WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Чоловіки, які змінюються у мінливому світі (“Криза маскулінності” і чоловічі рухи ) - Реферат

Чоловіки, які змінюються у мінливому світі (“Криза маскулінності” і чоловічі рухи ) - Реферат

витрачають величезні гроші на косметику, що раніше вважалося неприпустимим тощо. Виставлене на загальний огляд оголене чоловіче тіло демонструє вже не тільки силу і самовладання, але і свої емоційні можливості, стає осередком чуттєвої насолоди і сексуальної спокуси. Проте чоловічий канон краси відрізняється від жіночого, "унісекс" подобається дуже небагатьом.
Ґлобальна "фемінізація" чоловіків - таке саме спрощення, як загальна "маскулінізація" жінок. Мова йде про зняття нормативних заборон і обмежень, що дозволяє проявитися індивідуальним властивостям, не обов'язково пов'язаним зі статтю. Статеві відмінності при цьому стають індивідуалізованішими і витонченішими.
6. Актуальною залишається і така особливість "чоловічого характеру" як аґресивність і схильність до насильства. Ця проблема викликає особливо палкі суперечки серед вчених і публіцистів.
Одні автори стверджують, що сама природа призначила чоловіківбути ґвалтівниками й аґресорами, позаяк аґресивну поведінку детермінує та стимулює тестостерон, а спроби його модифікації еквівалентні кастрації чи психологічній девірилізації чоловіків.
Інші, навпаки, вважають чоловічу аґресивність наслідком неправильного виховання хлопчиків і вимагають його зміни. На думку популярної американської письменниці Міріам Мідзян, автора книги "Хлопчики залишаться хлопчиками. Як розірвати зв'язок між маскулінністю і насильством" [12] (1991), врятувати людство від чоловічої аґресивности можна шляхом радикальних змін у вихованні хлопчиків. Хлопчиків потрібно з раннього дитинства готувати до батьківства, учити мирно розв'язувати конфлікти, а також заохочувати участь татів у вихованні дітей. За поведінкою дорослих чоловіків також потрібні контроль і цензура. Варто заборонити усі види аґресивних спортивних ігор, включно з футболом і боксом, діти повинні дивитися по ТВ тільки спеціальні програми, без аґресії та сексу, підліткам не слід продавати диски геві-метал тощо.
Особисто я скептично ставлюся до подібних рекомендацій, в основі яких лежить бажання вивести нову породу сумирних "домашніх" чоловіків. Чоловіча аґресивність справді має природні передумови, але вона не є чисто біологічним феноменом і не завжди буває антисоціальною. Поняття аґресії і насильства (violence) не співпадають, і обидва явища можуть бути як антисоціальними, так і цілком нормативними. Під аґресивністю багато психологів розуміє високу змагальність, енергію, заповзятливість, готовність і уміння відстоювати власні інтереси, прагнення до влади тощо. Імовірність сполучення цих мотивів чи їхньої реалізації із застосуванням насильства залежить, з одного боку, від прийнятих у суспільстві методів розв'язання конфліктів і наявности так званої "культури насильства", а з іншого боку - від індивідуальних особливостей особистости.
У тваринних і примітивних людських спільнотах ці два моменти часто переплітаються. У книзі Річарда Ренґема (відомий приматолог, професор біологічної антропології Гарвардського університету) і Дейла Петерсона "Демонічні самці. Мавпи і походження людського насильства" [13], яка здобула високу оцінку фахівців-приматологів, наводять страшні, але переконливі дані про жорстокість і аґресивність самців, причому саме ці якості забезпечують конкретному самцеві високий ранг і панівне становище в зграї. Однак форми і характер внутрігрупового насильства (проти кого воно спрямоване й у чому виявляється) залежать від особливостей видового способу життя. У деяких видів самки вдаються до насильства частіше, ніж самці, а подекуди самці взагалі дуже миролюбні.
У людини співвідношення аґресії, домінантности, насильства й антисоціальної поведінки ще складніше. Механічно вивести його з рівня тестостерону неможливо. По-перше, необхідно розмежовувати базовий, більш-менш постійний рівень тестостерону і його тимчасові, ситуативні флуктуації. По-друге, треба відрізняти змагально-домінантну й аґресивно-насильницьку поведінку. По-третє, між рівнем тестостерону і поведінкою існує зворотний взаємозв'язок. Виміри рівнів тестостерону під час змагання (випробувалися учасники тенісних і борецьких змагань, студенти-медики після іспиту і пошукувачі посад після співбесіди) показали, що у переможців рівень тестостерону різко підвищується, а в тих, хто програв, залишається таким самим, або знижується. При цьому ключовим фактором був власне не тестостерон, а досягнення успіху: у результаті переживання успіху, досягнення в боротьбі секреція тестостерону підвищується, але пророкувати за рівнем тестостерону, хто переможе - неможливо. До речі, це вірно і для жінок [14].
Як показують психологічні дослідження, не усі чоловіки і хлопчики настирливі й аґресивні. Аґресивність хлоп'ячих груп і чоловічих компаній - не стільки індивідуально-психологічний, скільки груповий феномен: сильним і аґресивним хлопчикам легше завоювати панівне становище в ієрархічній структурі хлоп'ячої групи. Це сприяє утвердженню відповідного стилю взаємин і системи цінностей, що їх пред'являють іншим як норму, незалежно від їхніх індивідуальних якостей. Хлопчики учать один одного битися, бути крутими і не припускатися "телячих ніжностей".
Ототожнення маскулінности з насильством психологічно типове не так для сильних, як для слабких чоловіків, які не певні своєї маскулінности і яким здається, що на них усюди чатують небезпеки. Це характерно, зокрема, для багатьох політичних екстремістів, як ультраправого, так і ультралівого напряму. Американський терорист Тімоті Маквей, який влаштував відомий вибух в Алабамі, за спогадами його армійських товаришів по службі, був дуже вразливою і невпевненою у собі людиною, він з усіх сил намагався здаватися крутим. У автобіографії лідера американських ультраправих Пета Б'юкенена впадають у вічі розповіді не лише про його численні бійки в школі, але й про тирана-батька, який постійно шмагав сина. До того ж і вдома, і в школі хлопцеві було суворо заборонено висловлювати ніжні почуття: "Виявлення емоцій та почуттів вважалося не гідним чоловіка, ми повинні були стоїчно ставитися до болю" [15].
Психологи припускають, що терпиме і доброзичливе ставлення до проявів емоційної чутливости у хлопчиків сприяє напрузі їхньої потенційної аґресивности, а соціальний плюралізм дозволяє їй локалізуватися в якихось соціально прийнятних каналах (змагальний спорт чи рок-музика). На цьому заснована педагогічна стратегія психологічного "роззброювання" чоловіків і виховання хлопчиків у дусі миру та співробітництва.
У вересні 1997 року ЮНЕСКО організувала навіть спеціальну нараду експертів на тему "Роль чоловіків у перспективі культури світу". У доповіді "Зброя і чоловік" Роберт Коннел говорив, що "є більш ніж переконливі свідчення того, що основними лідерами насильства в сучасному світі є чоловіки, а його культурною основою в більшості суспільств служить чоловічий характер".
Внаслідок п'ятиденних дискусій експерти "дійшли висновку, що робота, пов'язана
Loading...

 
 

Цікаве