WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Застосування шкали соціальної дистанції у дослідженнях національної толерантності в Україні - Реферат

Застосування шкали соціальної дистанції у дослідженнях національної толерантності в Україні - Реферат

на численні міжнаціональні конфлікти в колишньому соціалістичному таборі. І поки пострадянські "хуту і тутсі" з'ясовували відносини у Карабасі, Придністров'ї, Таджикистані й Чечні, Абхазії й Киргизії, Південній і Північній Осетії, населення України з великим занепокоєнням придивлялося до стану міжнаціональних відносин у своїй країні.Численні соціологічні дослідження, які за моєї участі проводилися у 1989-1991 роках Центрально-Українським відділенням Всесоюзного центру дослідження громадської думки та Інститутом соціології АН України, містили окремі запитання, що певною мірою стосувалися проблеми міжнаціональних відносин. Незважаючи на те, що одержувані результати не виявляли значного поширення чітких націоналістичних установок у більшості населення практично всіх регіонів України, а також на відсутність в Україні спалахів міжнаціональної ворожнечі, опитування громадської думки фіксували доволі високий рівень занепокоєності населення можливістю виникнення міжнаціональних конфліктів. У всіх опитуваннях, які стосувалися соціальних проблем, що турбують населення, можливість виникнення міжнаціональних конфліктів посідала одну із перших позицій. І хоча впродовж усього часу частка людей, котрим доводилося бути учасником або свідком міжособистісних конф-ліктів, спричинених образою національної гідності, залишалася на одному рівні (близько 3%), у громадській думці зростала занепокоєність можли-вістю спалахів міжнаціональних конфліктів. Пік цієї занепокоєності був зафіксований у 1992 році, коли майже половина дорослого населення України (49%) указувала на цю загрозу серед проблем, яких вони побою-ються над усе. Розбіжність між поширеністю особистого досвіду зіткнень на національному грунті й зростанням занепокоєності була зумовлена, очевидно, передусім не станом міжнаціональних відносин безпосередньо в Україні, а подіями, пов'язаними із національними конфліктами в інших регіонах колишнього Радянського Союзу. Проте для прогнозу у сфері розвитку національних відносин в Україні й, головне, для своєчасного з'ясування можливих передумов загострення цих відносин самих лише фрагментарних даних, отриманих як відповіді на окремі анкетні запитання, було замало.
Поглиблений аналіз проблеми вимагав спеціальних методичних при-йомів, які дають змогу вимірювати рівень загальної національної толеран-тності як глибинної психологічної засади міжнаціональних контактів. На мій погляд, конче потрібною була методика, яка б уможливлювала вимірювання соціальної установки людини стосовно представників інших національностей - певної психологічної готовності до зближення або, навпаки, до відторгнення людей іншої національності. Йдеться про певне стереотипне ставлення до представників іншої національності як до групи, незалежно від їхніх особистісних якостей і особливостей контактів із конкретними людьми. Оскільки розроблення, апробація й стандартизація якісного інструментарію зазвичай триває 2-3 роки, а на початку 1990-х років в Україні повсюдно вже почали поширюватися "жахливі чутки" стосовно того, що вулицями ходять "люті націоналісти" й забивають на смерть першого ліпшого, якщо він не зможе відповісти на запитання: "Що означають українські слова "смолоскип" або "краватка"? ", то у своїх пошуках найдоцільнішого якісного інструментарію вимірювання міжнаціональних відносин я звернулася до "заможніших" (у цьому разі з методичної точки зору) наукових сусідів - американських соціологів.
Навіть у ті доволі "гарячі" роки життєвий досвід і наукова інтуїція підказували, що головною проблемою для України може стати не національна нетерпимість, не жага "іноетнічної" крові, а тихе дистанціювання від "чужих", котрі, за вельми поширеною тоді думкою, "об'їдали" Україну. Ці міркування зрештою зумовили мій остаточний вибір методики, авторська назва якої - "шкала расової дистанції" (один із різновидів шкал соціальної дистанції Богардуса).
До історії створення шкал соціальної дистанції
Професор Південнокаліфорнійського університету Еморі Богардус почав працювати над методикою у 1924 році. Два роки поспіль він емпірично відпрацьовував методичний план побудови шкали вимірювання соціальної дистанції, запропонований професором Чиказького університету Робертом Парком [1; 2]. У цей період наукові інтереси багатьох американських соціологів і соціальних психологів були пов'язані з процесами урбанізації, соціальної інтеграції й соціальної мобільності населення. Тривало бурхливе зростання мегаполісів за рахунок масових припливів до великих міст Сполучених Штатів як представників різних регіонів власної країни, так і емігрантів з інших країн. Вивчення процесів, що відбувалися, вимагало від соціологів розроблення адекватних соціологічних категорій. Однією з таких категорій у дослідженнях процесів урбанізації виступало поняття "соціальна дистанція". Величина соціальної дистанції між людьми із різних соціальних або етнічних (расових) груп, що утворювали нову єдину соціальну систему, дає змогу, на думку Р.Парка, судити не лише про рівень інтеграції та солідарності співтовариства, що формується, а й про загальний рівень розвитку демократичної культури. Теоретично, зазначає Парк, справжня демократія передбачає відсутність соціальної дистанції між членами єдиного співтовариства [1, с. 341]. Для емпіричного вивчення особли-востей формування нових співтовариств (community) із представників різ-номанітних культур, аналізу чинників, які сприяють або перешкоджають налагодженню зв'язків і контактів між людьми (передусім як представника-ми різноманітних субкультур), і визначення рівня політичної культури, що переважає в конкретному співтоваристві, необхідно було створювати й відповідні методики вимірювання соціальної дистанції.
Від 1925 року, після перших апробацій запропонованої методики, з'являються публікації Е.Богардуса стосовно результатів досліджень, проведених за шкалою, побудованою на підставі розроблення запропонованого Р.Парком підходу до вимірювання соціальної дистанції [3; 4].
У процесі багаторічної роботи було створено цілу низку модифікацій шкали соціальної дистанції: шкала расової дистанції, шкала освітньої дистанції, шкала економічної дистанції, шкала політичної дистанції, шкала фахової дистанції, шкала релігійної дистанції тощо. Сутність методики полягає в тому, що респондентові пропонують відзначити типи соціальних контактів, у які б він залюбки вступив із представниками тієї чи тієї соціальної групи. Спектр відповідей, запропонованих респондентові, був сформований на підставі результатів попередньої експертної процедури. Для цього спершу було складено доволі великий перелік різноманітних соціальних контактів (зв'язків), у яких люди можуть перебувати одне з
Loading...

 
 

Цікаве