WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Поняття та сутність віктимології - Реферат

Поняття та сутність віктимології - Реферат


Реферат на тему:
Поняття та сутність віктимології
1. Віктимологія як самостійна наука
Віктимології (лат. victima - жертва + греч. logos - навчання, наука), навчання про жертву злочину, що передбачає комплексне вивчення потерпілого у всіх його проявах. Дослідженню піддаються потерпілий від злочину (у т.ч. від статевого злочину), зв'язок "злочинець - потерпілий", віктимність (підвищена здатність людини в силу ряду духовних і фізичних якостей при визначених об'єктивних обставинах ставати "мішенню" для злочинних зазіхань) і віктимізація (процес перетворення особи в жертву злочину).
Віктимологія дозволяє створити єдиний банк даних про потерпілих від злочинів, зокрема від статевих, і тим самим організувати систему наукового обслуговування практичної діяльності правоохоронних органів.
Запобігання статевих злочинів, особливо зґвалтувань, їх розкриття знаходяться в тісній залежності від вивчення особистості і поведінки жертви. Аналіз слідчої і судової практики по справах про статеві злочини свідчить про те, що багато дівчат і молодих жінок, що стали жертвами статевих зазіхань, постраждали по власній "провині" через легковажність, необачності, особливо у відносинах з незнайомими чоловіками. Майже кожна друга потерпіла від зґвалтування знаходилася в стані алкогольного сп'яніння, нерідко вживаючи спиртне разом з майбутнім ґвалтівником. Майже 75% потерпілих раніше не були знайомі з ґвалтівником, а познайомилися на вулиці, у суспільному транспорті, у місцях відпочинку.
Віктимологічні дослідження свідчать, що більшість потерпілих від зґвалтування (63%) приходиться на молодих жінок у віці до 25 років, 40% з них - неповнолітні. Кожна десята раніше вже була жертвою зґвалтування, причому більшість з них - у віці до 18 років.
Найчастіше злочинець намагається довести, що статевий акт (коітус) з потерпілою носив добровільний характер, посилаючись не тільки на провокуючу поведінку жінки в спілкуванні з ним, її приступність для знайомства, згода на відокремлені зустрічі і прогулянки, але і на її пасивність і відсутність з її боку опору. При оцінці ступеня суспільної небезпеки вчиненого і винесенні покарання особі, що зробила статеве зазіхання, суд враховує зазначені віктимогенні фактори.
Віктимологія сьогодні - це комплексне навчання про осіб, що знаходиться в кризовому стані (жертви злочинів, стихійних лих, катастроф, економічного і політичного відчуження, біженці, соціальні організації й ін.), і мірах допомоги таким жертвам.
На нашу думку, сучасна віктимологія як спеціальна соціологічна теорія[2] здійснює "наскрізний" комплексний аналіз феномена жертви, виходячи з теоретичних представлень і моделей, спочатку розроблених у сфері інших соціальних дисциплін (права, кримінології, політології, теорії державного керування, соціальної роботи, конфликтологии, соціології поводження, що відхиляється,).
"Віктимологія - багатоаспектна і цілком самостійна наука", - писав А.Е. Михайлов[ 3]
Унікальність віктимології складається в її комплексному синергетичному і сфальцьованому підході до вивчення популяцій і кризових явищ, що лише почасти вивчалися раніше в рамках конкретних соціальних наук. Теза про те, що віктимологія як одна з наук про людину вивчає поводження, що відхиляється від норми безпеки [4], має достатнє число прихильників серед суспільствознавців. Недарма навіть супротивники виділення віктимології в самостійну наукову дисципліну свідчать, що "можна говорити про відносну (виділене нами. - В.Т.) самостійності цього наукового напрямку в рамках кримінології" [5]
По суті справи, дана дисципліна служить осмисленню нових взаємин і динамічних зв'язків між жертвами і соціально небезпечними проявами середовища проживання, інтегруючи воєдино кращі досягнення традиційних, устояних навчань.
2. Огляд основних напрямків сучасної віктимології
Сучасна віктимологія реалізується в декількох напрямках:
Загальна "фундаментальна" теорія віктимології, що описує феномен жертви соціально небезпечного прояву, його залежності від соціуму і взаємозв'язку з іншими соціальними інститутами і процесами. При цьому розвиток загальної теорії віктимології ведеться, у свою чергу, по двох напрямках:
Перша - досліджує історію віктимності і віктимізації, аналізує закономірності їх поведінки і розвитку слідом за зміною основних соціальних перемінних, з огляду на відносну самостійність феномена віктимності як форми реалізації девіантної активності;
Друга - вивчає стан віктимності як соціального процесу (аналіз взаємодії віктимності і суспільства) і як індивідуального прояву поведінки, що відхиляється, за допомогою загальнотеоретичного узагальнення даних, отриманих теоріями середнього рівня.
Частково віктимологічні теорії середнього рівня (кримінальна віктимологія, деліктна віктимологія, травматична віктимологія й ін.).
Прикладна віктимологія - віктимологічна техніка (емпіричний аналіз, розробка і впровадження спеціальних технік превентивної роботи з жертвами, технологій соціальної підтримки, механізмів реституції і компенсації, страхових технологій і ін.).
Загальнотеоретичне віктимологичне дослідження, будучи підгалуззю соціології, являє собою процес вироблення системи нових наукових знань про жертви соціально небезпечних проявів, визначення понять, аксіом (постулатів, законів), розробки мови теорії, формування методології і методики наукового аналізу на підставі виявлення й узагальнення типових закономірностей взаємодії жертв і соціально небезпечних проявів, що спостерігаються і вимірювані теоріями середнього рівня
Основна ідея загальної теорії віктимології складається в побудові системної моделі взаємодії "негативне соціальне явище - жертва", що описує і вивчає шляху нормалізації негативних соціальних, психологічних і моральних впливів на людину (соціальну спільність) з боку природного середовища, штучною жилою і робітничим середовищем, соціального середовища, а також кризового внутрішнього середовища самої людини (соціальної спільності) з метою їхньої корекції і нейтралізації, підвищення адаптивних здібностей людини, соціальної групи, організації.
Варіативність і мінливість соціальних відхилень припускає їхнє системне дослідження, у противному випадку будь-які прийняті нами міри ( чите програмування боротьби з чи злочинністю навчання індивіда мірам безпечного поводження) будуть лише паллиативом, здатним на недовгий час загнати хвороба усередину.
Природно, що зміст того, що в принципі в стані віктимизувати людину (спільність), буквально безмежно, оскільки продукується різноманітністю ролей, мотивів, функцій, прийнятих на себе індивідом у взаємодії із соціальним і природним середовищем.
Звідси емпіричний аналіз буття жертви соціально небезпечного прояву, описуючи розмаїтість сучасного світоустрою, практично відтворює приватні моделі і закономірності існування і взаємодії природного і соціального замість виділення глибинних, істотних ознак.
На жаль, у зазначених напрямках робота ведеться восновному на емпіричному рівні за допомогою створення прикладних методик і технік забезпечення соціальної й індивідуальної безпеки жертв соціально небезпечних проявів [1].
Зазначена обставина приводить до серйозних теоретичних прорахунків, до допуску визначених помилок у віктимологических дослідженнях. Так, наприклад,
Loading...

 
 

Цікаве