WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

тільки молдаван (1,8%), у той час як, наприклад, євреї мали у своєму складі 25,9% таких осіб, то в наступне десятиріччя ситуація суттєво змінилася. За останній міжперенисний період 1979-1989 pp. серед працюючих болгар число осіб з вищою освітою в розрахунку на 1000 чол. зросло майже удвічі. Особливо динамічно підвищувався рівень освіти на селі, де відбулося практично подвоєння числа болгар-спеціалістів з вищою та середньою освітою (див. табл. 4). Між іншим, ще у 1979 р. показник кількості осіб, які не мали навіть початкової освіти, у болгар був найвищим серед семи найбільш багаточисельних етносів України. Якщо у євреїв цей показник дорівнював 59 чол., то у болгар -191 чол. на 1000 чол. відповідної національності [128].
Таким чином, показник рівня освіти українських болгар у 1989 р. досяг 699 осіб, що мають освіту не нижче середньої, на тисячу зайнятих у народному господарстві болгар. Крім того, співвідношення показників кількості дипломованих спеціалістів, що припадають на 1000 зайнятих у місті і на селі, у болгар є одним з найменших - воно становить 1,7 (у євреїв - 1,4) [127].
Вивчення освітніх характеристик поляків показує, що за показ-никами освіченості ця етнічна група поступається майже всім серед семи найбільш багаточисельних етнічних спільнот країни, випереджаючи тільки молдаван. Підвищення освітнього рівня у поляків відбувається менш динамічно, ніж у болгар і титульного етносу. Якщо поляки, як і українці, в 1959 р. мали по 11 спеціалістів з вищою освітою на 1000 чоловік, то у 1989 р. в українців ці показники були вже значно вищими, ніж у поляків (див. табл. 4). Відсоток осіб, Що не мали у 1959 р. початкової освіти, у поляків і українців був майже однаковим (32,9 та 30,6 відповідно). У 1979 р. цей показник знизився до 16,9% у поляків і до 15,1% в українців [128].
Треба брати до уваги, що польське населення України, як і українці, стало у більшості своїй міським населенням тільки у 60-70-ті роки. Як і більшість етнічних спільнот республіки, польська етнічна меншина відчуває наслідки соціального відставання села від міста, що проявляється у порівняно низькому освітньому рівні зайнятих у місті, а надто у сільській місцевості. На 1000 зайнятих поляків припадає тільки 689 осіб, що мають освіту не нижче середньої, причому кількість дипломованих спеціалістів у місті у 2,4 рази більше, ніж на селі.
Хоч за кількісним показником рівня урбанізації - питомою вагою городян - поляки випереджають українців і болгар, але поступаються ним за показниками рівня освіти. Причини такої ситуації визначаються перш за все особливим шляхом історичного розвитку цієї національної групи на території України, що є складним і неоднонапрямковим з точки зору розвитку етнічних процесів [138J. У теперішній час ці процеси характеризуються двома головними тенденціями: акультурацією і асиміляцією етнічних поляків та реакультурацією полонізованих у свій час українців. Про це свідчать як етнокультурні орієнтації населення у місцях компактного проживання поляків, так і статистичні дані про етномовні процеси, а також високі темпи зменшення чисельності поляків за даними переписів (з 1959 р. по 1989 р. відбулося зменшення цієї етнічної групи майже на 40%) [139].
До складних, драматичних подій, що визначали існування поляків на етнічних землях українців на протязі XIV - XIX ст.ст., коли поляки з панівної нації перетворилися на соціальне пригнічену етнічну групу, у XX ст. додалися події радянсько-польської війни 1920-1921 pp., а також сталінські репресії, що почалися з середини 30-х років. Наслідки цих подій не могли не призвести до певних негативних явищ у міжнаціональних відносинах в зоні етноконтактної взаємодії поляків з іншими етносами, вони й до теперішнього часу гальмують становлення освітнього рівня етнічної групи поляків України, особливо в місцях їх компактного проживання.
Отже, порівняльний аналіз даних переписів населення дозволив прояснити реалії освітнього рівня семи найбільш численних етнічних спільнот України, представити в узагальненому вигляді їх освітній потенціал, що сформувався на кінець 80-х - початок 90-х років XX століття. Такий аналіз дає можливість прослідкувати динаміку, визначити тенденції соціокультурного розвитку цих спільнот у сфері освіти протягом 30-річиого періоду (1959-1989 pp.), розглянути диспропорції, що склалися при формуванні освітнього потенціалу у різних етнічних спільнот.
Наші дані свідчать, що такі диспропорції є значними, що швидкі темпи урбанізації етносів не супроводжувались такими ж темпами "вирівнювання" їх соціокультурних характеристик, що привело б до розв'язання багатьох етнонаціональних проблем.
Професійна, галузева та кваліфікаційна структура
Являючи собою фундамент соціальної структури всього суспільства, трудова сфера відображує його основні особливості, його сильні сторони, недоліки та протиріччя. Оптимальна структура трудового потенціалу, здатна розв'язувати народногосподарські завдання на рівні сучасних технологій, дозволяє державі зайняти гідне місце серед економічно розвинутих країн. Про це свідчить успішний досвід Японії, Південної Кореї, Іспанії та ряду інших держав, які в умовах відсутності значної ресурсної бази, спираючись головним чином на розвиток власного трудового потенціалу, зуміли в історично короткі строки досягти значного рівня економічного розвитку.
Становлення України як суверенної держави передбачає ціле-спрямовану роботу по формуванню оптимальної структури її трудового потенціалу. Для цього необхідно знати реалії соціальної структури трудової сфери українського суспільства, з якими країна стала
на шлях незалежного соціально-економічного розвитку. Зокрема, такі питання, як етнічні особливості трудового потенціалу найкрупніших етнічних спільнот або специфіка трудового потенціалу регіонів України, що відрізняються один від одного за етнічним складом населення та історичними особливостями свого розвитку, не отримали ще, з нашої точки зору, достатнього висвітлення у серйозних наукових розробках.
Виникає питання: чи існує соціальна й культурна однорідність трудового потенціалу всього народу України в його етнічному вимірі, того потенціалу, що сформувався на рубежі 90-х років в результаті соціалістичної системи господарювання, чи в реальності існують певні диспропорції у розвитку трудових потенцій народів, котрі населяють нині територію країни?
Проведене нами дослідження і є спробою відповісти на це питання.
Отримані дані свідчать, що саме багатоетнічність народу України зумовлює неоднорідність його трудового потенціалу, що в комплексі являє собою складну діалектичну, інтегральну суму трудових потенцій народів, які населяють територію держави. В соціальній структурі всього українського суспільства і, зокрема, в структурі трудового потенціалу кожної етнічної спільноти України знайшли своє відбиття етнічні особливості політичного, економічного та духовного життя, відмінність шляхів історичного розвитку кожногоз цих народів.
Визнаючи плідність структурного підходу до аналізу
Loading...

 
 

Цікаве