WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Застосування шкали соціальної дистанції у дослідженнях національної толерантності в Україні - Реферат

Застосування шкали соціальної дистанції у дослідженнях національної толерантності в Україні - Реферат

дистанційованості й життєвий досвід, пов'язаний із випадками дискримінації на національному грунті, або досвід роботи за кордоном. Навіть у тих людей, які лише планують попрацювати за кордоном, приблизно ті самі міжнаціональні установки, що й у населення загалом.
Парадокси національної самосвідомості
Я вже писала про парадокси національної самосвідомості [22]. Ці дані навіть дістали широке оприлюднення, щоправда, у вельми своєрідний спосіб. Журналістка І.Кириченко взяла мою статтю, призначену для академічного видання, скоротила її (переважно таблиці й методичні нюанси), написала попереду своє прізвище й віднесла до газети "Дзеркало тижня". Там її без "зайвих" запитань опублікували [23]. Тож чи слід дивуватися, що колишнього керівника адміністрації президента В.Литвина, привселюдно "спійманого за руку" на відвертому плагіаті, невдовзі після викриття обрали спершу спікером українського парламенту, а потім академіком Національної академії наук (!?).
На жаль, постійно доводиться бути свідком того, що поблажливість до грубих порушень професійної етики практично перетворилася на норму сучасного наукового й громадського життя в Україні. Те, що на тлі зниження рівня національної толерантності відбувається помітне зростання професійної "надтолерантності", коли порушення елементарних норм професійної етики оточення сприймає як належне, вже є парадоксом.
Якщо повернутися до нашої проблеми й отриманих результатів, то спроби зрозуміти, яка саме громадянська позиція стоїть за вибором тієї чи тієї дистанції від представників інших національних культур, уможливили виявлення парадоксальних (принаймні, на перший погляд) особливостей.
Парадокс національної (громадянської) ідентифікації
Аналіз особливостей національної толерантності в людей із різним типом громадянської ідентифікації висвітлив навдивовижу своєрідне бачення людьми соціально-національного середовища своєї ідентичності.
У проведеному дослідженні залежно від відповіді на запитання "КИМ ВИ СЕБЕ ПЕРЕДУСІМ ВВАЖАЄТЕ? " була здійснена така класифікація населення за типом громадянської ідентифікації: "Регіоналісти" - це ті, хто передусім відчуває себе жителями свого регіону (села, району, міста, області тощо);"громадяни" - громадянами України; "націоналісти" - представниками свого етносу, нації; "ностальгісти" - громадянами колишнього Радянського Союзу; зрештою, "космополіти" - громадянами Європи або світу. Результати розподілу населення України за типом громадянської ідентифікації наведено у табл. 4.
Таблиця 4
Розподіл населення України за типом громадянської ідентифікації
ТИП ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ %
"Регіоналісти" 37,5
"Громадяни" 41,0
"Націоналісти" 3,0
"Ностальгісти" 12,7
"Космополіти" 3,4
Інші відповіді 2,4
Цілком природно було припустити, що "ностальгісти", приміром, будуть більшою мірою "наближати" якщо не до себе, то, принаймні, до країни, представників тих національностей, які мешкали на території колишнього Радянського Союзу. Від "космополітів" цілком закономірно було б очікувати прагнення тісніших соціальних зв'язків із більшістю представників різних країн світу. На підставі аналізу отриманих даних (за 2002 рік) з'ясувалося, що серед "ностальгістів", які так сильно сумують за минулим, що й досі відчувають себе "громадянами колишнього Радянського Союзу", 93% не хотіли б бачити як громадян своєї країни чеченців, 79% - азербайджанців, 64% - грузин, 63% - кримських татар, 46% - євреїв, 57% - молдаван, 29% - білорусів , 10% - росіян. "Космополіти" як "громадяни Європи і світу" теж, своєю чергою, не всіх би допустили у свою країну як її громадян. 44% із числа "космополітів" не хотіли б бачити як громадян своєї країни євреїв, 48% - німців, 60% - американців, 66% - негрів, 69% - турків, 69% - китайців, 98% - чеченців.
Аналогічна амбівалентність національно-громадянської самосвідомості спостерігається й у разі ближчого розгляду тієї частини населення України, яка позитивно налаштована на вступ України до Європейського Союзу, НАТО і МВФ або прагне об'єднаного союзу України з Росією і Білоруссю.
Парадокс "доброго ставлення"
У соціологічних опитуваннях для визначення міжнаціональних відносин нерідко обмежуються прямим запитанням: "ЯК ВИ СТАВИТЕСЯ ДО ЛЮДЕЙ ІНШОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТІ?". Для контролю ми включили це питання в наше дослідження. У 2002 році близько чверті населення (25%) дали відповідь "Позитивно", і майже 7% обрали відповідь "Негативно". Зіставлення відповідей на пряме запитання про ставлення до осіб іншої національності з відповідями за шкалою соціальної дистанції дає змогу виявити, що "добре" ставлення багатьох наших співвітчизників припускає тільки "любов на відстані". З'ясувалося, що серед тих, хто оцінив своє ставлення як позитивне, мало хто допустив би цих самих осіб іншої національності як членів сім'ї. Азербайджанців, наприклад, допустили б як членів сім'ї лише 1% "позитивно налаштованих щодо осіб іншої національності", американців - 3%, арабів - 1%, афганців - 1%, білорусів - 11%, грузин - 1%, євреїв - 3%, китайців - 1%, кримських татар - 1%, молдаван - 2%, негрів - 1%, німців - 3%, поляків - 3%, росіян - 28%, румун - 1%, словаків - 2%, турків - 1%, угорців - 2%, українців - 57%, циган - 1%, чехів - 2%, чеченців - 1%. Неважко побачити, що з тих, хто декларує своє ставлення до інших національностей як позитивне, тільки лічені одиниці готові підтримувати достатньо близькі контакти з представниками більшості національностей. Це можна було пояснити "народною мудрістю", відбитою у стереотипному уявленні про те, що "для того, щоб зберігати добрі стосунки з родичами, із ними треба жити порізно". Проте, за загального позитивного ставлення до представників інших національностей загалом, ці "толерантні люди" подумки взагалі не допускали б у країну багатьох із них навіть як ту-ристів. Так, азербайджанців узагалі б не допускали в Україну навіть як ту-ристів 28% "позитивно налаштованих щодо осіб іншої національності", американців - 16%, арабів - 38%, афганців - 43%, білорусів - 7%, грузин - 17%, євреїв - 14%, китайців - 21%, кримських татар - 21%, молдаван - 14%, негрів - 25%, німців - 12%, поляків - 8%, румун - 14%, словаків - 10%, турків - 24%, угорців - 11%, циган - 37%, чехів - 11%, чеченців - 52%.
Часткове пояснення цього парадокса, на наш погляд, криється вже принаймні в тому, що понад дві третини населення (68%) оцінили своє ставлення до осіб іншої національності як "нейтральне". Категорія "нейтральне" у цьому контексті цілком може бути своєрідним дипломатичним еквівалентом байдужості. Мабуть, саме байдуже ставлення до всього, що не заторкує безпосередніх особистих
Loading...

 
 

Цікаве