WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Молодіжна проблематика у світовій та вітчизняній науці - Реферат

Молодіжна проблематика у світовій та вітчизняній науці - Реферат

неформальним періодом. Аналізуючи ж розвиток молодіжного руху за останні п'ять років, доходимо висновку, що спостерігається взаємне доповнення та взаємопроникнення організованого та неформального молодіжного руху. Це пояснюється багатьма факторами, зокрема соціальними. Спрацьовують також релігійний, національний, політичний та інші фактори, які діють у суспільстві. Витіснені на периферію суспільства, вичерпавши для себе можливості неформального руху, його соціального протесту, молоді люди приходять до необхідності політичної боротьби (як це було у 1988-1990 рр. чи починаючи з 1994-1995 рр.). І навпаки, зневірившись у політиці, молодь йде до "неформалів", сподіваючись знайти серед них однодумців. Час від часу члени молодіжних організацій, відійшовши від активної діяльності, переходять до неформальних ініціатив. Ця міграція, яка є наслідком дорослішання та відповідної зміни соціальних позицій, стає значно активнішою у періоди суспільних криз, набуваючи іноді доволі нездорового характеру агресії чи втечі від реальності. Щодо цього аспекту ХХХІ сесія Генеральної Асамблеї ООН, характеризуючи проблеми молоді, зауважила, що молоді люди відіграють подвійну, з першого погляду, суперечливу роль: з одного боку вони активно сприяють процесу соціальних змін, а з іншого - стають його жертвами. Визначення та механізми утворення молодіжних організацій Повертаючись до проблеми уточнення понять, слід нагадати, що за допомогою організації молоді люди мають можливість повніше реалізувати свої інтереси, запити та потреби, тобто самореалізуватися як особистості. Молодіжні організації дозволяють адекватно відрегулювати стосунки молоді з державою, її інститутами. Вважається, що саме молодіжні організації є інструментом найбільш дієвої соціалізації молодого покоління. Проте, незважаючи на популярність тези про соціалізацію молоді в об'єднаннях, досі не існує єдиного повноцінного визначення терміну "молодіжна організація". На законодавчому рівні статус молодіжних та дитячих організацій визначається Законом України "Про молодіжні та дитячі організації" від 1 грудня 1998 року та Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року. Стаття 2 Закону України "Про молодіжні та дитячі організації" визначає молодіжні громадські організації як "об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів" та дитячі громадські організації як "об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства". Особливістю молодіжних та дитячих організацій, згідно Ст.5 Закону, є те, що особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів. Це ж стосується і виборних органів. Однак таке юридичне формулювання зовсім не претендує на повноту окреслення даного явища. Наприклад, О.Корнієвський розглядає молодіжну організацію як добровільне об'єднання молодих громадян, що утворюється для реалізації і захисту їх різнобічних, зокрема, специфічних (як особливої вікової категорії населення) колективних інтересів з метою об'єднання зусиль молоді для участі в соціально-економічних, громадсько-політичних, державотворчих процесах1. Власне, з цим визначенням можна погодитися. Молодіжні організації на добровільних засадах об'єднують молодих людей задля захисту певних їхніх спільних інтересів. Крім того, як правило, ці інтереси дійсно є специфічними (через доволі жорсткі критерії відбору членства). Зокрема, організація може мати вузькофаховий напрямок або ж навпаки - загальногромадський чи навіть політичний. Виникають молодіжні організації переважно внаслідок усвідомлення неформальною групою молодих людей необхідності "акту формалізації" своїх внутрішньогрупових відносин задля досягнення більшої ефективності у втіленні спільних цілей. Цим актом формалізації і є створення організації. Іншими словами, відбувається формалізація внутрішньої ієрархії та відносин. Використовуючи слідом за К.Зайдельманом тезу: "група - головна соціальна форма молоді", прихильники теорії peer group визначають організовані молодіжні структури як продукт тільки самодіяльної форми соціалізації молоді2. При цьому цілковито ігнорується суспільне замовлення щодо створення молодіжних організацій як засобів інтеграції молодого покоління в структуру суспільства. Соціальне ж замовлення зовсім не передбачає існування peer group як основи організації молоді. Самодіяльна група може бути створена власними силами чи ініційована "дорослими" на початку діяльності організації. Часто пізніше групу однодумців взагалі змінює група функціонерів, практично позбавлена будь-якої самодіяльності - чи дуже обмежена в своїх діях. Дійсно, молодіжні організації не завжди виникають у результаті самодіяльності peer group. Вони часто можуть бути ініційовані зовні - державою, політичними партіями, громадськими об'єднаннями тощо. Більше того, це поступово перетворюється на провідний спосіб утворення організації, і сьогодні базою для створення молодіжних об'єднань виступають вже не молодіжні субкультури, а здебільшого спільність тих чи інших інтересів їх засновників. Саме задля їх досягнення молодь, іноді навіть не протиставляючи себе дорослим, об'єднується в організації. Отже, ми дійшли висновку, що головним джерелом утворення молодіжних об'єднань як організованої частини загального молодіжного руху є спільність інтересів та мети, досягнення яких можливе лише в умовах цієї організації. Класифікація молодіжних організацій в Україні З даного твердження випливає необхідність класифікації молодіжних організацій. На сьогодні існує кілька підходів до визначення критеріїв такої класифікації. Так, марксистський підхід передбачає передовсім класову приналежність членства тієї чи іншої організації. Психологічний підхід розглядає та класифікує молодіжні структури виходячи з ролі peer group у процесі виникнення організації. Юридичний підхід за головний критерій вважає реєстрацію організації та статутно оформлену задекларовану мету діяльності. Найбільшого ж поширення у навколонаукових колах набув ідеологічний підхід, тобто типологізація молодіжних організацій, виходячи з їхньої ідеологічно-політичноїорієнтації. Однак слід зазначити, що хоча вплив політичних структур та ідеологічних течій на організований молодіжний рух досить значний, він все ж не є визначальним. Існує ціла низка молодіжних організацій, які абсолютно не заангажовані політично чи ідеологічно. Тому, намагаючись класифікувати молодіжні структури, ми за головний критерій беремо не ідейно-політичне забарвлення, а характер діяльності організації. Найбільш повно систематизацію типологій молодіжних об'єднань виклав проф. В.Якушик. Цю систематизацію було розроблено на базі методології та загальнотеоретичних підходів, що були ним використані в аналізі політичних партій1. Для створення комплексної типології молодіжних об'єднань В.Якушик
Loading...

 
 

Цікаве