WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

росіян з вищою освітою становила 3,0% чисельності цієї етнічної групи, а частка осіб, що не мали початкової освіти, - 19,8%, то у 1979 році ці показники суттєво змінилися: 8,8% росіян мали вищу освіту і 10,1% не мали ніякої освіти. Показники рівня освіти працюючих росіян у період 1979-1989 pp. були досить високими внаслідок того, що до складу трудоактивної частини цієї етнічної групи входили вікові когорти з більш високою освіченістю. У 1979 р. відсоток спеціалістів з вищою освітою серед них складав 14,6 (або 146 чоловік з кожної тисячі росіян, що працювали). Росіяни, як і українці, відзначаються значною диференціацією освітнього рівня мешканців міста й села. Як свідчать дані таблиці 4, показник чисельності спеціалістів-росіян на тисячу зайнятих цієї національ-ності в 1989 році у місті ще залишався майже в 2 рази вищим, ніж на селі [127].
Високий освітній рівень російської меншини пов'язаний певною мірою з тим, що росіяни на протязі останніх трьох століть фактично мали статус титульної нації (спочатку в Російській імперії, а потім у СРСР, який для всього світу залишався "Росією"). Відмітимо, що практично вся соціальне значуща інформація була представлена російською мовою; основною мовою системи вищої та середньої освіти до недавнього часу була російська; ділова та технічна документація друкувалась російською мовою, що полегшувало росіянам доступ до здобуття освіти. Слід враховувати, що росіяни України майже на 90% є городянами, і це також сприяє створенню високого освітнього рівня. До того ж більшість росіян (майже 90%) мешкає на сході та півдні Україні, а також у Наддніпрянщині, де сконцентровані індустріальні та університетські центри.
Серед усіх етнічних спільнот України найвищими показниками освітнього рівня відзначаються євреї. Вже у 1959 р. 12,6% єврейського населення України мало вищу освіту, а у 1979 р. цей показник підвищився до 25,8%. Серед євреїв - найменша кількість осіб, що не мали початкової освіти (у 1959 р. - 12,0%, а у 1979 р. - 5,9%). У сільській місцевості рівень освіти євреїв також є найвищим серед етнічних спільнот України (див. табл. 4). По всій етнічній групі (без урахування поселенської структури) майже половина (472 чол.) з кожної 1000 зайнятих осіб єврейської національності мала у 1989 р. вищу або незакінчену вищу освіту [128, 136].
Високий освітній рівень єврейської етнічної меншини в Україні, з нашої точки зору, багато у чому пояснюється тим, що освіта є елементом механізму соціальної адаптації, що дозволяє соціальній (етнічній) групі розвиватися в умовах відсутності природних економічних відносин, які утворюються при різноманітності форм власності. В умовах, коли панує єдина - державна форма власності, коли усі члени суспільства є найманими працівниками у держави, їх суспільний статус визначається посадою, що вимагає відповідного рівня освіти (у даному випадку ідеологічних, політичних і інших аспектів ми торкатися не будемо).
Таким чином, динамічні механізми адаптації, що їх виробив єврейський етнос протягом багатьох століть свого історичного розвитку у найскладніших соціальних ситуаціях (включаючи і соціалістичний шлях розвитку), дозволили єврейській етнічній групі досягти високого рівня освіченості.
Рівень освіти білорусів є досить значним, але в останні роки він подвищувався менш динамічно, ніж освітній рівень титульного етносу України. Відсоток білорусів з вищою освітою у 1959 р. дорівнював 2,6 (в українців, як було показано, 1,1%). У 1979 році цей показник підвищився до 7,1%, у той же час серед зайнятого білоруського населення він становив 9,8%, тобто 98 осіб з кожної 1000 зайнятих білорусів мало вищу освіту [128]. Треба відмітити значну диференціацію міського і сільського білоруського населення за рівнем освіти - у 1989 р. кількість спеціалістів, що припадала на 1000 зайнятих білорусів-городян, перевищувала у 2,4 рази цей показник серед сільських жителів [127].
Дані табл. 4 щодо динаміки рівня освіти зайнятих білорусів у міській та сільській місцевості свідчать, що на сьогоднішній день білоруська етнічна група посідає четверте місце за показниками своєї освіченості. Це пов'язане насамперед з тим, що білоруси у переважній більшості є жителями міст, а також з тим, що у демографічній структурі білорусів порівняно з українцями небагато старших вікових груп сільського населення, які характеризуються значною кількістю осіб, що не мають початкової освіти. Тому ця категорія білоруського населення не є такою численною, як, наприклад, в українців чи поляків. Якщо в 1959 році частка білорусів, що не мали початкової освіти, становила 18,8%, то у 1979 році вона знизилась до 9,9% і перевищувала аналогічний показник тільки в єврейської етнічної групи.
За даними В.І.Наулка, значна частка білорусів - це переселенці післявоєнного періоду, про це свідчать дані розробок із зовнішньої міграції, а також високий відсоток осіб, що визнали рідною білоруську мову [137]. Цей висновок підтверджується тим фактом, що серед білорусів відмічається найвищий відсоток народжених поза межами України (65,4%).
Слід зазначити, що серед білорусів України є значна частина тих, для кого рідною стала російська мова, а також тих, хто вільно володіє цією мовою: у 1989 році такі особи у сукупності складали 88,7% чисельності всієї етнічної групи, що також сприяло формуванню досить високого рівня освіти білорусів, хоч його підвищення є не таким динамічним, як у етносів, котрі активно змінюють у даний період часу свій спосіб життя (українці, болгари).
Серед семи найчисленніших етнічних спільнот України, що пред-ставлені у табл. 4, рівень освіти молдаван на сьогоднішній день залишається найнижчим, хоча темпи його зростання є одними з найвищих серед інших етнічних груп. Занадто несприятливими виявилися стартові умови для молдаван у сфері освіти, якщо зважити на дані перепису населення 1959 року, за якими вищу освіту серед молдаван мав один чоловік на тисячу, а 378 чол. з цієї тисячі не мали й початкової. Вже через 11 років - у 1970 р. вищу освіту дістали 9 чол. з тисячі, а частка осіб, що не мала освіти, знизилась до 238 чол. [128].
Якщо судити по показниках рівня освіти зайнятого населення, у 1989 р. молдавани в сільській місцевості не мали достатніх умов для здобуття вищої освіти та застосування її на практиці (усього 31 чол. на 1000 молдаван). У місті цей показник у 3 рази вище - 93 чол. на 1000, однак і тут він значно відстає від аналогічних показників у євреїв та росіян (452 чол. та 218 чол. на 1000) [127].
Слід враховувати і значний мовний бар'єр, що склався у молдаван в єдиному російськомовному інформаційному просторі, - адже рідна мова переважної більшості молдаван (78,0%) - молдавська - не належить до групи слов'янських мов, при цьому дані переписів щодо володіння російською і українською мовами є досить приблизними, тому що не враховують ступінь мовної компетенції.
Найбільш високі темпи зростання освітнього рівня відмічаються у болгар. Якщо у 1979 році за питомоювагою осіб з вищою освітою (2,9%) болгари випереджали
Loading...

 
 

Цікаве