WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Чоловіки, які змінюються у мінливому світі (“Криза маскулінності” і чоловічі рухи ) - Реферат

Чоловіки, які змінюються у мінливому світі (“Криза маскулінності” і чоловічі рухи ) - Реферат

первісних народів неоднакові, а психічні властивості індивідуальних чоловіків - і поготів. Хоча більшість людських суспільств чекають від своїх чоловіків войовничости і високих досягнень, з цього правила є виняток (лагідні таїтяни та боязкі семаї). За словами антрополога Девіда Ґілмора, "маскулінність - це символічний сценарій, нескінченно варіабельний і не завжди необхідний культурний конструкт" [7]. Аби розібратися в цьому різноманітті, потрібнорозмежовувати не тільки самі лише аскриптивні чоловічі риси, але й ті конкретні сфери діяльности, у яких їм "належить" виявлятися.
У соціології 1950-х - 1960-х років важливу роль відіграла теорія Талкота Парсонса і Роберта Бейлза, які розглянули диференціацію чоловічих і жіночих ролей під структурно-функціональним оглядом. Виявилося, що і на макросоціальному (у рамках великих соціальних систем) і на мікросоціальному (у малих групах) рівнях статеві ролі найчастіше доповнюють одна одну: чоловічий стиль життя є переважно "інструментальним", спрямованим на вирішення предметних завдань, а жіночий - емоційно-експресивним. Ця теорія сприяла інтеґрації в єдину схему соціально-антропологічних і психологічних даних. Однак феміністська критика показала, що в основі дихотомії інструментальности й експресивности, при всій її емпіричній і життєвій переконливості, лежать не стільки природні статеві відмінності, скільки соціальні норми, наслідування яких обмежує індивідуальний саморозвиток і самовираження жінок і чоловіків.
Подібно розвивається і теорія ґендерної соціалізації. У світлі психоаналізу маскулінна самосвідомість і поведінка вимальовуються як продукти наслідування й ідентифікації з конкретним чоловіком - батьком чи його символічним образом. Соціологи і соціальні психологи доповнили цей підхід вивченням впроваджуваних у свідомість дитини батьками та вихователями узагальнених соціонормативних правил і уявлень. "Статеворольова типізація" за цією схемою йде наче зверху вниз: дорослі свідомо прищеплюють дітям, особливо хлопчикам, норми та уявлення, на які вони повинні орієнтуватися.
Однак емпіричні дані свідчать, що роль батьків у цій справі не така велика, як прийнято вважати. У більшості випадків батьки не нав'язують дитині ані вибору ігор, ані одностатевих товаришів, вони й втручаються у дитячі взаємини лише в тих випадках, коли їм здається, що син поводиться не так, як "треба". За висновком Маккобі (1999), домашня соціалізація відіграє лише незначну роль у сеґреґації статей. Хоча в деяких аспектах батьки дійсно по-різному ставляться до синів і дочок, диференціюючи в залежності від цього заохочення і покарання, індивідуальні дитячі переваги як товаришів у іграх одностатевих однолітків, від цього не залежать. Характерний стиль взаємодії у хлоп'ячих групах, включаючи прояви аґресії та дистанціювання від дорослих, створюється і підтримується значною мірою без дорослих і незалежно від їхнього впливу. Такі ж і кроскультурні антропологічні дані (Б.Вайтінґ і К.Едвардс, 1988).
Саме слово "соціалізація" треба розуміти cum grano salis: хлопчики стають тим, чим вони є, не стільки внаслідок прямого напучування з боку дорослих, скільки внаслідок взаємодії із собі подібними, у рамках одностатевих хлопчачих груп, отож неминучі безліч індивідуальних і міжгрупових варіацій.
Це змушує вчених трактувати маскулінність не як єдине і стабільне ціле, а як рухливу і мінливу множинність.
Від чоловічих ролей до ґендерних ідентичностей
Становлення нової парадигми маскулінности, яка набула значного поширення в останні 15 років, тісно пов'язане із загальними тенденціями не тільки ґендерних досліджень, але й усього сучасного людинознавства і має кілька ідейних джерел.
По-перше, це феміністський аналіз ґендеру як структури суспільних відносин і особливо відносин влади.
По-друге, це соціологічні дослідження субкультур і проблем, пов'язаних з марґіналізацією та опором соціальних меншостей.
По-третє, це постструктуралістський аналіз дискурсивної природи будь-яких соціальних відносин, включно зі статевими і сексуальними ідентичностями (Мішель Фуко). У світлі цього підходу маскулінність, як і самі ґендерні властивості, не є чимось самодостатнім, вона органічно переплітається з расовими, сексуальними, класовими і національними відносинами. При цьому вона свідомо умовна, пов'язана з певним контекстом, конвенційна і може розігруватися і представлятися по-різному (ґендерний дисплей, перформанс).
Важливий аспект цього підходу - комплексне (водночас антропологічне, соціально-психологічне і біомедичне) вивчення феномену "третьої статі" та гомосексуальности. Оскільки, як переконливо показала Джудіт Батлер, традиційний канон геґемонної маскулінности спрямований не тільки і не стільки проти жінок, скільки проти гомосексуальности, "нормалізація" гомосексуальности полегшує життя не тільки геям, але й безлічі гетеросексуальних чоловіків, чия статура чи поведінка не відповідає жорсткому і свідомо нереалістичному канонові маскулінности.
Головне досягнення цього підходу - деконструкція ідеї єдиної, жорсткої, універсальної маскулінности. Як пише Коннелл, "не існує єдиного образу маскулінности, який виявляється повсюди. Ми повинні говорити не про маскулінності, а про "маскулінності". Різні культури і різні періоди історії конструюють ґендер по-різному... Розмаїття - не просто питання відмінностей між громадами; не менш важливо те, що розмаїття існує усередині кожного середовища. Усередині однієї й тієї ж школи, місця роботи чи мікрорайону будуть різні шляхи розігрування маскулінности, різні способи засвоєння того, як стати чоловіком, різні образи Я і різні шляхи використання чоловічого тіла" [8].
"Геґемонна", культурно панівна, найпрестижніша у певному середовищі маскулінність характеризує лише чоловіків, які перебувають на вершині ґендерної ієрархії, а її ознаки історично мінливі. Хоча їх і приписують зазвичай конкретним індивідам, вони є колективними, створюються і підтримуються певними соціальними інститутами. Ці образи багатошарові, багатогранні, суперечливі та мінливі.
На відміну від популярних бестселерів, де йдеться про чоловічі проблеми загалом, поза часом і простором, більшість сучасних досліджень маскулінности є "етнографічними", вони описують і аналізують становище чоловіків і особливості чоловічої самосвідомости не взагалі, а у певній конкретній країні, громаді, соціальному середовищі, культурному контексті. Оскільки маскулінності, як і самі чоловіки і притаманні їм стилі життя, неоднорідні, багатовимірні та множинні, стереотип "справжнього чоловіка" має сенс тільки в окресленій системі взаємозалежних соціальних уявлень.
Множинність і плинність образів маскулінности виявляється не тільки в історії, але й у житті кожного конкретного індивідуума, котрий у різних ситуаціях і з різними партнерами "виробляє", "грає" і "представляє" різну маскулінність. Психологи давно вже помітили, що хлопчики
Loading...

 
 

Цікаве