WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціально-політичні реалії кінця XX століття - Реферат

Соціально-політичні реалії кінця XX століття - Реферат

драконами". Дещо пізніше до цієї групи додалися Бразилія і Мексика. У 80-х роках сформувався "другий ешелон" нових індустріальних держав, до якого ввійшлиІндонезія, Малайзія, Таїланд і Філіппіни. До них приєднуються держави "нафтової еліти" - Саудівська Аравія та Кувейт.
Більшість економістів вважають, що це стало можливим завдяки проведенню глибоких перетворень у структурі народного господарства. Приступивши до прискореної індустріалізації, ці країни зробили головну опору на переважаючий розвиток так званих галузей високої технології, які вимагають невеликих об'ємів сировини, а головним чином кваліфікованої робочої сили. Це - радіоелектроніка, автомобілебудування, суднобудування, виробництво засобів для видобування нафти. При цьому випуск подібної продукції був зорієнтований в основному на завоювання стійких позицій у світі. Сьогодні "нові індустріальні країни" імпортують сировину - метал, нафту, а експортують готові промислові товари - від кольорових телевізорів та відеомагнітофонів до малолітражних автомобілів та бурових установок. Вони значно переважають усі інші країни, що розвиваються, а їхня продукція конкурує навіть з продукцією розвинутих країн світу.
Передові ж позиції займають так звані постіндустріальні країни (США, Японія, Німеччина, Великобританія та ін.). В них досить помітний рух від традиційної машинної індустрії до інформаційного суспільства. Тут широко застосовуються найновіші досягнення інформатики та обчислювальної техніки в усіх галузях виробництва, соціального життя і побуту. Найшвидше розвивається третинна галузь господарської діяльності - сфера послуг, де працює 50-70 відсотків у національному господарстві.
Оволодіння комп'ютерною технікою вимагає якісно нової кваліфікації робітника. До початку 80-х років на підготовку робочої сили в західних суспільствах потрібно було в середньому 14 років навчання. Вища і середня спеціальна освіта стають базовими для багатьох професій. У СІЛА, наприклад, її мають 50 відсотків торгових і 40 відсотків конторських службовців, 24 відсотки кваліфікованих робітників, 33 відсотки працівників сфери послуг.
Підвищення рівня освіти й кваліфікації впливає на співвідношення розумової і фізичної праці. Розмиваються класові кордони, формуються перехідні міжкласові групи, зростає внутрішньокласова стратифікація. Сформувалася велика група працівників, яка різко виділяється зі всієї маси трудівників. Це - науковий і проектно-конструкторський персонал, інженерно-технічні спеціалісти широкого профілю, які створюють і обслуговують високу технологію - електронно-обчислювальну техніку, найскладніші автоматизовані виробничі системи. Таких працівників на Заході стали образно називати "золотими комірцями" на відміну від "синіх комірців" - звичайних виробничих робітників і "білих комірців" - традиційних службовців та інженерно-технічних працівників.
До "золотих комірців" тісно примикають робітники високої кваліфікації, постійно зростаюча кількісно група працівників сфери послуг (зайнятих в освіті, охороні здоров'я, органах державного управління і т. ін.), фермери і творча інтелігенція. Інколи всіх цих людей називають "класом, озброєним знаннями". Справді, якщо врахувати, що ці люди мають високий рівень матеріальної забезпеченості, ведуть специфічний спосіб життя, користуються для захисту своїх інтересів засобами, відмінними від тих, які застосовує робітничий клас (приміром, як правило, не беруть участі у страйках), то про них можна говорити як про особливий клас, який відіграє важливу роль у житті суспільства. Його зараз умовно називають середнім класом, оскільки він займає, так би мовити, проміжне місце в суспільстві, перебуваючи між буржуазією і традиційним робітничим класом. Західні дослідники нерідко використовують для визначення середнього класу такі терміни, як "новий клас", клас "професіоналів-менеджерів" і навіть "нова дрібна буржуазія" або "працююча за наймом дрібна буржуазія".
Крім зростання ролі вчених і професійних спеціалістів у суспільному прогресі, одночасно множиться кількість "залізних комірців" (роботів). Усе це знаменує перехід до так званих високих технологій. Якісно новими способами створення потрібних речей є безмашинні (електронні, плазмові, біотехнологічні та інші процеси), малолюдні і безлюдні (комплексна автоматизація за допомогою роботокомплексів, роторних ліній і т. ін.), ресурсозберігаючі (застосування синтетичних та композиційних матеріалів), екологічно чисте виробництво та ін. Все це свідчить про шлях переходу від високорозвинутого індустріального суспільства до інформаційного.
Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому інформація і рівень її використання обумовлюють економічний розвиток і соціальні зміни. Термін "інформаційне суспільство" закріпився в науковій літературі на початку 80-х років. Уявіть собі місто майбутнього - парки, озера, клумби, чисте повітря, індивідуальний транспорт знаходиться за містом; під вулицями розміщені кабельні лінії, які забезпечують усі можливі види комунікацій; відпала потреба в ділових поїздках; уся необхідна інформація надходить на домашній екран; грошові розрахунки здійснюються за допомогою банківських карток; люди носять при собі спеціальні радіопристрої, через які автоматично викликаються поліція і швидка допомога; будинки мають сигнальні системи на випадок пожежі; злочинність зникла; відбулися великі зміни і в політичному житті; активний обмін інформацією; врахування багатьох думок призвело до формування єдиної політичної платформи для всіх партій і соціальних груп; настала епоха небаченої демократії. Саме таку картину майбутнього суспільства малює американський соціолог Дж. Мартін.
Деякі підтвердження цієї картини ми знаходимо в сучасних розвинутих державах. Система виробництва, що зароджується, дає змогу створити дрібні колективи на основі електронної техніки. Вже зараз багато фірм дозволяє своїм службовцям виконувати роботу вдома. Завод перестав бути основною моделлю виробництва. При цьому і на самих заводах помітні істотні зміни. Продукція новітніх підприємств не є більше масовою. Викорис-товується менше сировини, енергії, робляться спроби підняти на небувалий рівень дизайн. Трудящі вже не приковані до ритму конвеєрів. Рівень шумів знизився до мінімуму. На робочих місцях поруч з машинами - зелень і квіти. Звичайно, таких підприємств зараз небагато, але за ними майбутнє.
Інформаційне суспільство надає простір для використання найрізноманітніших джерел енергії - водяної, сонячної, геотермальної, термоядерної та інших. Інформаційна техніка відкриває достатньо можливостей для демократії, вона дозволяє проводити електронні плебісцити і з'ясовувати громадську думку, організовувати телеконференції з урядом. Телекомунікаційна кабельна мережа може забезпечити двосторонній зв'язок між громадянином і політичним діячем, що дасть змогу врахувати думку більшості людей при прийнятті важливих політичних рішень.
Loading...

 
 

Цікаве