WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Проблемні явища в сім’ї та шлюбі: насильство і зловживання - Реферат

Проблемні явища в сім’ї та шлюбі: насильство і зловживання - Реферат


Реферат на тему
Проблемні явища в сім'ї та шлюбі: насильство і зловживання
?
План
1. Сексуальні зловживання щодо дітей.
а) ретроспективний огляд і сучасна ситуація;
б) причини;
в) наслідки: психологічні і соціальні.
2. Фізичне насильство.
а) ретроспективний огляд і сучасна ситуація;
б) причини.
3. Боротьба із зловживаннями і насильством: досвід і перспективи.
1. а) Оскільки сім'я або родинні взаємини є невід'ємною складовою життя кожного з нас, сімейне життя заключає в себе майже весь спектр емоційного досвіду. Родинні стосунки між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами або між далекими родичами - можуть бути теплими і змістовними. Але вони можуть бути сповнені і найвищої напруги, спричиняючи розпач, глибоку тривогу і почуття вини. "Темна сторона" родинного життя має широкий діапазон, і в ньому лишається не так багато місця для рожевої гармонії, яку ми так часто бачимо на телеекранах і про яку так багато люблять говорити в ЗМІ. Існує чимало гнітючих аспектів в сімейних стосунках, серед котрих і ті конфлікти і неприязнь, які зрештою призводять до розлучень, а буває, що саме стосунки в родині стають причиною психічних захворювань. Та, мабуть, до найтяжчих наслідків призводять кровозмішувальні статеві стосунки з дітьми, сексуальні зловживання та домашнє насильство.
Сексуальне зловживання є найбільш огидною формою зрадництва любові, оскільки сексуальність є нормальним вираженням любові. Носій цього зловживання наближається до своєї жертви так, ніби він чи вона пропонувала йому любов, але потім, скориставшись безвинністю і/чи безпорадністю обраної жертви, використовує її для досягнення своїх цілей чи для задоволення власних, найчастіше низьких потреб.
Аналіз наявної світової літератури показує, що спроби поглибленого вивчення психосексуального розвитку дітей і підлітків залишаються практично одиничними. Дослідження, присвячені дитячій сексуальній поведіеці, дуже недосконалі, а концепція дитячої сексуальності відрізняється бідністю змісту (Роуз Е.М., 1996). Цьому почасти сприяли розповсюджувані лікарями і педагогами думки про асексуальність дітей, висловлювані ще із середини XIX століття, а також особливе ставлення до дітей, коли діти були власністю, "рухомістю", батько (власник) мав абсолютний контроль над їх життям і смертю. Наприклад, існувала навіть практика "оренди" дітей, що у США зберігалася до середини 20-го століття (Despert J.L., 1965). Чільним була думка, що діти нечуттєві, не можуть реагувати на погане поводження, пам'ятати.
Такі позиції щодо дітей протягом історії були ґрунтом для виникнення психопатологічних розладів, пов'язаних з поганим поводженням. До того ж, як вказує Е. М. Роуз (1996), у нетрях Вікторіанської Англії умови існування були такими, що могли провокувати відносини, засновані на насильстві.
J.L.Despert (1965) відзначає, що в античні часи Греції і Рима, у добіблійні і прабіблійні часи на Близькому Сході дітей нерідко розглядали як небажаний результат статевих відносин. Діти могли бути і суто матеріальною цінністю (Йосипа в рабство продали рідні брати). Тільки в епоху Відродження діти стали сприйматися навколишніми як повноцінні особистості.
Дотепер стандарти "типового" сексуального поводження вродині, суспільстві надзвичайно розрізняються в різних культурах, соціоекономічних групах. Наприклад, у Меланезії батьки можуть мати статеву близькість на очах у своїх дітей, у той час як в інших країнах батько може бути обвинувачений у "непристойному виставлянні", якщо він знаходиться в межах будинку оголеним. В усіх культурах існує "табу кровозмішення", однак природа заборон украй мінлива, вона обумовлена специфікою сімейних обставин і взаємозв'язків, і тим, хто розглядає "табу".
Сексуальне насильство над дітьми стало бичем сучасного суспільства. За деякими оцінками, органи внутрішніх справ щорічно реєструють 7-8 тисяч випадків сексуального насильства над дітьми, за якими порушуються кримінальні справи. Однак у реальності, ці показники значно вищі. На користь такого припущення свідчать дані аналізу звернень за телефонами довіри для осіб, які перенесли сексуальне насильство, згідно яким тільки одна жертва зі ста згодом звертається в міліцію (Асанова Н.К., 1997). Іноземні автори вказують, що проблема сексуального насильства у відношенні дітей стала популярною у 70-х роках позаминулого століття, але потім тривалий час залишалася в тіні, поки знову не стала гостро актуальної в 60-х роках минулого сторіччя. В останні 10-15 років медична громадськість довідалася про грандіозні розміри сексуального зловживання у відношенні дітей (СЗД), яким можуть піддаватися останні як з боку осіб незнайомих, так і з боку батьків і інших членів родини. Щорічно в США мають місце від 150 000 до 200 000 випадків знову виявленого СЗД (Finkelhor D., Hotaling G.T., 1984). Від 10% до 30% дорослих жінок у Великобританії були жертвами сексуального насильства в дитинстві, причому тільки в 25% випадків насильник був невідомий дитині (Ashurst P., Hall Z., 1991).
Офіційна вітчизняна статистика сексуального насильства над дітьми відсутня, однак, за даними вибіркових досліджень, найпоширеніша форма сексуального насильства - це розпусні дії проти малолітніх (відповідальність за них передбачена ст. 156 ККУ). Близько 70% дітей, постраждалих від СЗД, зазнали розпусних дій з боку родичів і знайомих. 28% дітей зазнають сексуального насильства з боку батьків чи опікунів. Дуже приблизними є дані про правопорушення у відношенні дітей за ст. 152 ККУ (зґвалтування), однак близько 50% даних випадків приходиться на насильство, зроблене у відношенні близьких родичів (дочок, сестер, онук). Приведені дані вказують на те, що в 23 випадків насильство носить сімейний характер і 13 дітей страждає від насильства поза родиною (Асанова Н.К., 1997).
б) Вікові особливості психіки малолітніх і неповнолітніх потерпілих (незрілість, покірність авторитету дорослого, довірливість, недостатність життєвого досвіду і поінформованості в питаннях статевих відносин, невміння повно і критично оцінювати сформовану ситуацію і прогнозувати можливі дії інших осіб) є визначеною передумовою до сексуального насильства над дітьми (Печерникова Т.П., Морозова Н.Б., Смирнова Т.А., Литвиненко І.В., 1993). У той же час ці ж якості служать прихованню СЗД, і більш того, якщо дитина розповідає старшим про те, що трапилося,, провокують недовіру до його розповіді.
Loading...

 
 

Цікаве