WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві - Реферат

Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві - Реферат

кількісного зростання держапарату управління в Росії, Україні та інших пострадянських державах полягає в необхідності обслуговувати, по-ряд із колишньою соціальною структурою, за залишковими інституціо-нальними нормами якої й досі живуть представники наймасовіших соціаль-них верств, ще й новостворену соціальну структуру - "бізнес-верству", дрібних підприємців, торговців тощо. Серед бюрократії, що розрослася, точиться незрима війна за ті управлінські функції і робочі місця, які пе-редусім пов'язані з контролем за новими структурами, адже у цьому контро-люванні - головне джерело добробуту корумпованої бюрократії.
За умов, коли попередня соціальна структура в головних своїх рисах збереглася, а партійна номенклатура перетворилася на правлячу деідео-логізовану бюрократію, яка збільшила свої лави за рахунок найталанистш демократичних лідерів, у суспільстві з'явилася паралельна соціальна струк-тура. Нова структура розвивається за власними інституціональними пра-вилами, які здатні прийняти лише найактивніші й найпідготовленіші інди-віди, котрі становлять безперечну меншість у суспільстві, але потенційне претендують на домінуючу роль. До нової соціальної структури залучене соціально-класові й професійні групи, які за своєю кількістю становляті явну меншість, хоча за своїми претензіями на власність і доход істотно перевершують запити представників традиційних І наимасовіших верств. Такий феномен нееквівалентного соціального обміну (коли більшість одер-жує менше за реальний внесок, а меншість - куди більше, ніж дозволяють легальні джерела доходу) жодним чином не сприяв розвиткові тенденції до злиття двох структур, зумовивши принципове розмежування їх у громад-ській думці як "народу-страждальця", з одного боку, і "процвітаючої мафії" - з іншого.
Паралельне існування двох соціальних структур забезпечує також но-вий соціальний порядок, за якого найактивніші нові соціальні актори не прагнуть дестабілізації суспільства, побоюючись комуністичної інституціо-нально-структурної реставрації, а представники масових колишніх верств намагаються вкупі з подвійною інституціоналізацією бодай почасти зберегти свої звичні соціальні ролі й позиції. Зрештою більшість суспільства знаходить порозуміння у сприйнятті такої соціальної ситуації, за якої ко-лишні й нові соціальні інститути співіснують, забезпечуючи своїм супереч-ливим впливом легальність і легітимність наявного соціального порядку.
Перспектива розвитку пострадянських соціальних інститутів
Подвійна інституціоналізація є феноменом тимчасовим і таким, що явно гальмує процес демократичної трансформації суспільства. Він зумовлює рольову, нормативну й інфраструктурну переобтяженість інституціо-нального простору і постійно відтворює почуття соціальної безпорадності й незадоволеності соціальним становищем у більшості людей, їхня згода жити за умов подвійного інституціонального навантаження є радше вимушеною і зумовленою особливостями соціально-культурного типу "homo postsoveticus", історичний досвід якого й досі побоюється остаточної відмови від колишньої інституціональної системи, а новий пострадянський досвід свідчить про безперспективність роздвоєного інституціонального порядку. Внаслідок подвійного нормативно-рольового навантаження у пострадянському суспільстві вкрай обмеженим є неінституціоналізований соціальний простір, який, на переконання дослідників проблем формування соціального капіталу та нових соціальних рухів, саме й становить реальне джерело сучасного демократичного розвитку суспільства й інсти-туційних інновацій, що забезпечують розвиток гармонійних суспільних відносин [7,10, 20, 23, 24, 25].
Перспектива переходу українського суспільства до внутрішньо несу-
перечливої інституціональної системи пов'язана з можливістю розвитку так
званої "неінституціональної політики", грунтованої на активності само
діяльних соціальних рухів та організацій, які сприяють освоєнню неінсти-
туціонального простору і формуванню соціального капіталу і нових форм
демократичної правової, політичної, економічної й духовної культури. Оці
нювання потенціалу українського суспільства у цьому контексті й досі не
здійснене і, на наш погляд, є найактуальнішим напрямом подальшого ви
вчення процесів інституціоналізації в Україні.
?
Література
1. Turner}. The Structure of Sociological Theory. - Homewood, Illinois, 1974.
2. Merton R. Social Theory and Social Structure. - London, 1964.
3. Herskovits MJ. Man and His Works. - New York, 1948.
4. Blau P.Exchange and Power in Social Life. - New York, 1964.
5. Tiryakian E. Structural Sociology // Theoretical Sociology. Perspectives and De
velopments. - New York , 1970.
6. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по со
циологии знания. - М., 1995.
7. ColemanJ.S. Foundations of Social Theory. - Cambridge, Massachusetts, 1990.
8. Bauman Z. Intimation of Postmodernity. - London; New York, 1992.
9. Войтович С. Проблема соціальних інститутів у соціології // Соціологія: теорія,
методи, маркетинг. - 1999. - № 2. - С.151-166.
10. Fukuyama F. The Social Virtues and the Creation of Prosperity. - New York, 1996.
11. Про вибірку й організацію моніторингових досліджень див.: Українське су
спільство 1994-2001. Результати опитування громадської думки. - К., 2001.
12. Рапіпа N., Golovakha E. Tendencies in the Development of Ukrainian Society (1994-
1998). Sociological Indicators. - Kiev, 1999.
13. Головаха Є., Паніна Н. Соціальний портрет сучасної України // Напередодні.
Україна на рубежі XXI століття. - К" 2000. - С.42-53.
14. Buckley W. Sociology and Modern Systems Theory. - Englewood Clifts, New Jersey,
1967.
15. Aligica P. The Institutionalist' Take on Transition // Transition. - 1997. - Vol.3. -
№ 4. - P.46-49.
16. Зегберс К. Трансформації в Росії та Східній Європі: неоінституціональиа інтер
претація // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - № 4-5. - С.21-40.
17. Slomczynski K.Janicka К., Mach В., Zaborowski W. Mental Adjustment to the Post-
Communist System in Poland. - Warsaw, 1999.
18. RychardA. Old and New Institutions of Public Life // Societal Conflict and Systemic
Change. The Case of Poland (1980-1992). - Warsaw, 1992. - P.211-224.
19. Левада Ю. От мнений к пониманию. - М., 2000.
20. Inglehart R. Modernization and Po'stmodernization. - Prinston, New Jersy, 1997.
21. Головаха Є.І. Особливості політичної свідомості: амбівалентність суспільства та
особистості // Політологічні читання. - 1992. - № 1. - С.24-29.
22. Заславская Г.Я.Трансформация социальной структуры российского общества//
Куда идет Россия?.. Социальная трансформация постсоветского пространства. - М.,
1996.-С.17.-
23. Offe С. The New Social Movements: Challenging the Boundaries of Institutional
Politics // Social Research. - 1988. - Vol.52. - Winter. - P.817-868.
24. Putnem R.D. Bowling Alone //Journal of Democracy. - 1995. - № 6. - P.65-78.
25. Hamel P., Lustiger-Thaler H., Maneu I. Is There a Role for Social Movement //
Sociology for the Twenty-first Century. Continuities and Cutting Edges. - Chicago; London
1999.
Loading...

 
 

Цікаве