WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

так званої суспільної форми праці, що склалася в Радянському Союзі на основі державної та колгоспно-кооперативної власності, як безальтернативно! та всеохоплюючої. Дослідники вважають, що "суспільна форма праці, котра склалася в 30-ті роки і діяла до 70-х, остаточно зруйнувалася в теперішній час, створюючи кризу всіх суспільних структур" [192].
Ці висновки підтверджуються і нашими даними про виникнення та розвиток інших форм трудової діяльності, опріч суспільної. Так, розвиток індивідуальних або приватних (підприємницьких, фермерських) форм праці в Україні наприкінці 80-х років відбувався найбільш інтенсивно в етнічних групах, що характеризуються найвищою часткою працівників, змушених займатися малокваліфікованою фізичною працею, незважаючи на значне зростання освітнього рівня, яке відбулося в цих групах під час останнього міжпереписного періоду. До цих етнічних спільнот належать, в першу чергу, молдавани й поляки.
Особливо помітно протиріччя між високим освітнім рівнем та слабкою ефективністю праці проявляється, за даними О.І.Шкаратана і О.В.Стаканової, серед молодіжного контингенту зайнятих в сфері матеріального виробництва [193].
Проблеми взаємодії професійної кваліфікації та ефективності праці, тобто проблеми більш повної реалізації трудового потенціалу населення, у теперішній час, як видається, починають мати на Україні реальні перспективи вирішення. Такі можливості створює структурна перебудова економіки, яка супроводжується зміною соціально-економічних пріоритетів, коли в центрі уваги всього суспільства стоятиме людина з усім комплексом своїх нагальних потреб. Природно, що цей процес може бути тривалим і складним. До пріоритетів соціально-економічного розвитку (ще недавно це були воєнно-промисловий комплекс, видобувна промисловість, виробництво засобів виробництва) поступово буде включатися сфера послуг у широкому її розумінні. Сюди входить торгівля, медичне, побутове, інформаційне, рекреаційне обслуговування, соціально-142
культурна інфраструктура, туризм тощо. За даними економістів, у США, де процес випереджаючого розвитку сфери послуг загалом укладається в хронологічні рамки 1955-1970 pp., продуктивність праці та фондовіддача всього в 1,3 та 1,5 рази нижче, ніж у сферах матеріального виробництва. В нас же ці показники становлять відповідно 3,1 та 2,2 рази [194]. Ця ситуація має прямий зв'язок з недостатньою кваліфікацією працівників, зайнятих у сфері послуг, невиправдано низькою оплатою праці, суттєвим відставанням за розмірами і якістю основних фондів у галузях цієї сфери.
У той же час в економіці розвинутих країн технологічні стандарти обслуговування в сучасній комп'ютерізованій сфері послуг та висо-коефективне сільське господарство за наукоємкістю та фондоозброєністю не поступаються більшості галузей промисловості. Цілком природно, що ці галузі притягують значну кількість висококваліфікованих працівників.
Структурна перебудова економіки, що супроводжується технічними та організаційними інноваціями в умовах різноманітності форм власності, створює можливості переливу кваліфікованих працівників у ті галузі сфери послуг, що раніше були для них непривабливими. Ці галузі, на відміну від видобувних чи сільськогосподарських, мають меншу територіальну прив'язку, більшу мобільність, тим самим надаючи працівникові певну можливість вибору.
Така ситуація, як уявляється, буде сприяти подальшому розвитку етнокультурних особливостей трудового потенціалу народу України, національних традицій, що впливають на виробничу поведінку працівника і в теперішній час.
Отже, проведене дослідження засвідчило, що трудові потенціали найкрупніших етнічних спільнот України помітно відрізняються один від одного. Таке становище стає зрозумілим, якщо взяти до уваги значні розбіжності шляхів історичного розвитку, що несуть на собі відбитки політичних, економічних, культурних і, нарешті, психологічних особливостей цих спільнот. Займаючи певну нішу в трудовій сфері суспільства, різні етнічні спільноти доповнюють одна одну, створюючи цілісний трудовий потенціал населення держави. Нинішні світові реалії вимагають всебічної модернізації трудового потенціалу кожної з етнічних спільнот України. Такі етнічні меншини, як євреї, росіяни та білоруси, мають порівняно високий загальний рівень трудових потенцій з професійно-кваліфікаційною структурою, що загалом здатна вирішувати сучасні соціальні й економічні проблеми. Водночас молдавани, болгари й поляки, а також українці потребують спеціальної уваги з боку держави метою модернізації їх трудового потенціалу. Особливою є ситуація українців як титульного етносу держави, чий трудовий потенціал у останні роки почав модернізуватися, але темпи цієї модернізації ще досить незначні.
Зрозуміло, що прискорення темпів соціальних перетворень у етнічній сфері суспільства можливе тільки за умови подолання політичних та економічних труднощів становлення української держави.
* * *
На завершення хотілося б відмітити, що розглянуті характеристики етносоціальних процесів, які відбувалися на протязі тридцяти років між переписами населення 1959 та 1989 pp., аналіз динаміки цих процесів та їх тенденцій найбільш узагальнено представляють ту етносоціальну ситуацію, що склалася в Україні на початку 90-х років - тих років, коли почалося становлення незалежної української держави. Саме у ці роки Україна вступила у тривалий період трансформації суспільства в цілому. Певна річ, ці докорінні перетворення вже спричиняють суттєві зміни чисельності, мовної компетенції, освіченості, трудової зайнятості, соціальної мобільності, соціально-професійної структури та ще багатьох інших параметрів етнічних спільнот.
Ринкові відносини вносять свої, не завжди безболісні, корективи. З'явилася нова, майже незнайома широкому загалові населення трудова сфера - підприємництво. Виникли раніше невідомі нам професії: брокер, ділер, ріелтер, менеджер тощо. Структурні зміни в економіці та урізноманітнення форм власності сприятимуть більшій соціальній мобільності, а отже, і реалізації етнокультурних традицій трудової діяльності етнічних спільнот. Це дасть можливість розкрити свій трудовий потенціал кожній етнічній групі населення України.
Природно, перед українським суспільствознавством постає ціла низка питань: наскільки суттєвими є соціальні зміни 90-х років, наприклад, у мовній, освітній або трудовій сфері суспільства? Зачіпають ці зміни широкі верстви населення чи залишаються лише поверховими явищами, які не мають серйозного впливу на етносоціальні процеси, що формують мовну та освітню ситуацію в країні поряд із структурою та якістю трудового потенціалу всього населення України, а також кожної етнічної спільноти окремо? Які етнічні спільноти найбільш мобільно включаються до процесів соціально-економічної трансформації із чим це пов'язано?
На ці та багато інших питань має дати відповідь наступний перепис населення країни.
Loading...

 
 

Цікаве