WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Поняття соціальної структури суспільства - Реферат

Поняття соціальної структури суспільства - Реферат

тобто орієнтація системи або на довкілля, або на власні проблеми. Друга вісь - "інструментальна - консумоторне", або орієнтація системи на теперішні чи довготривалі потенційні потреби й цілі. Тому чотирма основними функціональними категоріями соціальної системи є функції інтеграції (внутрішнє), відтворення (зовнішнє), адаптації (теперішнє) та ціледо-сягання (довготермінове).
Ці функції соціальної системи забезпечуються відповідними підсистемами: адаптації - економічною, ціледосягнення - політичною, інтеграції - підсистемою правових інститутів і-звичаїв, відтворення - підсистемою вірувань, моралі та органів соціалізації включно з інститутами освіти і виховання.
Таким чином, системні соціологічні уявлення про суспільство мають довгу історію розвитку і широкий спектр течій та напрямків. Це зумовлено надзвичайною складністю суспільства як соціальної системи, його багатоманітністю та багатогранністю, необхідністю врахування історичних етапів розвитку, тощо. З огляду на це, дамо загальне визначення суспільства з точки зору соціології. В широкому значенні цього слова суспільство - це сукупність всіх способів взаємодії та форм об'єднання людей, в якій знаходить прояв їх взаємозалежність один від одного і які склалися історично. У більш вузькому сенсі суспільство виступає структурно або генетична визначеним типом спілкування людей, посталим як певна історична цілісність або система.
Найбільш характерними ознаками суспільства є:
* спільність території, на якій проживають люди, що взаємодіють і спілкуються між собою;
o цілісність і сталість суспільства як певного єдиного цілого;
o -автономність і самодостатність, самовідтворення, саморегуляція і саморозвиток;
o здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків;
o певний рівень розвитку культури з усталеною системою норм і цінностей, які лежать в основі соціальних зв'язків між людьми.
Отже, ці суттєві ознаки і характеристики суспільства, що виділяються більшістю вітчизняних і зарубіжних соціологів, дозволяють трактувати його насамперед як систему. Соціальна система - це цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії і відносини. 'Суспільство складається з безлічі індивідів, але не являє собою простої суми чи сукупності людей; це не сумативна, а цілісна система з якостями, яких немає у жодного зі складових її елементів окремо. В залежності від різноманітних підходів до розуміння суспільства як певної системи розрізняються й спроби розгляду його структури. У вітчизняній філософсько-соціологічній літературі найбільш розповсюдженим є системний підхід з виділенням трьох рівнів аналізу: в ньому макро- і мікрорівні доповнюються мезорівнем, або середньою ланкою. Таке бачення рівнів дослідження, як слушно зазначає С.Уетич, дещо відрізняється від прийнятого у західних системних дослідженнях, опертих на традиційно-кібернетичний підхід з його макро- і мікрорівнями. Як ми вже зазначали у темі 4, сучасна західна теоретична соціологія власне і побудована на засадах макро- та мікрорів-невих інтерпретацій соціума, коли в першому випадку акцент ставиться на організацію і функціонування суспільства як єдиного цілого (макрорівень), а в другому - на дослідженні і тлумаченні дій індивіда (мікрорівень).
Введення особливої, проміжної ланки - мезорівня - дозволяє соціологам скерувати науковий пошук насамперед на соціальні спільноти, які нині стають центральною категорією соціології. І це не випадково. Сучасний етап розвитку суспільства засвідчує однобічність і недостатність, а також практичну неспроможність дослідження суспільних явищ або суто глобально-універсального, або суто індивідуалістського характеру. У розвинутих промислових країнах однією з
нових проблем стає криза держави як втілення і уособлення суспільства на макрорівні; продовжується і загострюється також криза індивідуалізму, який разом зі збільшенням особистої свободи людини породжує зростання її відчуженості та. самотності, почуттів ізольованості і непотрібності у холодному і ворожому до неї соціальному просторі. Все це спонукає сучасних західних дослідників все частіше звертатися до мезорівня, а саме соціальних спільнот. Один з провідних соціологів США Р.Смелзер зазначає у зв'язку з цим, що західна соціологія від Ф.Тьонніса і до наших днів була введена в оману уявленнями про незначність і вторинність спільнот у порівнянні зі складними, раціональними та цілеспрямованими організаціями макрорівня. Або, інакше, сучасна людина однаково незатишно почуває себе як у величезних макроструктурах, так і у мушлі самотності; їй бракує порівняно невеликих за розмірами, надійних і органічних спільнот, де б вона почувала себе невимушене і захищено.
Стосовно цих міркувань можливо уявити, що суспільство як система структурно складається із людства в цілому (макро-рівень), соціальних спільнот з утвореними ними соціальними інститутами (мезорівень), індивідів (мікрорівень).
Можливі й інші спроби розгляду структури суспільства, де її складовими розглядаються економічна, соціальна, політична і культурна підсистеми, кожна з яких впливає на інші, зазнаючи на собі зворотньої дії.
Російські соціологи (див., наприклад, "Социология: Учебное пособие". - М.: 1995) до числа соціальних процесів і явищ, які складають суспільство, включають соціальні дії та взаємодії, зв'язки та соціальні відносини, соціальні цінності і норми, тощо.
Вказані підходи можливо поєднати, якщо дотримуватися наступних процедур:
o схематично уявити соціальну систему як пласку піраміду, елементи якої функціонують на трьох рівнях: макро-, мезо- та мікрорівнях;
o наповнити цю піраміду об'ємністю із доданням чотирьох бічних сторін відповідно до підсистем або сфер: економічної, соціалвної, політичної та культурної;
o просякнути цю багатовимірну піраміду прямими та навскісними стрілками, які позначають соціальні взаємодії,
взаємозв язки та соціальні відносини між людьми, людьми та спільнотами, людьми та суспільством в цілому, суспільством та спільнотами, спільнотами та соціальними інститутами, тощо (див. схему 1).
Отже, відповіді на питання, що собою являє суспільство, чому і яким чином воно створюється, що і чому об'єднує людей, є різноманітними, але певний консенсус тут поступово досягається. Його суть полягає у тлумаченні суспільства як цілісної системи, такого соціального утворення, яке наділене інтегральною системною якістю, що не зводиться до характеристик окремих людей чи їх простої суми. Разом з тим слід застерегти від абсолютизації першості і вищості суспільства над людьми, які його складають (див., наприклад: РадугинА.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций. М.,1995). Надмірне наголошування на тому, що суспільство - це самостійна субстанція, первинна по відношенню до індивідів; що внаслідок своїх інтегральних властивостей соціальна система набуває самостійності, - все це зміщує органічну єдність в бік макроструктур і макроутворень, що було властивим ще для Е.Дюркгейма.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Смелзер Н. Социология. - М.: 1994.
2. Современная западная социология: Словарь. - М.: 1990.
3. Социология: Учебное пособие. - М.: 1995.
4. Социология: Наука об обществе. - Харьков: 1996,
5. Устич С.І. Системне дослідження суспільства. - Львів: 1992.
Loading...

 
 

Цікаве