WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат

Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін - Реферат


Реферат на тему:
Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін
Однією з визначальних складових соціально-економічного і культурного потенціалу населення є, безперечно, його освітній потенціал. Соціологія розглядає освіту як суспільне явище, що є найважливішим елементом духовного життя суспільства, і як сукупність знань, і як процес їх передачи від покоління до покоління [116]. Система освіти, що існує у суспільстві, розглядається як соціальний інститут, що реалізує основні функції освіти - суспільну та економічну. Суспільна функція освіти полягає в забезпеченні відтворення суспільних страт, шарів, груп, у формуванні їх нового поповнення. Поняття економічної функції освіти вводиться для характеристики впливу рівня освіченості трудоактивного населення на соціально-економічний розвиток суспільства, на ефективність суспільної праці [117].
Очевидно, що суспільна та економічна функції освіти є нерозрив-ними і не існують одна без одної. Рівень освіти суспільства, соціальної групи є як умовою, так і результатом їх соціально-економічного розвитку.
Освіта, освіченість завжди високо цінувалися на протязі всієї історії людського суспільства. Проте значення освіти, її роль в процесах суспільного розвитку ХХ-го століття важко переоцінити. За даними польського економіста М.Недушинського, зростання національного доходу європейських країн приблизно на 30% здійснюється за рахунок "людського потенціалу", що забезпечується шляхом підвищення рівня освіти, культури, охорони здоров'я людей [118]. Певна річ, освіта на сьогоднішній день є значним джерелом економічного зростання, її вплив на економічний і соціальний прогрес починає перевищувати дію багатьох інших факторів. Про це наочно свідчать успіхи Японії, яка приділяє першочергову увагу освітній підготовці свого населення. Так, на думку міжнародних експертів, у 2000-му році майже 80% молодих японців, що вступатимуть у трудове життя, будуть мати, як мінімум, ступінь бакалавра [119].
Згідно з оцінкою Е.Денісона, у 1909-1929 pp. за рахунок освітнього фактора в економіці США було одержано 12% національного прибутку, а за період 1929-1957 pp. - 23% [120]. Отже, соціально-економічна функція освіти стає настільки значущою, що жодна держава не може не враховувати її при розробці національних програм економічного розвитку.
Щодо Радянського Союзу, то, за розрахунками економістів В.А.Жаміна та С.Л.Костаняна, економічна ефективність системи народної освіти у СРСР у 60-ті роки була досить високою. Так, понад 30% національного прибутку у ці роки було одержано за рахунок вкладення коштів у народну освіту і зростання в зв'язку з цим кваліфікації зайнятих у народногосподарчому комплексі країни [121].
Прямий зв'язок освіти та ефективності праці одним з перших виявив С.Г.Струмілін. Дослідження А.Г.Аганбегяиа і В.Ф.Манера, В.А.Калмик, Г.Т.Журавльова, а також результати досліджень, що здійснювались під керівництвом О.І.Шкаратана, підтверджують економічну та соціальну ефективність зростання освітньої підготовки населення [122].
Серед широкого кола питань, що розглядалися вітчизняною со-ціологією освіти в радянський період, як найбільш актуальні, пріоритетні виділялися такі: міжкласові соціальні відмінності в контексті загальності середньої освіти; нерівномірність фактичного освітнього рівня у випускників міських та сільських шкіл, розрив між формальним рівнем освіти (що виражався в кількості років навчання) та фактичним обсягом знань учнів, які мали різне суспільне походження; динамічні характеристики розвитку професійної освіти молоді та ін. [123].
Однак до зазначеного кола питань майже не включалося таке важливе для кожної багатоетнічної країни питання, як етнонаціональні аспекти освіти.
У працях етнологів та етносоціологів, що спеціально займаються вивченням проблем етносоціального та етнокультурного розвитку народів нашої країни, питання освіти відображені порівняно слабо, фрагментарно, в основному у контексті дослідження інших проблем [124]. Вивчаючи розвиток етнонаціональних процесів в Україні, В.І.Наулко відмічає, що рівень освіти етносів є важливим чинником, який відображає характер соціально-економічного розвитку народів [125]. Однак конкретних масштабних етносоціологічних досліджень Цього питання в Україні не проводилось. Таким чином, є підстави стверджувати, що етнонаціональні аспекти освіти, зокрема рівень освіти трудоактивної частини етнічних спільнот, що проживають на території республіки, тієї частини народу України, яка створює трудовий потенціал країни, залишається ще малодослідженим питанням.
Адже рівень освіти зайнятих у господарчій сфері суспільства визначає їх інтелектуальний потенціал, що складає основу потенціалу трудового, на базисі якого розвивається кожний етнос. А саме у цій площині відбувається та взаємодія культурних і соціальних потенцій народів, яка значною мірою визначає розвиток етнонаціональних процесів.
У трудовій сфері рівень освіти зайнятих має значний вплив на продуктивпість праці, вагомо визначає економічний розвиток усього господарства країни. За О.І.Шкаратаном, такий показник, як частка осіб, що мають вищу, середню спеціальну та повну середню освіту, є значущим показником соціального розвитку всього суспільства чи суспільної групи, у тому числі й етнічної спільноти [126].
Якими ж були освітні характеристики етнічних спільнот України напередодні кардинальних змін у соціальному розвитку республіки, що почалися у 90-х роках? Чи дозволяє аналіз етносоціальних та етнокультурних процесів у трудовій сфері говорити про ідентичність вказаних характеристик у різних народів України, чи, навпаки, він виявляє суттєві диспропорції у соціальному розвитку цих етнічних спільнот?
Відповідь на ці питання певною мірою може дати аналіз даних переписів населення, що стосуються рівня освіти семи найбільш численних етнічних спільнот України, сумарна питома вага яких серед усіх зайнятих у народному господарстві становила у 1989 р. 98,4%. Очевидно, що внесок цих спільнот у загальний трудовий потенціал населення країни є вирішальним.
Аналіз даних переписів населення 1979 та 1989 років показує, що освіченість трудоактивної частини титульного етносу України - українців - на досить високому рівні. За показниками освітнього рівня українці у 80-х роках поступалися лише таким етнічним меншинам, як євреї та росіяни (див. табл. 4), хоча в останні 20 років цей рівень підвищувався дуже динамічно. Так, у 1979 році на 1000 зайнятих українців припадало лише 76 чоловік з вищою освітою (у євреїв, наприклад, 384), а вже через 10 років цей показник збільшився більше ніж у 1,5 рази (117 чол). У 1989 році 772 чол. з кожної тисячі українців, зайнятих в народному господарстві, мали освіту не нижче середньої.
Високі темпи підвищення освітнього рівня української етнічної спільноти обумовлені у першу чергу активними процесами зміни способу життя українського народу в цілому. За короткий періодчасу (70-80-ті роки)
Loading...

 
 

Цікаве