WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Демократизація в Україні: соціологічний діагноз - Реферат

Демократизація в Україні: соціологічний діагноз - Реферат

на рішення центральної та місцевої влади, які утискають інтереси народу. Відповіді протягом 1994-2001 рр. (табл.1) засвідчують надзвичайно низький рівень усвідомлення спроможності вплинути на владу, і, головне, повну відсутність динаміки, не зважаючи на те, що протягом цього часу відбулося кілька виборчих кампаній, як загальнодержавних, так і місцевих.
Таблиця 1. Динаміка оцінок населенням України своєї спроможності впливати на владу (%) (відповіді "важко сказати" опущені)
Оцінка спроможності вплинути на рішення влади 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Вважають, що можуть протидіяти рішенням центральної влади 6 6 5 5 4 4 4 5
Вважають, що не можуть протидіяти рішенням центральної влади 65 67 65 67 68 62 66 64
Вважають, що можуть протидіяти рішенням місцевої влади 12 11 8 7 9 9 7 10
Вважають, що не можуть протидіяти рішенням місцевої влади 56 59 60 62 59 54 60 56
Оцінка ефективності демократичних механізмов відбору еліт та виборних інститутів влади.
Представницька демократія означає, що громадяни на виборах обирають до влади своїх представників, які мають обстоювати їхні інтереси. Отже, якщо таке представництво визнається громадянами, значить демократичний механізм відбору політичних еліт функціонує, якщо ж громадяни не вважають, що обранці виражають їхні інтереси, значить, механізм виборів працює вхолосту.
У моніторингу Інституту соціології респондентам ставилося запитання: "Чи можете Ви сказати, що обраний від Вашого округу депутат Верховної Ради здатен виразити Ваші інтереси?" Динаміка відповідей на це запитання дуже виразна (табл.2).
Таблиця 2.
Впевненість респондентів, що депутат округу здатен виразити їхні інтереси (%)
Відповіді 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Так 23 9 7 4 13 9 7 8
Не впевнений 33 31 30 25 43 38 38 36
Ні 13 34 32 42 24 34 32 34
Я не знаю, хто був обраний 21 24 29 28 18 18 22 21
У нашому окрузі депутат не затверджений 8 2 2 1 2 1 1 1
Оцінка населенням депутатів округів має бути вагомим аргументом для тих, хто обстоює чисто мажоритарний виборчий закон на тій підставі, що начебто саме мажоритарні депутати є відповідальними перед своїми виборцями. Як бачимо, таких "відповідальних" громадяни бачать лише у 8%. Вражає також динаміка ставлення громадян до своїх депутатів: одразу після виборів 1994 року, які проходили за мажоритарним принципом, на обраних депутатів покладали певні надії, які різко впали вже наступного року, зійшли майже нанівець за час дії того парламенту і знову дещо зросли у рік наступних виборів, і знову депутати не виправдали надій своїх виборців.
Слід сказати, що органи представницької демократії, хоч і обираються населенням, проте не користуються їхньою довірою. Так, у рік перших виборів до Верховної Ради (1994), за даними моніторингу Інституту соціології, їй висловлювала недовіру половина населення, а у рік других виборів (1998) - вже майже дві третини. Верховна рада постійно посідає передостаннє місце у рейтингах довіри до держаних інституцій та органів влади, "поступаючись" у рівні недовіри лише партіям.
Розчарування у демократичних механізмах зумовлює стійку позицію населення, що "кілька сильних керівників можуть зробити для нашої країни більше, ніж усі закони та дискусії" - за даними моніторингу Інституту соціології, у 1994 році з цим були згодні 41% опитаних (не згодні - 17%), а у 2001 - вже 48% (не згодні - 16%).
Оцінка ситуації з дотриманням прав та свобод.
Зрештою, сенс демократичної держави для пересічних громадян полягає не у тому, що вони час від часу обирають тих, хто ними буде керувати; вибори - це лише метод їхнього впливу на владу. "Демократія" -"народовладдя" означає, що держава має чітко дотримуватися прав кожної людини, і забезпечувати їх виконання. Дотримання прав людини - це найбільш вразливе місце усієї владної системи України, де, до речі, вона найбільш втрачає у будь-яких експертних опитуваннях. Але й населення дуже критично оцінює ситуацію з дотриманням прав людини в країні. І, на жаль, динаміки цих оцінок теж негативна. За даними моніторингу Інституту соціології, у 1995 році більше половини - 53% - відповіли, що їм не вистачає дотримання в країні прав людини, задоволених цим було лише 7%, а у 2001 році тих, хто був не задоволений ситуацією з правами людини в Україні, стало істотно більше - 66% (задоволених лише 5%).
До цього року чи не єдиним реальним здобутком демократичного розвитку вважалася свобода слова, можливість вільно висловлювати свою політичну позицію. Але у цьому, 2001 році, цей показник у моніторингу Інституту соціології раптом різко впав (табл. 3).
Таблиця 3
Відповіді на запитання "Чи можуть сьогодні в Україні люди вільно висловлювати свої політичні погляди?" (%)
Відповіді 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Так 55 56 60 55 54 58 51 35
Ні 15 15 14 17 18 15 13 25
Важко відповісти 30 29 26 29 28 27 36 40
З чим пов'язана така різка зміна думок? Дані моніторингу не дають однозначної відповіді на це запитання. Можливо, це є наслідком подій "касетного скандалу", можливо, це реакція на ставлення влади до опозиційних лідерів? Чи є це тимчасова масова реакція, чи збережеться ця тенденція надалі - покаже наступне опитування. Поки що можна констатувати, що, на жаль і останнє реальне досягнення демократичної розбудови, яке досі однозначно визнавалося громадською думкою, теж зазнало негативних змін.
Перелік негативних оцінок громадянами стану демократії в Україні, демократичних механізмів та інституцій можна, звичайно, продовжувати ще і ще. Але й наведених даних досить для того, щоб зробити висновок про те, що демократичні інституції в Україні не наповнилися реальним демократичним змістом, тому що не виконуютьсвоєї головної функції - бути важелем впливу громадян на владу, обстоювати інтереси громадян, давати їм змогу впливати на процес ухвалення рішень.
Отже, в оцінці процесів демократизації у країнах, де вона розпочалася з утвердження демократичних інституцій, недостатньо керуватися інституціональним політологічним підходом; він має бути обов'язково доповнений соціологічним моніторингом, який дозволяє вимірювати міру і тенденції реальної демократизації суспільства. Саме соціологічний підхід слугує надійним "діагностом" процесів демократичного поступу чи відступу від демократизації.
Але соціологія може виступати не лише у якості "діагноста", а й як "прогнозист". Для цього потрібно вироблення системи показників (в основному вони вже є і теж використовуються у численних опитування), які б виявляли "точки росту" демократичного процесу, готовність і бажання громадян використати існуючі формальні демократичні механізми для розширення свого впливу на владу і своєї участі у вирішенні завдань, що стоять перед країною. Але це вже тема для іншої статті.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Robert A. Dahl. Polyarchy: Participation and Opposition. - New Haven: Yale University Press, 1971. 2. Freedom in the Wold. - Washington, Freedom House, 1998, p. 594-598. 3. Українське суспільство 1994-2001. Результати опитування громадської думки. - К: Інститут соціології НАН України, тов. Социс, Фонд "Демократичні ініціативи", 2001. 4. Thomas P. Carson. Attitudes Toward Change, the Current Situation, and Civic Actions in Ukraine. - International Foundation for Election Systems, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве