WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Сучасні тенденції розвитку соціологічної теорії - Реферат

Сучасні тенденції розвитку соціологічної теорії - Реферат

наук є моральний обов'язок займатися критикою суспiльства. Одночасно вони вважаєть, що у суспiльних науках неможливо вiдокремити аналiтичнi судження вiд оцiнних суджень або факти вiд цiнностей.
Крiм того, теоретики цього напрямку у бiльшостi подiляють ту точку зору, що може скластися суспiльство, у якому вже не буде iснувати пiдгрунтя для соцiальних конфлiктiв. У цьому вiдношеннi цих теоретикiв нерiдко називають утопiстами.
Представники другої течiї у конфлiкціонiзмi, навпаки, вважають конфлiкт невiд'ємною та постiйною властивостю суспiльного життя.
Вони також вiдкидають iдею про те, що висновки суспiльних наук завжди цiнностно навантаженi. Прибiчники цiєї течiї у конфлiкцiонiзмi спрямовують свої зусилля на побудову суспiльних наук за тими самими канонами об'єктивностi, за якимифункцiонують природничi науки.
Цю течiю у конфлiкцiонiзмi найчастiше називають аналiтичною.
Спецiалiсти з iсторiї соцiологiї, що дослiджують походження сучасних теоретичних концепцiй, вiдзначають, що перша - критична - течiя у конфлiкцiонiзмi має своїм джерелом працi Карла Маркса. До цiєї течiї найчастiше вiдносять сучасний захiдний марксизм, теорiї франкфуртської школи та працi американського соцiолога Райта Мiлса.
До другої течiї у конфлiкцiонiзмi - аналiтичної - найчастiше зараховують таких вiдомих соцiологiв як нiмець Ральф Дарендорф, та американцi Л'юiс Козер i Рендел Колiнз.Iсторики соцiологiї вважають, що вплив Маркса на цю течiю також безсумнiвний, але найглибша наступнiсть тут виявляється до праць Макса Вебера.
З сучасної точки зору конфлiкцiонiстський пiдхiд збалансовує функцiоналiстськi теорiї. Тобто функцiоналiзм i конфлiкцiонiзм розглядаються як додатковi пiдходи, в тому розумiннi, в якому додатковим є процеси функцiонування та розвитку.
Як вiдомо, - функцiонування це таке здiйснення процесiв у системi, яке забеспечує збереження її iстотних якостей.
I навпаки, розвиток - це таке здiйснення процесiв у системi, яке забезпечує змiну її iстотних якостей.
З погляду таких соцiологiв, як Ральф Дарендорф та Герхард Ленскi функцiоналiстська та конфлiкцiоналiстська теорiї - це два "обличчя" однiєї й тiєї ж реальностi, iї двi сторони. Одна - це стабiльнiсть, гармонiя та згода, а iнша - це змiна, конфлiкт та примус.
Соцiологи прикладають немало зусиль для поєднання цих двох пiдходiв, тому що обидва вони є макросоцiологiчними.
Суттєвим доповненням цих макросоцiологiчних пiдхдiв є пiдходи мiкро-соцiологiчнi.
Основний з них - iнтеракцiонiстський.
4. Інтеракціонізм в сучасній соціологічній теорії
Крiм тих питань, що розглядаються у макросоцiологiчних концепцiях, сучасних соцiологiв турбує й зовсiм iншi питання.
Наприклад, " Як iндивiд та суспiльство зв'язанi один з одним ? Як люди можуть створювати, зберiгати та змiнювати суспiльство, й в той же час формуватися цим суспiльством ? I яким чином люди впливають один на одного, безпосередньо об'єднуються та роз'єднуються один з одним ?"
Такi питання знаходяться у центрi уваги iнтеракцiонiстського пiдходу, який ще називають знаковим, символiчним (Symbolic) iнтеракцiонiзмом.
Його головний архiтектор - вiдомий американський соцiолог Джордж Герберт Мiд. Лекцiї, якi вiн читав у Чикагському унiверситетi мiж 1893 та 1931 роком були зiбранi iз студентських записiв у книгу "Розум, Я (самiсть) та Суспiльство" ("Mind, Self and Society") в 1934 роцi.
Знаки - Людськi iстоти здатнi створювати та використовувати знаки (символи (Symbols))
Визначити, що таке знаки, дуже коротко можна таким чином: Знаки - це що-небудь, що суто соцiально стає чимось iншим. Знаки можуть мати рiзнi форми - слова, жести, медальйони, предмети одягу,татуювання та iнше. Наша можливiсть користуватися символами має принципове значення. За допомогою символiв ми можемо уявляти свiт у думцi, чисто розумово, й тому ми не обмеженi умовами "тут" i "тепер", як обмеженi звiрi.
Ми можемо упорядковувати свою поведiнку на основi того, що було у минулому або передбачається у майбутньому.
Символи (знаки) дають можливiсть нам спiлкуватися один з одним.
Iнтеракцiонiсти звертають особливу увагу на те, що суспiльство не iснує "десь там", воно постiйно створюється та вiдтворюється вiд моменту у процесах наших дiй та взаємодiй один з одним.
Вони вважають, що реально iснують взаємодiючи iндивiди. I що деяким своїм - певним чином взаємодiючим сукупностям - ми даємо iмена типу: "Україна", "Росiя", "Сполученi Штати". I поводимось з ними як з об'єктами.
З точки зору iнтеракцiонiзму - суспiльства виникають саме завдяки цьому (що ми з чимось поводимось як iз таким об'єктом). Ми робимо їх реальними.
Це стосується також усiх груп,усiх органiзацiй, громад. Ми з ними поводимось як з об'єктами повсякденно.
Вiдночас повсякденна дiя кожної особи з iншими - перетворює її у соцiальну iстоту з певною особистiстю.
Люди вiдносяться один до одного та поєднують свою активнiсть тому, що вони є членами суспiльства й як такi набувають здiбностi це робити. В той же час iнтеракцiонiсти усвiдомлюють, що суспiльство передує iндивiдуальним членам: дiти народжуються у родинах, йдуть до школи, потiм до коледжей, потiм працюють у органiзацiях, бiльшiсть яких створена до того, як вони в них прийшли.
Суспiльство та iндивiд фундаментально пов'язанi один з одним. Кожен передбачає iншого, потребує його, й не iснує без iншого. Це двi сторони однiєї медалi.
Саме ми, люди придаємо людям, об'єктам, подiям певного значення. I оскiльки ми iнтерпретуємо реальнiсть й те, що вiдбувається в нiй, iнтеракцiо-нiсти вважають, що реальнiсть виробляється нами.
Iнтеракцiонiсти зауважують, що наш досвiд не має сенсу, поки наш розум його не знаходить.
Вiдомий нiмецький фiлософ i соцiолог Альфред Шютц писав так: "Усi факти - як факти - ми створюємо шляхом iнтерпретацiї подiй".
З точки зору iнтеракцiонiстiв ми реiфiкуємо (уречовляємо) соцiальне життя. I тому вони стверджують, що наш соцiальний свiт є сконструйованою реальнiстю.
" Кар'єра, що вимагає на нас". " Кар'єра " не є реальнiстю, але, дiючи, людина перетворює її у реальнiсть (мотивацiя). Iнший приклад - ставлення клеркiв до встановлених процедур дiї ("плюси (+)" та "мiнуси (-)" бюрократiї - адекватнiсть або неадекватнiсть процедур).
Уречевленi процедури стають на шляху постепу, коли вони перестають бути функцiональними.
Найбiльш поширеною позитивною оцiнкою iнтеракцiонiзму є визнання його заслуги, як кажуть, у поверненнi до соцiологiї людини.
Саме iнтеракцiонiсти фокусують увагу на тому, що люди - це дещо бiльше, нiж
Loading...

 
 

Цікаве