WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціально-економiчнi процеси в Україні - Реферат

Соціально-економiчнi процеси в Україні - Реферат

сферах життя. Виміри ґрунтуються на тезі: чим більше людина відчуває недостатність соціальних благ, тим гірше її самопочуття.
У більшості аспектів, пов'язаних зі щоденними матеріальними турботами, роботою, дозвіллям та підтриманням здоров'я, переважає відчуття недостатності соціальних благ. 3 1995 до 2000 року з одних позицій дефіцит соціальних благ зріс, а з інших - скоротився. Суттєво зросла частка людей, яким бракує належної роботи, можливості підробляти і працювати з повною віддачею. 3 одного боку, це свідчить про зростання напруженості у сфері зайнятості, загострення проблем безробіття, а з іншого - люди більше налаштовані на інтенсифікацію трудових зусиль, ніж у минулому. Це може стати однією з важливих психологічних передумов подолання соціально-економічної кризи. Важливою є тенденція скорочення дефіциту житла, меблів, необхідного одягу. Якщо вона триватиме і далі, то з'являться передумови для поліпшення структури і якості харчування, а далі - для зростання заощаджень, що, нарешті, означатиме реальний успіх декларованої ринкової реформи.
У недостатньо освічених, малокваліфікованих і незайнятих соціальне самопочуття за останні роки знизилося, тоді як у кваліфікованих працівників і людей з вищою освітою воно дещо зросло. Найгірші показники у працівників сільського господарства, службовців з допоміжного персоналу працівниківнизької кваліфікації, домашніх господарок, непрацюючих пенсіонерів.
Це природно, оскільки державні допомога вкрай обмежена, а власних зусиль для виживання в нових умовах їм не вистачає через похилий вік, низьку кваліфікацію, втрату роботи тощо.
Менш природним є те, що не підвищується рівень соціального самопочуття у зайнятих у приватному секторі. Як що вони не відчувають змін на краще, то це означає, що економічні реформи не приносять позитивних результатів. У зайнятих в державному секторі самопочуття на тому ж рівні, що й у незайнятого населення. Це - ознака глибокої кризи в державному виробничому секторі, який стає дедалі важчим тягарем для економіки країни.
1995 року трохи гірше від молоді та старшого покоління почувалися люди середнього віку, на яких лягла головна відповідальність за виживання суспільства.
2000 року соціальне самопочуття молоді дещо поліпшилося, а у старшого і середнього поколінь - погіршилося. Напевне, для молоді проблеми соціальної адаптації до нових суспільних умов виявилися не такими складними
Молоді більшою мірою бракує належної роботи, модного одягу, хорошого житла, сучасних економічних знань. Людям середнього віку частіше не вистачає можливості мати повноцінну відпустку та дозвілля, працювати з повною віддачею, придбати необхідний одяг. Люди старшого віку насамперед скаржаться на здоров'я, якість медичної допомоги, неможливість купувати необхідні продукти та харчуватися на свій смак. Кожне покоління відчуває дефіцит соціальних благ у тих сферах, які є найважливішими для нього: молодь - у сфері професійного самовизначення та зовнішнього вигляду; люди середнього віку - в забезпеченні можливостей для праці і відпочинку; старше покоління - у зміцнені здоров'я, нормальному харчуванні та підтримці морального духу за умов трансформації суспільства.
Однак на перші місця за напруженістю у всіх вікових категоріях виходять цінності, пов'язані з потребою соціальної стабільності: "державний захист від зниження рівня життя", "стабільність у державі та суспільстві" , "екологічна безпека", "впевненість у тому, що ситуація в країні поліпшуватиметься".
При цьому для всіх вікових категорій "державний захист від зниження рівня життя" є найдефіцитнішим соціальним благом. Усі чекають захисту від держави і не отримують його достатньо.
За цих умов відносна соціальна стабільність зберігається завдяки такому компенсаторному чиннику, як благополучність сімейних та між особистісних стосунків.
* * *
Підсумовуючи результати аналізу соціальних процесів в Україні 1994 - 2000 роки, можна зробити такі висновки щодо подальшої соціальної політики в Україні.
Здійснення фінансово-грошової стабілізації супроводжується лише певними позитивними соціальними результатами, пов'язаними із значним зниженням інфляції на споживчому ринку, а погіршенням динаміки головних соціальних індикаторів: середньої заробітної плати, грошових доходів на душу населення, середні та мінімальної пенсії. Виникла-низка соціальних проблем, і потребують для свого розв'язані відповідних коригувань у державній політиці.
Найбільш гострою та масштабною серед них стала проблема затримок виплати заробітної плати, пенсій, грошових допомог, інших соціальних виплат. Хоча на цьому напрямку вже здійснено низку державних заходів, проте необхідне формування цілісної системи законодавчих, організаційних, економічних та правових засад, які б забезпечували узгодженість і цілеспрямованість державної політики щодо ефективного подолання цього небезпечного не лише в соціальному, а й у політичному плані явища. Складовими такої системи повинні бути: визначення реальних джерел фінансування соціальних потреб та недопущення прихованого дефіциту в бюджетах усіх рівнів; скорочення соціальних витрат до обсягів, якого можуть реально забезпечуватися фінансуванням; здійснення суцільного характеру використання бюджетних коштів на соціальні потреби та встановлення безпосередньої відповідальності конкретних посадових осіб за такі порушення; створення організаційного та правового механізму, який би передбачав обов'язковий розгляд справ щодо перевищення встановлених граничних обсягів та строків заборгованості органами виконавчої, законодавчої судової влади.
Необхідним продовженням фінансово-грошової стабілізації структурна санація підприємств, виробництв та галузей, яка повинна супроводжуватися державними заходами щодо соціального захисту працівників відповідних підприємств. Так, на закриття однієї шахти з урахуванням розв'язання соціальних питань необхідно 5 мільйонів гривень. Порушення строків і необхідних обсягів фінансування може мати непередбачені соціальні та політичні наслідки. Механізм розв'язання відповідних соціальних питань повинен бути розроблений для всіх галузевих та регіональних програм (проектів) структурного оздоровлення економіки.
Потребує чіткішої визначеності державна політика заробітної плати. Вона повинна передбачати не лише пряме, а й опосередковане регулювання заробітної плати в окремих галузях. Динаміці змін абсолютних та відносних рівнів заробітної плати в окремих галузях повинна всебічно аналізуватися в структурах виконавчої влади; мають своєчасно розроблятися необхідні державні заходи недопущення необґрунтованого зростання заробітної плати в окремих галузях унаслідок їхнього монопольного становища або економічних привілеїв; здійснення державного впливу на розвиток
Loading...

 
 

Цікаве