільства;
" по-друге, лексика широкого вживання для неформального спілкування[8]. При цьому, друге значення у сучасній лексикографії превалює над першим. "Сленг займає проміжне становище між усім відомими словами і виразами для неформального спілкування і лексикою вузьких соціальних груп"[7]. Тому в англомовній лексикографії проблема полягає не в тому, щоб відокремити сленг від жаргону й арго, а в тому, щоб зафіксувати перехід слів зі сленгу в розмовну мову (popular speech).
Таким чином, під молодіжним сленгом ми розуміємо сукупність постійно трансформованих мовних засобів високої експресивної сили, що використовуються в спілкуванні молодими людьми, які перебувають у фамільярних, дружніх відносинах.
Письмові тексти, хоча вони відображають лише малу частку всіляких говорів і в них чутні тільки окремі звуки живого вуличного різноголосся, доводять існування різноманітних арго в різні культурно-історичні епохи. При цьому саме ті тексти, у яких використаний потенціал так званих знижених стилів, є найбільш багатими, експресивними, хвилюючими навіть для сучасного читача. З пам'яток літератури Київської Русі тут доречно згадати "Моління Данила Заточника", про тональність якого не вщухають суперечки і донині; "Сповідь" протопопа Аввакума, шалена лайка якої звучить зовсім не книжно, але жваво і природно. Але все-таки за цими джерелами, неможливо уявити повною мірою усне мовлення Київської Русі, тому нам залишається лише шкодувати, що цілеспрямоване вивчення й опис вітчизняних розмовних стилів почався лише у ХІХ столітті.
Вперше жаргонна лексика широкого вжитку була представлена в лексиконі Микуцкого (Микуцкий С. Материалы для сравнительного и объяснительного словаря русского языка и других славянских наречий. - СПб., 1832) і, звичайно, у словнику Даля. Більшість інших досліджень ненормативної (не плутати з "нецензурною") мови велося, в основному, у формі лексикографічних описів мови окремих соціальних і професійних груп: злодіїв, жебраків, бродячих торговців і ремісників. Так В.Боржковський склав словник таємної мови кобзарів (Киевская Старина. - 1889. - № 9), а Ф.Ніколайчик - таємної мови подільських жебраків (Киевская Старина. - 1890. - № 4)[3].
На рубежі століть великий інтерес був спрямований як на професійні і групові жаргони, так і на мову кримінального світу. Найбільш цікавим дослідженням у цій області є "Блатная музыка" В.Трахтенберга (С.-П., 1908), що включає біля чотирьохсот словникових одиниць.
Бурхливий сплеск у вивченні різних шарів мови відбувся після революції 1917 року. У 1918 році був створений Інститут живого слова, що займався проблемами соціальної діалектології. У 20-і-30-і роки з'являються роботи Є.Д.Поліванова, Л.П.Якубинського, Б.А.Ларіна та інших дослідників, що розглядали проблеми жаргонів, арго, умовних дитячих мов і т.п. При цьому часом "мова революції" сприймається як "революція мови". Мова бідняків, люмпен-пролетаріату часом зводиться в ранг "мови майбутнього"[4]. Або ж, навпаки, викликає відторгнення, розглядається як небезпечна безкультурність, що загрожує чистоті і цілісності мови.
Вплив "блатної музики" на розмовну і літературну мову в нашій країні, що пережила безліч катаклізмів, пройшла через табори і в'язниці, - це факт, що не підлягає сумніву, але викликає суперечливе емоційне ставлення. У Радянському Союзі жаргон кримінального світу став досліджуватися, переважно з криміналістичної, а не соціо-лінгвістичної точки зору. Так з'явилися численні словники для службового користування з грифом "Не підлягає розголошенню". Складені працівниками карного розшуку, вони перевершували аналогічні роботи філологів за кількостю словникових одиниць, але поступались за якістю аналізу і подачею матеріалу. Багато суто філологічних праці з "фені" публікувалися за рубежем[2].Усе це утруднювало обмін матеріалами і думками серед дослідників і негативно позначалося на якості їхніх праць.
У третьому - четвертому десятилітті двадцятого століття численні публікації були присвячені проникненню злодійського арго в мову молоді[5]. При цьому, ставлення науковців до цього явища було переважно негативним. На таких пуританських позиціях було непросто вибудувати серйозні дослідження. Тому активне вивчення молодіжної мови як явища, що проводилося в 60-70-і роки [6] сформувало більш наукове і менш емоційне ставлення до природних мовних процесів. Проте, ліберально настроєним науковцям усе ще доводилося відстоювати свої права на вивчення "низьких" матерій. К.Косцинський у 1968 році писав: "Лихо нашої лексикології як і раніше полягає в тому, що вона досліджує головним чином "гарні" слова і з бридливістю класної дами з інституту для шляхетних дівчат, піднявши свої крохмальні спідниці, обходить стороною "погані" слова".
У часи "перебудови" відбувся справжній "бум" у вивченні знижених стилів мови. Це було обумовлено вибухом громадянських і мовних свобод. Стрімкі соціальні процеси спричинили значні зміни в стилістиці усної і письмової мови. А науковці одержали багате джерело матеріалу для досліджень і можливість вивчати й обговорювати в пресі будь-яку область мови. Стало можливим вийти за рамки спостереження за розмовною мовою і просторіччям і взятися за "блатну музику", табуйованулексику, жаргони хиппи, наркоманів і кримінальних структур, не мотивуючи своє дослідження бажанням допомогти правоохоронним органам, підвищити культуру мови і т.п. На жаль, поряд із серйозними матеріалами з'явилося безліч публікацій, що експлуатують інтерес пересічного читача до ницих предметів. Однак вони досить швидко переситили публіку і перестали приносити серйозний фінансовий прибуток, внаслідок чого в наші дні практично зникли з книжкового ринку.
У 80і - 90і роки намітилися нові тенденції в дослідженні неформальної молодіжної мови. Її стали вивчати в контексті мови міста. Питання культури мови в дослідженнях цього періоду практично не обговорюються; термін "жаргон" цілком втрачає зневажливий значеннєвий відтінок.
На сьогодні, кількість
Loading...

 
 

Цікаве