WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна сфера громадського життя - Реферат

Соціальна сфера громадського життя - Реферат

принципом суверенітету народу, принципом розподілу влади, розвинутим громадянським суспільством, умовами вільного й широкого публічного обговорення проблем законотворчості.
Норми
Соціальні норми - форми презентації суспільних відносин на рівні поведінки людей. Можливі підходи до класифікації норм: жорсткі й м'які норми; норми-правила й норми-очікування; норми-цілі й норми-рамки; явні й латентні норми. Типологія індивідуального пристосування до норм (за Р.Мертоном): конформізм, інновація, ритуалізм, ретритизм, бунт. Девіантна поведінка є наслідком розриву між нормами-цілями й соціально-схвальними засобами їх досягнення. Аномія - стан суспільства, коли значна частина його членів негативно або байдуже відноситься до норм, що звернені до них. Проблема легітимації соціальних норм та шляхи її вирішення представлені у "дискурсивній етиці" (Ю.Хабермас).
Мова
"Лінгвістичний поворот" у філософії XX ст.: мова як ключ до розуміння дійсності й перетворення філософії в науку, переведення основних філософських проблем у сферу мови. Три етапи у розвитку сучасної філософії мови - синтаксичний, семантичний, прагматичний.
Основні положення лінгвістичної концепції Ф. де Соссюра: розрізнення мови й мовлення, уявлення про мову як систему знаків, мовний знак як єдність означуваного й означувального, синхронія і діахронія у "житті" мови, зв'язок мови й мислення. Інтерпретація структуралізмом основних ідей Ф. де Соссюра. Вчення Л.Вітгенштейна про природу мови: незчисленність типів речень; "мовна гра" як компонент діяльності людей, форма життя; значення слова - це його вживання у мові з урахуванням життєвого контексту, який відомий користувачам мови в певний період і в певній ситуації; завдання філософії - прояснення правил, за якими ведуться "мовні ігри". Теорія мовленнєвих актів Д.Остіна: перлокутивні акти як спричинення цілеспрямованого ефекту користувачем мови в ситуації мовного спілкування.
Культура
Культура - соціальна програма діяльності і сукупність цінностей, уявлень про світ і правил поведінки, спільних для великих груп людей. У цьому відношенні культуру можна представити далі як специфічний інформаційний код, знакову систему. Види "культурних" знакових систем: "техніки тіла", розмовна й писемна мова, функціонуючі й упредметнені знання (артефакти), цінності, правила й норми. Всі ці види можна подати і як елементи культури. Цивілізація - сторона культури, предметний світ, що створений людьми (артефакти), як носіями знань, умінь та навичок, котрі дають змогу пристосовувати зовнішні явища й процеси для задоволення матеріальних потреб. Культура нині розуміється як багатоманітне соціальне явище, що представлене різними типами культур, субкультурними елементами в структурі однієї культури. Поряд з цим слід наголосити на зростанні єдності культур, формуванні норм, цінностей, правил взаємовідносин, спільних людству в цілому.
Висновки
У цьому розділі головна увага зосереджена на деяких ключових теоретичних положеннях важливої для всіх гуманітаріїв частини філософського знання - соціальної філософії, яка спеціально і з найбільш загальних філософських позицій з'ясовує сутність соціальної реальності, досліджує якісну своєрідність суспільства, структуру та взаємозв'язок різних компонентів суспільного цілого. У розумінні соціальної реальності та суспільства важливе значення надається поняттю соціального. "Соціальне" стосується способів та форм буття людей і значить сумісне, спільне, сукупне, яке передбачає також зазначення видів сукупності з точки зору суб'єктів спільної діяльності, типів взаємодії, результатів діяльності, відображення вказаної сукупності в свідомості людей. Соціальні результати - як правило, опосередковані, побічні "продукти" людської діяльності, що безпосередньо й свідомо спрямована на задоволення різноманітних життєвих потреб. Соціальні ж результати забезпечують сумісне співіснування людей, створюють те, що й складає поняття суспільства.
Суспільство є системною єдністю соціальних результатів діяльності людей. Суспільство відноситься до об'єктів системної природи, які відзначаються цілісністю,організованістю, наявністю інформаційних потоків, в них обов'язковими є зв'язки, що творять систему. Системи мають самостійність відносно середовища і водночас обмінюються з ним речовиною і енергією, абсолютно замкнених систем нема.
Загальний результат сукупної (і в цьому смислі соціальної) діяльності людей і сама їх діяльність дають разом те, що можна назвати соціальною реальністю. Це доволі абстрактне поняття покликане тільки для виокремлення реальності, створюваної людьми з інших видів реальності. Суспільство - це вже конкретна форма існування соціальної реальності. Для вираження субстанції суспільства використовуються дві співвідносні, взаємно корелятивні категорії - людська діяльність і суспільні відносини. Поняття діяльності є абстракцією, в якій фіксується якісно відмінний від процесів у живій і неживій природі спосіб взаємодії людей з середовищем. У своїх універсальних сутнісних ознаках діяльність характеризується цілеспрямованістю, опосередкованістю штучно виготовленими знаряддями, сумісністю та іншим. Загальними моментами діяльності є суб'єкт, об'єкт, ціль, засіб, результат, сама діяльність (як процес) і її умови. Важливий результат і водночас умову людської діяльності складають суспільні відносини. Суспільні відносини - це категорія, що виражає спосіб сукупного взаємозалежного буття певних груп людей, сутність якого (цього способу) зводиться до наявності для них реальної можливості вступити з необхідністю у актуальний взаємозв'язок через діяльність і її продукти. Специфічними рисами суто суспільних відносин є їх здатність до упредметнення і персоніфікації.
"Субстанційні" категорії діяльності і суспільних відносин відкривають шлях до структурування суспільства. Структура - сукупність усталених зв'язків між елементами об'єкта, що забезпечують його оформленість як даного, тотожного собі. Поняття структури корелює з поняттям системи і відображає скоріше "анатомію" системи, аніж її "фізіологію" чи еволюцію. Використовуючи поняття діяльності і суспільних відносин, можна як структурні підрозділи суспільства визначити його сфери, наприклад, економічна, політична, правова, духовна тощо. Кожна з названих сфер теж має власну структуру, в неї є відповідні відносини, свій вид організованої діяльності, соціальні групи або індивіди як агенти діяльності і сторони відносин, сукупність взаємозв'язків. При характеристиці самих відносин і діяльності людей важливою методологічною проблемою є автономізація (специфікація) їх видів. Та обставина, що суб'єкти з точки зору сукупності представлених через них відносин і видів діяльності є багатовимірними, відображується у поняттях соціальних відносин і соціальної структури суспільства.
Література:
1. Бхаскар Рой. Общества//Социо-логос. М., 1991. С. 219-240.
2. Вебер Макс. Про деякі категорії соціології розуміння//Макс Вебер. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. К., 1998. С. 104-156.
3. Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). М., 1974. С. 3-111.
4. Кемеров В.Е. Концепция радикальной социальности//"Вопросы философии", 1999, №7. С. 3-13.
5. Кривуля А.М. Диалектика общественных отношений и человеческой деятельности. Харьков, 1988. С.22-36; 55-90.
6. Момджян К.Х. Введение в социальную философию. М., 1997. С. 84-229.
7. Парсонс Т. Система современных обществ. М., 1998. С. 15-45.
8. Теория общества. Сборник. М., 1999.
9. Штомпка Петр. Социология социальных изменений. Гл. 15. Социальное становление: сущность исторических изменений. М., 1996. С. 268-276.
Loading...

 
 

Цікаве