WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія освіти - Реферат

Соціологія освіти - Реферат

серйозно розрізняється по якості. Значні розходження залежать від соціальних факторів: у спеціалізованих школах з поглибленим вивчанням окремих предметів воно вище, ніж у звичайних масовим; у міських школах вище, ніж у сільських; у денних вище, ніж у вечірніх (змінних). Ці розходження поглибилися в зв'язку з переходом країни до ринкових відносин. З'явилися елітні школи (ліцеї, гімназії) Система одержання освіти явно стає одним з показників соціальної диференціації. Бажана розмаїтість в освіті обертається соціальною селекцією за допомогою освіти.
Суспільство переходить від порівняно демократичної системи освіти, доступної представникам усіх соціальних груп, відкритої для контролю і впливу з боку суспільства, до селективній, елітарній моделі, що виходить з ідеї автономності освіти, як в економічному, так і в політичному аспекті. Прихильники цієї концепції думають, що освіти - така ж сфера підприємницької діяльності, як виробництво, комерція, і тому повинна функціонувати так, щоб приносити прибуток. Звідси неминучість внесення плати за освіти учнями, використання різних систем для визначення рівня інтелектуального чи розвитку обдарованості. Можливість платити й особиста обдарованість - такі струни, з яких плететься сито селекції, із усі зменшуваними осередками в міру просування до вершини освітньої, а потім і соціальної піраміди.
У цілому оптимум сполучення загальноосвітньої і професійної підготовки ще не знайдений. Після серйозної критики яка викрила багато вад, що вже не відповідають духу часу стандарти і правила, загально-професійної освіти стає набагато більш гнучким, ніж це було дотепер. Але її роль і відповідальність у підготовці кваліфікованих працівників ще далекі від необхідного рівня.
Професійна освіти - важливий етап у цивільному становленні особистості, у її гармонійному розвитку. У роботах С.Н. Іконнікової, В.Т.Лисовського показано, що нерозуміння об'єктивне необхідного зв'язку розвиненості і професіоналізму породжує не тільки схоластичні суперечки відносно "протиріччя" того й іншого, але і серйозні помилки в практиці роботи з молоддю, коли оволодіння професійними знаннями і навичками в тій чи іншій формі протиставляється загально-гуманітарній культурі. У результаті виникають або горезвісні "технократичні перекоси", або спроби формувати гуманітарну культуру людини у відриві від життя, від праці і суспільної практики.
Особливе місце в збагаченні інтелектуального потенціалу країни належить вищій школі. Однак зміни й у змісті, і в напрямках, і в структурі її діяльності відбуваються дуже повільно. Дані соціологічних досліджень свідчать, що студенти і педагоги високо оцінюють можливість творчості, ратують за збільшення частки самостійної роботи, удосконалювання форм іспитів, розширення їхньої участі в керуванні вузом, підтримують розвиток конкурсної системи атестації всіх кадрів. Разом з тим до середини 90-х років вища школа ввійшла в найжорстокішу кризу, з якого далеко не усі вузи мають можливість з достоїнством вибратися.
Школа зараз стоїть перед непростим вибором - знайти оптимальні шляхи свого подальшого розвитку. Оцінка змін, що відбуваються, неоднозначна, тому що в суспільному настрої, суспільній думці маються всілякі, у тому числі і діаметрально протилежні, точки зору. Однак пропозиції і судження, якими б суперечливими власне кажучи вони ні були, відображають глибоку зацікавленість людей у забезпеченні і подальшому нарощуванні духовного потенціалу суспільства.
Поряд з вихованням поваги до праці і професійною орієнтацією істотну роль у становленні особистості грають гуманізація освіти, розвиток самоврядування, вироблення в молоді практичних навичок до організаторської і суспільної роботи.
На свідомість і поводження молодих людей великий вплив робить механізм керування навчальним закладом. Строге дотримання норм і принципів демократії, законності, справедливості, гласності ще в роки навчання стає для них своєрідним еталоном, з яким вони надалі звіряють свій життєвий шлях.
Однак стиль роботи директора (ректора), педагогічних і вчених рад, класних керівників, наставників далеко не завжди сприяє розвитку і закріпленню позитивного соціального досвіду молоді, недостатньо протистоїть проявам нігілізму, індиферентності, байдужості до суспільних справ, так само як і демагогії, анархічним діям.
Велика роль і різні форми зв'язку учнів зі своїми однолітками в закордонних країнах. Зустрічі на міжнародних конференціях, переписування, туристські поїздки сприяють формуванню в молоді солідарності, придбанню навичок цивільного спілкування, незважаючи на наявні розходження.
Ріст національної самосвідомості з великою гостротою порушує питання формування в молоді правильних орієнтирів у такій важливій сфері, як міжетнічне спілкування. Відсутність активного протистояння будь-яким проявам націоналізму і шовінізму, національної обмеженості, зарозумілості і чванства, недооцінка виховної роботи роблять деякі групи молоді доступним об'єктом націоналістичної пропаганди. Більш того, національний екстремізм в основному паразитує на щирих оманах молодих людей.
Система освіти ще погано формує високі духовні запити і естетичні смаки, стійкий імунітет до бездуховності, "масовій культурі". Роль суспільствознавчих дисциплін, літератури, уроків по мистецтву залишається незначної. Вивчення історичного минулого, правдиве висвітлення складних і суперечливих етапів вітчизняної історії слабко сполучаються із самостійним пошуком власних відповідей на питання, що висуває життя. Але безсумнівно, що історична свідомість у сполученні з національною самосвідомістю здобуває вирішальну роль у громадській поведінці учнівський молоді.
Інформаційна революція спонукає до безупинного поповнення знань. Правда, вони не мають однорідної структури. Завжди є ядро - ті знання, що лягають в основу наук, і периферія, де йде процесс нагромадження і відновлення, що не знецінює основний капітал. Для всіх ефективно працюючих фахівців, учених, що домоглися успіхів, як показує їхній життєвий досвід, головними були дві умови: міцна фундаментальна база знань і потреба учитися, повага суспільства до тих, хто жадає знань.
Удосконалювання народного освіти немислимо без виміру тієї ситуації, у якій знаходиться вчителювання, значна частина педагогічного корпуса
Якщо дотримувати формальних критеріїв - наявності фахової освіти, стажу роботи і т.п., то більшість педагогів
Loading...

 
 

Цікаве