WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Сучасні напрями і школи соціологічної науки - Реферат

Сучасні напрями і школи соціологічної науки - Реферат

світ сенсів. Смисли, або сенси, згідно з Шюцом, - це типові уявлення людей про об'єкти цього світу. Тому, починаючи діяти,людина обирає для себе якийсь один типовий "рецепт" досягнення своєї мети, орієнтуючись при цьому на іншу людину і очікуючи від неї типової реакції у відповідності із загальноприйнятою логікою "здорового глузду". Так на базі індивідуальних, суб'єктивних мотивів будується ланцюг типових людських взаємодій. Тому завданням соціології є відкриття й систематизація загальних принципів організації повсякденного життя людей. Людська ж суб'єктивність найбільш повно реалізується саме у повсякденному світі; соціологу слід зрозуміти процес становлення соціальних феноменів на основі суб'єктивного досвіду індивідів.
Слід підкреслити, що феноменологічна соціологія, будучи близькою до символічного інтеракціонізму, відрізняється від нього тим, що акцент ставиться не стільки на поведінковій взаємодії людей, скільки, насамперед, на осмисленій, духовній взаємодії.
Отже, основними принципами феноменологічного підходу до розуміння й пояснення соціальної реальності виступають насг/пні положення: . соціальна реальність є існуючий до нас інтерсуб'єктивний світ; а люди можуть прилучитися до цього світу лише шляхом накопичення власного досвіду взаємодії з оточуючими їх людьми. Основну роль у цьому відіграє виховання у сім'ї та навчання у школі;
o токе прилучення дозволяє ставити перед собою реальні цілі та досягати їх;
o тому соціальна дія - це продумана, осмислена і спланована поведінка людини у ЇЇ духовній взаємодії з інши-МИ людьми.
2.4. Інтегральна соціологія
Самостійною парадигмою в історії соціологічної думки виступає інтегральна соціологія російського, а згодом американського соціолога Пітіріма Сорокіна (1889-1968). Дослідники вважають, що творчість Сорокіна - якісно новий етап у розвитку соціологічної науки, який можна порівняти з революцією Коперніка у галузі природознавства. Його інтегральна (від лат. integer - цілий) об'єднуюча соціологія охоплює всі соціологічні аспекти культури в ЇЇ найширшому вияві.
Суспільство Сорокін визначає як сукупність людей, які перебувають у процесі спілкування і взаємодіють в одному соціокультурному просторі. Взаємодія, згідно з його вченням, - це найпростіша модель соціального явища, її елементами виступають індивіди, акти (дії) і провідники спілкування (символи інтеракції), тобто мова, писемність, музика, мистецтво, гроші тощо. Все суспільне життя і всі соціальні процеси, на його думку, можуть розглядатися як явища й процеси взаємодії двох або більше індивідів. І навпаки, комбінація різних індивідуальних чи групових взаємодій може відтворити будь-який, навіть найскладніший суспільний процес, соціальну подію, починаючи від захоплення танго і закінчуючи світовою війною та революцією. Сорокін вирізняє різні типи взаємодії і формулює завдання соціології: вона повинна досліджувати соціальні явища, які можна спостерігати, тобто поведінку людей, які взаємодіють і живуть у середовищі "собі подібних".
Окремими проблемами для соціології, у розробку яких Сорокін вносить свою вагому лепту, є:
o проблема реформ і революцій, у розв'язанні якої Сорокін займає позиції поступового реформування суспільства;
o проблема соціальної рівності, яку він відмовляється розуміти абстрактно чи в дусі марксизму;
o проблема соціальної стратифікації (від лат. stratum - прошарок); згідно з Сорокіним, суспільство поділяється не на класи-антагоністи, а на страти, групи, які складають різноманітну соціальну структуру суспільства;
проблема соціальної мобільності (від лат. mobilis - рухомий), яку Сорокін розв'язує через визнання рухомості меж страт та можливості людей вільно пересуватися з однієї страти до іншої, по вертикалі (з нижчої страти до вищої чи навпаки) та по горизонталі (з одної страти до іншої, розташованої поруч); відкрите демократичне суспільство з рівними правами і шансами для всіх громадян це суспільство інтенсивної соціальної мобільності; його гаслом згодом стає вислів: "У США і швець може стати президентом".
Однак найважливішою складовою творчого доробку П.Со-рокіна є, безумовно, його теорія соціокультурної динаміки. Соціокультурна реальність, як нескінченна багатоманітність, охоплює всі можливі прояви соціальної діяльності людини і складається з соціокультурних феноменів різних рівнів. Найвищий з них - соціокультурна суперсистема; системи нижчого рівня - мова, етика, релігія, мистецтво, наука. Історія для Сорокіна - процес закономірних змін всередині соціокультурних систем та наступної заміни однієї супер-системи іншою. Такий перехід супроводжується радикальною трансформацією соціальних інститутів, норм і цінностей, що знаходить свій
прояв у соціальних і культурних кризах, революціях та війнах. З цієї точки зору перша світова війна - це результат величезних переворотів у соціокуль-турній системі західного суспільства.
Сучасний йому стан західної культури Сорокін діагностує як кризовий. Але це, зрештою, є нормальним, бо будь-яка цивілізація переживає стадії зародження, розквіту й руйнації: одна система цінностей стає застарілою, на зміну їй приходить інша. У майбутньому з'явиться нова цивілізація, яка виникне внаслідок конвергенції (від лат. convergere - наближатися, сходитися), тобто станеться набуття різними системами, наприклад, капіталізмом і соціалізмом, загальних або подібних ознак з подальшим злиттям у якісно нове єдине суспільство, в якому будуть збережені позитивні риси й цінності одного й другого ладу. Це, врешті, приведе до утворення змішаного соціокультурного типу, який за сприятливих умов може перерости у "сяючий інтегральний порядок" в цілому світі.
Таким чином, творчий внесок П.Сорокіна в історію сучасної соціологічної думки є надзвичайно вагомим. Йому належать:
o створення всеосяжної макросоціальної соціологічної теорії з залученням елементів мікросоціального аналізу за допомогою принципу інтегрального синтезу;
o розробка структури інтегративної соціології, яка включає соціальну аналітику (вчення про будову суспільства), соціальну механіку (вчення про соціальні процеси) і соціальну генетику (теорію еволюції суспільного життя);
o вироблення й обгрунтування теорії соціальної дії;
o розв'язання проблем горизонтальної та вертикальної мобільності;
o дослідження соціальної структури суспільства і вироблення поняття "соціальна стратифікація" як постійної характеристики будь-якого організованого суспільства;
o створення моделі соціокультурної динаміки, центральною категорією якої виступає цінність.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Піча В.М., Черниш Н.Й., Кондратик Л.Й. З історії української соціологічної думки. - Львів: 2000.
2. Погорілий О.І. Соціологічна думка XX століття: Навчальний посібник. - К.: 1996.
3. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. - К.: 1995.
4. Соціологія: Курс лекцій (під ред.В.М.Пічі) - Львів: 2001.
Loading...

 
 

Цікаве