WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

різних сфер життєдіяльності суспільства, ми розуміємо соціальну структуру суспільства як цілісну сукупність соціальних груп, спільнот людей (соціальних верств, страт, трудових колективів, а також етносів та етнічних груп тощо), що історично склалися в контексті певної економічної й соціально-політичної організації суспільства [164]. Ми ж зупинимося на характеристиці лише певних елементів соціальної структури трудового потенціалу етнічних спільнот України, а саме: пропорціях їх соціально-професійного, галузевого та кваліфікаційного складу, які склалися в народногосподарському комплексі наприкінці 80-х років.
Очевидно, що такий підхід має певні обмеження, і аналіз соціальної структури трудової сфери українського суспільства (в його етнічному аспекті), яка розглядалася б у всьому комплексі взаємозв'язків, а також зовнішніх і внутрішніх факторів, формуючих елементи цієї системи, дав би повнішу картину. Зрозуміло, що така складна проблема є предметом окремого наукового дослідження, яке у теперішній час здійснюється українськими етносоціологами [165]. 124
У даному ж дослідженні здійснюється спроба визначити особливості трудового потенціалу зайнятої в народному господарстві республіки частини семи найбільш численних етнічних спільнот України. Саме ця частина трудоактивгюго населення й визначає соціально-економічний розвиток нової держави, оскільки сумарна питома вага українців, росіян, євреїв, білорусів, молдаван, болгар і поляків наприкінці 80-х років складала 98,4% усього населення України.
Отже, розглянемо чинники, що великою мірою визначили соціальну диференціацію етнічних спільнот у трудовій сфері України на рубежі 80-х і 90-х років.
Як відомо, теорія соціально-класової структури радянського су-спільства, в котрій основною класоутворюючою ознакою вважалося відношення окремих осіб чи соціальних груп до засобів виробництва в залежності від форми власності на них [166], не знайшла свого підтвердження при поясненні явищ внутрішньокласової диференціації, яка часто є більш значущою, ніж міжкласова [167]. В умовах фактично єдиної форми власності - державної, в суспільстві, де держава є монопольним власником засобів виробництва, а також єдиним працедавцем і розподільником суспільного продукту, найбільш значущим чинником суспільного становища людини стає її місце в системі суспільного поділу праці. Таким чином, основною причиною соціальної диференціації виступає соціально-економічна неоднорідність праці.
Ця неоднорідність і створює основні суспільні групи, при цьому провідними серед відмінностей, що формують ці групи, є відмінності у характері праці, тобто у співвідношенні фізичних і розумових зусиль у праці, її складності, технічній озброєності, насиченості творчими елементами тощо [168].
Треба відмітити, що неоднорідність суспільної праці є найбільш загальною детермінантою соціальних відмінностей. Теорія соціальної структури суспільства, в якому ми живемо, знаходиться лише на етапі становлення. Багато які причини й механізми соціальної диференціації вивчені ще недостатньо. На сьогоднішній день найбільш адекватним, з нашої точки зору, є таке визначення цього поняття: "соціально-професійна структура являє собою систему соціально-професійних груп і верств, приналежність до яких визначає не лише професійно-технічну однотипність праці людей, що належать до цих груп і верств, але також спільність багатьох суттєвих рис соціального обличчя працівників: схожість умов, характеру, соціальних функцій їх праці, наявність специфічних інтересів, своєрідність побуту, культури, суспільної психології та способу життя" [169].
Таким чином, розглядаючи соціально-професійний склад зайнятих у найбільш численних етнічних спільнот України як елемент соціально-професійної структури, ми виокремлюємо в ньому п'ять основних соціальна-професійних груп: керівники, спеціалісти, службовці-неспеціалісти, робітники та селяни.
Основним критерієм групування є відмінності в заняттях щодо об'єктивної складності праці. Неоднакова складність трудових процесів визначає існування груп і категорій, що розрізняються за характером трудової діяльності, її змістовністю, співвідношенням рутинних і творчих, організаторських та виконавських функцій. Різна складність занять передбачає різну професійну та загальноосвітню підготовку, а також різну оплату праці, що, в кінцевому підсумку, визначає відмінності в самому способі життя.
Якщо в соціально-професійних групах працівників, зайнятих ро-зумовою працею (керівники, спеціалісти, службовці-неспеціалісти), що представлені в таблиці 9, диференціація відбувається за комплексом показників, які характеризують складність праці, професійну підготовленість, функціональну наповненість занять, то в соціально-професійних групах працівників фізичної праці (робітники, селяни) за основну диференціюючу ознаку править сфера застосування праці та спосіб життя.
Усвідомлюючи певну умовність критеріїв групування, ми все ж використовуємо їх в цілях порівняльного аналізу трудового потенціалу етнічних спільнот України.
Дані таблиці 9 свідчать: як у всього зайнятого населення України в цілому, так і у більшості розгляданих етнічних спільнот (за виключенням євреїв) найчисельнішою є соціально-професійна група робітників. Вона становить понад половину трудоактивного населення. Найбільшу частку робітників матеріали перепису населення України 1989 р. зафіксували у поляків (61,36% чисельності зайнятих в цій етнічній групі).
Таблиця 9
Соціально-професійний склад зайнятих у найбільш численних етнічних спільнот України
(1989 р., в %)
Соціально-професійні групи
Працівники, зайняті переважно розумовою працею Працівники, зайняті переважно фізичною працею
Керівники Спеціалісти Службовці-неспеціалісти Робітники Селяни
Все зайняте населення 4,76 21,44 5,46 56,62 11,70
Українці 4,57 19,97 4,82 56,89 13,75
Росіяни 4,50 27,69 6,42 57,23 4,16
Євреї 10,02 52,54 5,04 32,18 0,22
Білоруси 3,89 21,35 6,37 59,50 8,90
Молдавани 2,16 10,61 3,07 51,80 32,38
Болгари 4,45 17,70 3,56 51,52 22,78
Поляки 4,01 19,23 4,23 61,36 11,18
Другою за чисельністю є соціально-професійна група спеціалістів, праця яких потребує вищої або середньої спеціальної освіти. Частка таких працівників у більшості розглянутих етнічних спільнот складає від 18 до 28 відсотків. Максимальним є значення питомої ваги спеціалістів у євреїв - понад 50% усіх зайнятих, а мінімальним - серед молдаван: приблизно 10% усіх молдаван, що були зайняті в 1989 р. у народному господарстві України.
Селяни - працівники сільського господарства, зайняті переважно фізичною працею - становлять третю за чисельністю соціально-професійну групу серед усього зайнятого населення, яка досягає майже 12% його чисельності. Причому відмінності частки селян за своєю величиною у різних етнічних спільнот є дуже значними. Якщо у молдаван майже третина зайнятих - селяни, то середєвреїв вони становлять лише 0,2%.
Соціальна-професійна група службовців-неспеціалістів є порівняно
Loading...

 
 

Цікаве