WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія суспільства М.Вебера - Реферат

Соціологія суспільства М.Вебера - Реферат

віддалені від ідеалу.
Завданням соціології саме і є встановлювати відповідність реальності ідеальним типам, які є втіленням "інтересів епохи", проявом пануючих у даний час цінностей. Кожна епоха має свою систему цінностей, тому вони, як сукупність основних установок та інтересів конкретної епохи і конкретного суспільства, є історичними і відносними, тобто з'являються у певний історичний час і зникають чи видозмінюються з розвитком суспільства.
У своїй професійній діяльності соціолог повинен виходити з домінуючих у даний момент цінностей епохи, обираючи предмет і об'єкт дослідження. Але в такому разі він не виступає як об'єктивний неупереджений дослідник, а керується існуючою системою суспільних цінностей. Звідси у творчості Вебера з'являється проблема об'єктивності соціології як науки. Розв'язує він її шляхом розрізнення двох актів: ставлення до цінності і оцінку. Безумовно, соціолог у своїй професійній діяльності виходить із наявних у даному суспільстві цінностей, інакше його праця не приноситиме користі людям, котрі живуть у цьому суспільстві. Але власні пристрасті та уподобання вченого не повинні впливати на наукові дослідження. Соціологія має бути наукою, вільною від суб'єктивних оціночнихсуджень і давати достовірні знання з досліджуваних проблем.
Ці основні положення соціологічного вчення Вебера знаходять свою конкретизацію в аналізі ним таких сфер суспільного життя, як економіка, політика і духовна культура. В цьому плані основними ідеями виступають тісно пов'язані між собою ідеї економічної, політичної та духовної раціональності.
Він приходить до висновку, що існує зв'язок між релігійними переконаннями та економічною поведінкою, релігійними установками та характером суспільного ладу. На його думку, існує тотожність духу капіталізму й духу протестантської етики; фундаментом, на якому виростає капіталізм, виступають цінності саме протестантського віровчення: сумлінна, копітка щоденна праця в ім'я слави Божої, скерована на одержання прибутку; аскетичне, позбавлене розкошів життя тощо. Ця проблема була окреслена у найбільш відомому творі М.Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму".
Соціологія економіки й соціологія релігії доповнюється у вченні Вебера соціологією політики і влади. Влада і панування засновані на взаємному очікуванні індивідів: того, хто наказує, - що його накази будуть виконуватись; того, хто підкоряється, - що одержить наказ, який слід виконувати. Відповідно до трьох основних мотивів підкорення й слухняності Вебер розрізняє три чистих типи панування:
o легальне (існує в сучасних Веберу буржуазних країнах, таких як Англія, Франція, США; базується на пануванні закону);
o традиційне (існувало переважно у традиційних давніх суспільствах; базувалось на традиційних діях, порядках та звичаях певної поведінки при відсутності формального права і законів);
o харизматичне (засноване на харизмі, тобто підкореності певним надординарним властивостям героїв, вождів, великих полководців, пророків і провидців, як-от Будда, Ісус, Магомет, Олександр Македонський, Цезар, Наполеон).
Вебер вважає можливим у межах існуючого капіталістичного ладу створити взірцево-раціональний тип влади, пов'язаний з утвердженням раціонально-бюрократичного типу правління, що є реалізацією на практиці ідеї політичної раціональності. Здійснено це буде, на його думку, шляхом еволюційних (а не революційних) змін у політичному житті.
Таким чином, М.Веберу належить центральне місце у класичній соціології. Його ідеї залишаються актуальними і в сучасних умовах, що дає підстави говорити про "веберівський ренесанс", або відродження значущості його творчої спадщини нині, наприкінці XX ст.
Для соціології найбільш важливими є такі його положення:
o суспільство є автономна реальність, докорінно відмінна від природи;
o ця відмінність полягає у тому, що в суспільстві діє наділена свідомістю людина, вчинки і поведінку якої покликана досліджувати у свій специфічний спосіб соціологія;
o специфіка дослідницького методу соціології полягає у намаганні зрозуміти сенс вчинків та саму діючу особу;
o з розвитком суспільства і самої людини в її діях зростає момент раціональності;
o зростання раціональності в ході історичного розвитку виступає одною з головних тенденцій поступу людства в цілому;
o соціологія як наука повинна бути вільною від суб'єктивних оціночних суджень;
o професійна етика соціолога вимагає унезалежнення від пануючих в суспільстві ідеологій та власних пристрастей і симпатій.
Наукова вага М.Вебера у розробці гуманістичної соціології полягає у тому, що він поставив людину, її активність і творчість у центр наукового дослідження. На межі ХІХ-ХХ століть це знаменувало початок принципового відходу від ідей позитивістського натуралізму, прорив до визнання пріоритетності проблематики людини у соціологічному вченні. Саме Вебер змінює уявлення про суспільство як цілісний організм на розуміння його як атомізований соціум, що складається з соціальних дій індивіда. Вебер виступає одним із засновників формальної соціології з виробленням оригінального аналітичного апарату. Він вводить у науковий обіг поняття соціальної дії, соціальної поведінки, ідеального типу, легітимного порядку, розробляє категорії влади, бюрократії, адміністрації тощо.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Захарченко М.В., Погорілий O.I. Історія соціології від античності до початку XX століття. - К.: 1993.
2. Погорілий O.I. Соціологічна думка XX століття: Навчальний посібник. - К.: 1996.
3. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. - К.: 1995.
4. Современная западная социология: Словарь. - М.: 1990.
5. Справочное пособие по истории немарксистской западной социологии. - М.: 1986.
Loading...

 
 

Цікаве