WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Чоловіки, які змінюються у мінливому світі (“Криза маскулінності” і чоловічі рухи ) - Реферат

Чоловіки, які змінюються у мінливому світі (“Криза маскулінності” і чоловічі рухи ) - Реферат


Реферат на тему:
Чоловіки, які змінюються у мінливому світі ("Криза маскулінності" і чоловічі рухи )
Починаючи з 1970-х років, спершу на Заході, а відтак і в СССР стали багато говорити і писати про те, що традиційний чоловічий стиль життя, а, можливо, і власне психологічні властивості чоловіка не відповідають сучасним соціальним умовам і що чоловікам доводиться платити за своє панівне становище занадто велику ціну. Однак причини цієї "кризи маскулінности" і можливі шляхи її подолання трактують по-різному і навіть протилежно.
Одні автори вбачають проблему в тому, що чоловіки як ґендерний клас чи соціальна група відстають від вимог часу, їхні установки, діяльність і особливо групова самосвідомість, уявлення про те, яким може і повинен бути чоловік, не відповідають соціальним умовам, які змінилися, і підлягають радикальній зміні та перебудові. Тобто чоловіки повинні дивитися і рухатися вперед.
Інші автори, навпаки, вбачають у соціальних процесах, які розхитують чоловічу геґемонію, загрозу віковічним "природним" підвалинам людської цивілізації та закликають чоловіків як традиційних захисників стабільности й ладу покласти край цій деградації та повернути суспільство назад, у спокійне і надійне минуле.
Самі собою ці суперечки не унікальні. Оскільки чоловіки були панівною силою суспільства, принаймні - його публічної сфери, нормативний канон маскулінности й образ "справжнього чоловіка", як і всі інші фундаментальні цінності - "справжня дружба", "вічна любов" тощо, завжди ідеалізувалися і проєктувалися в минуле.
У періоди швидких історичних змін, коли колишні форми ґендерних відносин влади ставали неадекватними, ці ностальгійні почуття ставали особливо сильними, й ідеологи починали писати про фемінізацію чоловіків і зникнення "справжньої мужности". Філософи і письменники класичної Греції захоплювалися мужністю героїв гомерівської епохи. Римляни часів Імперії вболівали за втратою чеснот республіканського Риму. Англійці епохи Реставрації та французи доби Реґентства ремствували про занепад чоловічої доблести раннього середньовіччя. Німців на початку XX століття зворушувала чоловіча дружба епохи романтизму і середньовічні чоловічі союзи.
В останній третині XX століття історична криза звичного ґендерного ладу почала викликати зростаючу стурбованість і невдоволення як чоловіків, так і жінок. Якщо в XIX ст. в европейській суспільній свідомості з'явилося так зване жіноче питання, то тепер можна говорити про появу особливого "чоловічого питання".
Появу організованого й ідеологічно оформленого жіночого руху чоловіки сприймають водночас як загрозу, інтелектуальний виклик і приклад для наслідування, що породжує потребу захищати свої власні групові інтереси. Але які ці інтереси і від кого їх потрібно захищати? Чи проблема полягає в тому, що жінки привласнюють традиційні чоловічі соціальні привілеї? Чи в тому, що вони стають схожими на чоловіків і починають успішно конкурувати з ними? Чи в тому, що самі чоловіки втратили чи бояться втратити якісь цінні якості? Чи в тому, що чоловікам стало тісно і незатишно у звичній історичній шкірі? Формулювання питання багато в чому визначає варіанти відповіді.
За словами американського соціолога Майкла Месснера [1], існують три специфічних чинники чоловічого громадського життя.
По-перше, чоловіки як група користуються інституційними привілеями за рахунок жінок як групи.
По-друге, за вузькі визначення маскулінности, які обіцяють їм високий статус і привілеї, чоловіки розплачуються поверхневими міжособистісними відносинами, поганим здоров'ям і передчасною смертю.
По-третє, нерівність у розподілі плодів патріархату поширюється не тільки на жінок, але і на чоловіків: геґемоністська маскулінність білих гетеросексуальних чоловіків середнього і вищого класу конструюється на противагу не лише фемінностям, але й підлеглим (расовим, сексуальним і класовим) маскулінностям.
Усвідомлення взаємозв'язку цих чинників прийшло не відразу. Перший "Чоловічий визвольний рух" (The Men's Liberation) народився в США в 1970 р. у руслі ліберальної ідеології. Його організаційним центром у 1970-80-х роках була "Національна Організація для чоловіків, які змінюються", перейменована 1991 р. у "Національну організацію чоловіків проти сексизму" (The National Organization for Men Against Sexism - NOMAS).
Головне джерело всіх чоловічих проблем і труднощів ідеологи руху вбачали в обмеженості чоловічої статевої ролі та відповідній психології, доводячи, що від сексистських стереотипів страждають не лише жінки, але й самі чоловіки. "Чоловіче визволення, - писав у 1970 р. Джек Соєр, - прагне допомогти зруйнувати статеворольові стереотипи, які розглядають "чоловіче буття" і "жіноче буття" як статуси, котрі мусять бути досягнуті за допомогою відповідної поведінки... Чоловіки не можуть ні вільно бавитися, ні вільно плакати, ні бути ніжними, ані виявляти слабкість, тому що ці властивості "фемінні", а не "маскулінні". Повніше поняття про людину визнає всіх чоловіків і жінок потенційно сильними і слабкими, активними і пасивними, ці людські властивості не належать винятково одній статі".
Автори чоловічих бестселерів 1970-х років Воррен Фаррелл, Марк Фейґен Фасто, Роберт Бреннон та інші доводили, що для усунення чоловічих труднощів необхідно насамперед змінити соціалізацію хлопчиків, образно кажучи - дозволити їм плакати (вони ще не знали, що плачучий більшовик Рижков все одно залишиться більшовиком).
Оскільки більшість цих людей були психологами і вихідцями із середнього класу, соціальна структура і пов'язана з нею ґендерна нерівність, і особлива нерівність у становищі різних категорій чоловіків, залишалися в тіні, а заклики до "зміни маскулінности" зводилися до арґументації на користь ширшого вибору стилів життя, розширення кола прийнятних емоційних проявів і можливостей більшої самоактуалізації для чоловіків. Винятком був соціальний психолог Джозеф Плек, який пов'язував чоловічі психологічні якості з боротьбою за владу та її утримання.
Акцент на індивідуальних якостях, а не на соціальній стратифікації та ґендерному ладі, означав заперечення чи недооцінку реальних чоловічих привілеїв і зведення всієї проблеми до такого виховання, яке б дозволило чоловікам гармонійніше поєднувати в собі інструментальні й експресивні ролі, як їх описав Талкотт Парсонс.
Проте це був демократичний рух. В офіційній декларації NOMAS (1991) підкреслюється, що "чоловіки можуть жити щасливішим і повноціннішим життям, кинувши виклик старомодним правилам маскулінности, які припускають принцип чоловічого верховенства". Три головних принципи організації - позитивне ставлення до чоловіків, підтримка феміністського руху і захист прав геїв.
"Традиційна маскулінність включає багато позитивних рис, якими ми пишаємося і в яких черпаємо силу, але вона містить також якості, котрі обмежують нас і заподіюють нам шкоди. Ми
Loading...

 
 

Цікаве