WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві - Реферат

Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві - Реферат

період морально-психологічної атмо-сфери є масова деморалізація, загальне розчарування у соціальних ідеалах і чимала частка соціального цинізму. Щоб проілюструвати останнє твер-дження, наведемо дані опитування 2000 року, в якому містилася низка позицій (з числа тестів на соціальний цинізм та аномічну деморалізова-ність), які відбивають ставлення людей до самої можливості вірити у щось і будь-кому довіряти в українському суспільстві (див. табл. 2).
Таблиця 2
Ставлення громадян України до суджень щодо віри й довіри в суспільстві (N = 1810), %
Судження щодо віри й довіри в суспільстві Згоден Не згоден Не знаю
За теперішнього безладу й неясності важко зрозуміти, у що вірити 78.5 14.6 6.9
Проблема зараз у тому, що більшість людей взагалі ні в що не вірить 87.9 7.3 4.8
Нікому не довіряти - найбезпечніше 52.0 31.7 16.4
Більшості людей можна довіряти 34.5 46.2 19.3
Раніше люди краще почувалися, бо кожен знав, як вчиняти правильно 72.1 15.8 12.1
Судячи зі згоди чи незгоди людей із наведеними вище судженнями, загальна картина морально-психологічної атмосфери в українському су-спільстві виглядає вкрай гнітючою. А втім, іншою вона сьогодні й не може бути з огляду на стан інституціональної системи, де колишні інститути вже втратили свою регулятивну функцію, а нові ще не сформувалися. Про це свідчать дані про недовіру як колишнім, так і новим інститутам (приміром, більшість громадян України однаковою мірою не довіряють керівникам державних підприємств і підприємцям, колишнім і новим профспілкам, комуністичній партії й інституту багатопартійності). У цій ситуації діють тимчасові ситуативні норми, зумовлені необхідністю виживання "тут" і "тепер". Саме ситуативність, тимчасовість, несталість соціальної позиції позбавляє людей і довіри суспільству, і віри в соціальну справедливість.
За цих умов найважливішу компенсаторну функцію виконують два чинники, що дають людям змогу зберігати певну психологічну усталеність і відчуття перспективи. Перший чинник - довіра людей самим собі та своїм близьким. Саме в собі й своєму найближчому оточенні переважна більшість
громадян України знаходить необхідні соціально-психологічні ресурси для фізичного, духовного й морального виживання за умов соціально-еконо-мічної кризи і тотальної аномії. Другий чинник пов'язаний з надіями на майбутнє, що зберігаються, причому йдеться не про найближчу перспективу, котру більшість українців оцінюють вельми скептично. Так, в опитуванні, проведеному фірмою "СОЦІС" восени 1998 року (за репрезентативною для дорослого населення України вибіркою було опитано 1200 осіб), лише 17% громадян України сподіваються на те, що "теперішні труднощі в економіці й громадському житті" триватимуть менше 5 років. Разом із тим, на віддаленішу перспективу люди покладають куди більше сподівань. Від-повідаючи на питання: "Якщо зважити ситуацію в нашому суспільстві, як Ви оцінюєте перспективи зміни її у майбутньому?", 45% висловили надію на поступове поліпшення соціальної ситуації і тільки 22% були впевнені, що ситуація, як і раніше, погіршуватиметься.
Ці сподівання багато в чому пов'язані з масовим уявленням про те, що Україна еволюціонуватиме в тому самому напрямі, що й розвинені демо-кратичні країни, для яких нинішні труднощі українського суспільства - це проблеми, які пішли в минуле. Саме західна соціально-економічна модель, на думку більшості громадян України, має правити за орієнтир у подаль-шому розвитку держави й суспільства. Оцінюючи перспективи розвитку людської цивілізації і своєї власної держави у XXI столітті, українці ви-словлюють різні думки - оптимістичні, нейтральні й песимістичні. Однак за деякими позиціями оптимістичні оцінки стосовно України висловлюються частіше, ніж щодо світу загалом (див. табл. 3).
Таблиця З
Ставлення населення України до соціальних змін у світі й в Україні у XXI столітті (за даними опитування, проведеного у січні 2000 p.), %
У XXI столітті буде: У світі В Україні
менше більше менше більше
Голодуючих 31.7 32.6 35.1 38.0
Жертв збройних конфліктів 25.8 33.8 37.1 15.1
Здорових людей 46.2 26.1 46.6 28.9
Терористичних актів 24.2 31.8 33.2 17.8
Екологічних катастроф 22.8 36.1 28.9 27.5
Великих наукових відкриттів * 8.5 46.6 13.1 42.3
Національної нетерпимості 26.1 18.9 32.2 15.2
Корупції (хабарництва) 21.3 40.4 24.7 42.1
Криз в економіці 25.1 33.6 28.8 36.1
Просто щасливих людей 29.8 32.9 32.1 33.9
Примітка. У таблиці не вміщено дані, які відбивають позицію частини респондентів,
котрі відповіли "буде стільки ж".
Як бачимо, свою країну українці в перспективі оцінюють дещо опти-містичніше за такими позиціями, як тероризм, збройні конфлікти, екологічні катастрофи, національна нетерпимість. За низкою позицій помітним є переважання песимістичних оцінок (майже рівною мірою для України і світу загалом) - здоров'я, економічні кризи, корупція. Суттєве переважання оптимістичних оцінок спостерігається лише в одному - великі наукові відкриття у світі й в Україні. У цілому ж сподівання на прогрес України є близькими до тих, що стосуються розвитку людської цивілізації. І хоча песимістичні оцінки подеколи висловлюються частіше за оптимістичні, вони однаковою мірою стосуються майбуття як України, так і всього людства.
Отже, інституціональний простір українського суспільства виявляється вкрай суперечливим і непояснюваним з погляду обох висунутих вище гіпотез. З одного боку, більшість членів суспільства не довіряють ані ко-лишнім, ані новим інститутам, відчувають аномічну деморалізованість, а з іншого - зберігають соціальну витримку, толерантність і віру в перспективу розвитку суспільства у річищі загальноцивілізаційного процесу. Які соціальні механізми можуть зумовлювати таку суперечливу картину? Якщо нових інститутів іще нема як легітимних, а колишніх уже нема як легальних, які ж саме інституціональні утворення можуть виконувати доволі ефективні регулятивні, інтегративні й стабілізуючі функції? Для відповіді на цепитання треба розглянути специфічний і багато в чому унікальний характер пострадянської інституціоналізації.
Феномен подвійної інституціоналізації суспільства в пострадянській Україні
Чи існують підстави говорити про унікальність саме пострадянської
інституціоналізації? Адже аналогічні соціальні трансформації переживає
весь посткомуністичний світ. Утім, ми вважаємо, що посткомуністична
трансформація соціальних інститутів у країнах колишнього "соціалістич
ного табору" відрізняється від пострадянської. І хоча польські соціологи
наголошують, що "колапс комуністичних режимів у Східній Європі призвів
до драматичної трансформації політичних та економічних інститутів" [17,
C.183J, польське суспільство вже на самому початку трансформацій мало
нові легальні й легітимні інститути - ринкову економіку, "Солідарність",
католицьку церкву [18]. До того ж лише за пострадянських умов з'явився
феномен тотальної корумпованості, що звів нанівець процес легітимізації
нових соціальних інститутів. Цей феномен описано російськими соціо
логами: "У пострадянській ситуації руйнація авторитарних нормативних
структур
Loading...

 
 

Цікаве