WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві - Реферат

Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві - Реферат

на тих, хто бажає повернення
до соціалізму, і тих, хто хоче будувати капіталізм.
Як ви особисто ставитеся до цих сил?", %
Варіанти відповідей 1994 N=1807 1995 N=1810 1996 N = 1800 1997 N - 1800 1998
N- 1810 1999
N= 1810 2000 N=1810 2001 N=1800
Підтримую соціалістів 22.1 22.5 20.1 20.9 23.6 23.4 25.5 23.6
Підтримую прихильників капіталізму 12.7 13.2 13.3 10.8 11.1 10.9 17.1 12.9
Підтримую і тих, і тих, аби не конфліктували 23.7 18.7 17.8 16.9 19.6 20.5 18.0 17.6
Не підтримую нікого з них 20.0 23.8 25.3 26.1 23.5 22.5 20.4 24.2
Інше 1.8 2.8 2.0 2.1 2.9 3.2 3.5 3.2
Важко сказати 19.3 19.1 21.6 23.1 19.4 19.2 18.5 18.3
Не відповіли 0.4 0.1 0.0 0.0 0.0 0.3 0.0 0.1
Як бачимо, лише близько третини респондентів готові підтримати одну з двох взаємовиключних позицій - "за капіталізм" абр "за повернення до соціалізму". Кожен п'ятий громадянин України не визначився з цього при-воду. Решта демонструє амбівалентність із конформною або нігілістичною спрямованістю. В соціології термін "амбівалентність" уперше застосував Р.Мертон, котрий розглядав подвійність і суперечливість соціальної позиції особистості як наслідок соціальної аномії [2]. Специфіка посттота-літарної амбівалентності виявляється в кількох аспектах: по-перше, у масовій та індивідуальній свідомості взаємовиключні ціннісно-нормативні підсистеми співіснують не як антагоністи, а як узгоджені елементи єдиного типу свідомості й емоційного ставлення до соціальної дійсності; по-друге, суперечливі системи цінностей характерні не для різних соціальних груп, конкуренція між якими могла б зрештою призвести до встановлення ієрар-хічної системи, а фактично для кожної великої соціальної групи; і, нарешті, по-третє, амбівалентність виявляється в суперечливих поєднаннях демо-_ кратичних цілей соціальних перетворень і тоталітарних засобів реалізації демократичних ідей.ІНайяскравіше амбівалентність простежується у пара-лельній орієнтації особистості на взаємовиключні цінності та норми. Людина, наділена амбівалентною свідомістю, здатна одночасно виступати за ринкову економіку й тверді ціни, за цілковиту незалежність України й проти її виходу з Союзу. Пригадаймо березневий референдум 1991 року, коли населення України в ході одного голосування висловилось одразу і на користь федерації, і на користь конфедерації. У соціологічних дослідженнях цей феномен вияскравлюється під час аналізу ставлення одних і тих самих людей до взаємовиключних політичних інститутів.
Амбівалентному типові політичної свідомості властиве некритичне прийняття або заперечування будь-яких політичних альтернатив. Для кон-формно-амбівалентної свідомості "так" капіталістичному вибору аж ніяк не означає "ні" поверненню до соціалізму. Нігілістично-амбівалентна свідомість є резистентною стосовно будь-яких спроб вивести суспільство з кризи перехідного періоду. Нігілістично налаштовані громадяни України становлять найзначнішу частину респондентів, а разом із конформістами - 40%. Що стосується інших, хто має певну політичну позицію або вагається з відповіддю, то амбівалентність у цьому разі має менш чітку форму, коли в одному й тому самому судженні наявні взаємовиключні позиції. Не ви-словлюючи відверто суперечливої політичної позиції, багато людей потер-пають від прихованої амбівалентності, коли свідомо декларується одна по-літична позиція, а на рівні не завжди чітко усвідомлюваних установок має місце тяжіння до протилежної позиції. Такою є свідомість особистості мо-заїчно-амбівалентного типу. Для демократично зорієнтованої особистості конфлікт мозаїчної свідомості полягає у суперечливості між демократичним ідеалом і реальними темпами й масштабами демократизації, що породжує прагнення будь-що прискорити процес демократичного відновлення, зокрема й за допомогою засобів із добре засвоєного тоталітарного арсеналу - вжорсткішанням боротьби з усілякими "ворогами демократії". Серед переконаних консерваторів-соціалістів цей конфлікт проривається у надто парадоксальних вимогах забезпечити їм усі демократичні свободи, цілком несумісних з їхніми комуністичними переконаннями. Амбівалентна особистість більшою мірою відповідає перехідному станові суспільства, ніж зразковий прихильник демократичного суспільства з чіткою, несупереч-ливою свідомістю й цілковито сформованим ставленням до того, що вкладається в демократичні норми. За умов подвійної інституціоналізації амбівалентна свідомість є нормою, що відповідає подвійному й суперечливому інституціональному регулюванню соціальних відносин і поведінки. Тож масова амбівалентність є доволі вагомим свідченням існування феномена подвійної інституціоналізації.
Другим критерієм специфічної пострадянської інституціоналізації ви-ступають відповідні зміни соціальної структури. У соціологічній теорії за-гальновизнаним є положення про те, що інституціональні зміни лише тоді набувають системоутворюючого характеру в суспільстві, коли відбуваються відповідні зміни в соціальній структурі й стратифікації. Класична соціо-логічна теорія зміни соціальної структури грунтується на досить тривалому спостереженні за процесом становлення західного суспільства, в якому засади соціальної стратифікації і демократичних інститутів формувалися століттями, а революційні зміни траплялися тоді, коли про соціологію як науку ніхто й гадки не мав. На відміну від еволюційного розвитку су-спільства, коли нові елементи соціальної структури повільно заступають місцестарих або заповнюють наявні "вакантні місця" в соціумі, що роз-вивається, нові соціальні структури й інститути у пострадянському су-спільстві виникли у вкрай стислі терміни - як миттєва соціальна реакція на скасування ідеологічного табу на приватну власність і підприємницьку діяльність.
Переважна більшість можновладної бюрократії і пересічних громадян у цей час не були зацікавлені в принциповій зміні соціальної стратифікації, навіть якщо на декларативному рівні й підтримували ідею зміни суспільної системи і поглиблення ринкових реформ. У соціалістичній системі багато чого не влаштовувало людей, але тільки не гарантована зайнятість і мож-ливість вертикальної мобільності для вихідців із робітничого класу й се-лянства, що неминуче вимагало надлишкового й структурно незбалансо-ваного створення робочих місць і престижних соціальних позицій. І якщо сьогодні свої претензії до влади за низьку й невчасно сплачувану зарплату висуває широкий загал інтелігенції і робітничого класу, якщо на зупинених підприємствах мільйони робітників ідуть у неоплачувану відпустку, - це результат своєрідного захисту бюрократією, що стримує реформи, інтересів цих самих соціальних груп і верств, для яких руйнація соціальної структури в процесі радикального реформування економіки означатиме і радикальне скорочення їхніх лав, і втрату перспективи зайнятості за основним фахом, і необхідність жорсткої конкуренції праці.
Навіть у Росії, яка випередила Україну в соціально-економічному ре-формуванні, дотепер у головних рисах зберігається колишня "стратифіка-ційна модель", коли більшість членів суспільства зосереджено в базовій верстві [22, C.17J. При цьому за роки незалежності Росії неономенклатурна верства державних управлінців збільшилася майже в півтора раза. Головна причина
Loading...

 
 

Цікаве