WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Огюст Конт - Реферат

Огюст Конт - Реферат


Реферат на тему:
Огюст Конт
Зміст
1. Етапи життя і творчості О.Конта
2. Ідейні джерела О.Конта
3. Вплив Огюста Конта на розвиток соціології
1. Етапи життя і творчості
Чи був Огюст Конт справжнім творцем, "батьком" соціології - питання спірне. Безперечно те, що він став її хресним батьком, тому що дав їй ім'я, винайшов саме слово "соціологія". Правда, охоронці чистоти наукової мови нерідко підкреслювали "варварський" характер імені, яким він назвали новонароджену науку про суспільство, адже воно складено зі слів, узятих із двох різних мов: латинського "societas" ("суспільство") і грецького "logos" ("слово", "навчання"). Як би те ні було, уже завдяки тому, що Конт придумав слово "соціологія", він цікавий для історії цієї науки. Але справа, звичайно, не в назві. Далі ми побачимо, як значним був внесок цього мислителя в становлення соціології як такий.
Французький філософ Огюст Конт народився 19 січня 1798 р. у місті Монпельє в родині чиновника середньої руки, збирача податків. Батьки Конта були правовірними монархістами і католиками, але сам він рано відходить від традиційних цінностей своєї родини і стає прихильником ідеалів Великої Французької революції. Після закінчення інтернату-ліцею в рідному Монпельє в 1814 р. він ходить у Політехнічну школу в Парижі, у якій панують ліберальні і республіканські ідеї.
У цей час Конт ретельно вивчає математику й інші точні науки, він також читає безліч праць по філософських, економічних, соціальних проблемах. І в ліцеї, і в Політехнічній школі він відрізнявся серйозністю і замкнутістю, цурався юнацьких забав і розваг, начебто прагнучи своїм поводженням довести справедливість французького прислів'я: "Хто хоче бути молодим у старості, повинний бути старим у молодості". При цьому юний Огюст був дуже самостійний у своїх поглядах, не визнаючи авторитетів, що нав'язуються, і зовнішньої регламентації, він поважав тільки інтелектуальні і моральні достоїнства. Тому він нерідко брав участь у конфліктах з начальством. Один з таких конфліктів (учні виступили проти одного з викладачів), у якому Конт відігравав активну роль, послужив приводом до тимчасового закриття Політехнічної школи в 1816 р. Конт був відправлений у Монпельє під нагляд поліції, і йому вже не призначене було завершити своє утворення. Повернувши незабаром у Париж, він починає самостійне життя, даючи частки уроки по математиці.
У 1817р. Конт стає секретарем Сен-Сімона, перемінивши в цій посаді відомого історика Огюстена Тьєррі. Спочатку взаємини юного учня і знаменитого вчителя носять дружній характер, і Конт, власне кажучи, є одним з учасників школи сен-сімонізму. Він підкреслює безмежну повагу до Сен-Сімону й активно співробітничає в його виданнях. Але поступово, як це нерідко случається в близько дотичних видатних людей, виникають суперечки про авторство і пріоритети, їхні взаємини псуються й у 1824 р. закінчуються розривом.
У 1826 р. Конт приступає до читання платних публічних лекцій по філософії вдома. Лекції були перервані через його важке психічне захворювання і відновилися в 1829 р. З 1830 по 1842 р. Конт здійснює грандіозний проект: видання 6-томного "Курсу позитивної філософії". В другій половині 40-х років він, крім сугубо інтелектуальних занять, звертається до проповідницької і практичної організаційної діяльності, пропагуючи позитивізм як політичне, релігійне і моральне навчання. У 1847 р. він проголошує Релігію Людства, у 1848 - створює Позитивістське суспільство. Останні роки життя він був зайнятий розробкою нового релігійного навчання і культу, проголосивши себе первосвящеником Релігії Людства. Умер Конт 5 вересня 1857 р. в оточенні своїх учнів.
Конт не займав скільки-небудь міцних позицій в академічній системі тодішньої Франції. Його спроби одержати чи кафедру обійняти посаду штатного викладача в Політехнічній школі й у Коллеж де Франс виявилися безуспішними, і він змушений був задовольнятися скромною роллю репетитора й екзаменатора в Політехнічній школі, пробавляючись також частками уроками. Це забезпечувало йому дуже убогі засоби існування. Останні роки життя він жив на засоби, що збираються по підписці його прихильниками-позитивістами.
На життя і діяльність Конта вплинули дві жінки, що, завдяки цьому, у відомому змісті ввійшли в історію соціології разом з ним. Вплив однієї з них сам він розцінював як пагубне і вважав зв'язок з нею єдиною серйозною помилкою, зробленої в житті. Це була його дружина Кароліна Массен, що він обвинувачував у порочності і, головне, у безсердечності. Запеклі і часті конфлікти з нею приводили час від часу до різких загострень його щиросердечного захворювання. Зрештою чоловіки розсталися. Вплив іншої жінки Конт оцінював як істинно сприятливе, воно позначилося почасти в тім, що наприкінці життя він енергійно підкреслював перевагу почуття ("серця") над розумом і, власне кажучи, із проповідника нової науки перетворилася в проповідника нової релігії. Кликали цю жінку Клотільда де В. Конт познайомився з нею в 1845 р., за рік до її смерті. Він жагуче (і сумирно) полюбив цю 30-літню жінку і боготворив її до кінця своїх днів. Любовний екстаз поступово переріс у нього в екстаз релігійний. Він прославив Клотільду де В у передмові до своїй чотиритомній "Системи позитивної політики" і розробив присвячені їй особливі ритуальні дійства, що неухильно і ретельно виконувала.
Стиль творів Конта підкреслює, очевидно, особливості його особистості. Він відрізняється розтягнутістю викладу, довготами, громіздкими фразами, частими повторами. Конта зовсім не хвилює краса стилю, але він усіляко прагне до повноти і точності у викладі своїх думок. Ці особливості парадоксальним образом сполучаються з любов'ю до твору афоризмів і девізів, нерідко дуже ефектних і що запам'ятовуються. От деякі з них: "Порядок і прогрес", "Знати, щоб передбачати, передбачати, щоб могти", "Знати, щоб могти, думати, щоб діяти", "Жити для інших", "Жити при ясному світлі", "Любов як принцип, порядок як підстава, прогрес як ціль", "Ми руйнуємо тільки те, що заміняємо" і т.п.
Хоча в ранні роки Конт читав дуже багато, згодом, розробляючи свою філософську систему, він підкорив себе режиму так називаної "мозкової гігієни" з метою не заражатися чужими поглядами. Відповідно до цього режиму він протягом багатьох років не читав нічого, що мало б хоча б непряме відношення до предметів його вишукувань, за винятком деяких праць, що містять корисні, на його думку, дані, а також поетичних творів.
Конт був людиною надзвичайно неврівноваженим і страждав періодичними психічними недугами, хоча в цілому його, безсумнівно, не можна вважати божевільним. Серйозні життєві невдачі компенсувалися в нього надзвичайною зарозумілістю і непохитною вірою у свою виняткову місію. Почуття гумору і дотепність, очевидно, були йому далекі.
Загалом, говорячи про особистість Конта, можна зробити висновок, що ця видатна людина була маргіналом, людиною "на грані", на краю в багатьох відносинах. Він знаходився на грані між академічнимі неакадемічним світами, між сімейним і неодруженим станом, між здоров'ям і хворобою, між наукою, релігією, утопією
Loading...

 
 

Цікаве